Презентація "День української писемності та мови"

День УКРАЇНСЬКОЇ ПИСЕМНОСТІ ТА МОВИ9 листопада

Листопад 1997 р. – указ Президента України «Про День української писемності та мови»За ініціативою громадських організацій та з урахуванням важливої ролі української мови в консолідації українського суспільства встановлено в Україні День української писемності та мови, який відзначається щорічно 9 листопада в день вшанування пам'яті Преподобного Нестора-Літописця.

Колись цього дня віддавали до школи дітей. Батьки зі школи йшли до церкви та ставили свічку перед образом Преподобного Нестора-Літописця, вірячи, що він допоможе дитині вивчитися. Адже «користь від цього є велика», бо «Хто вчиться змолоду – не зазнає на старість голоду».

Найбільше і найдорожче добро кожного народу — це його мова, та жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ складає І своє давнє життя і свої сподіванки, розум, досвід, почування. Панас Мирний. Мова — втілення думки. Що багатша думка, то багатша мова. Любімо її, вивчаймо її, розвиваймо її! Борімося за красу мови, за правильність мови, за приступність мови, за багатство мови... Максим Рильський. Поки жива мова в устах народу, до того часу живий і народ. І нема насильства нестерпнішого, як те, що хоче відірвати в народу спадщину, створену незчисленними поколіннями його віджилих предків. Костянтин Ушинський. Мова – то серце народу: гине мова – гине народ. Іван Огієнко

Українська мова належить до індоєвропейської сім’ї мов і має далеких і близьких родичів серед мов народів Європи та Азії. Це, наприклад, англійська, німецька, французька, іспанська, грецька мови. Усі ці та багато інших мов, як і українська, походять від індоєвропейської мови. Нею розмовляли стародавні племена, які жили на території сучасної України приблизно 5-8 тис. років тому. Безпосереднім же джерелом української, як і інших слов’янських мов, виступає праслов’янська мова. Ознаки української мови фіксуються в пам'ятках, починаючи з найдавніших джерел, датованих XI ст. Існує два погляди на зародження і розвиток української мови як окремої слов'янської:вона виникла після розпаду давньоруської мови у ХІV ст.;безпосереднім джерелом української, як і інших слов'янських мов, вважається праслов'янська мова, розпад якої почався в VII ст. Походження української мови

Як засвідчив чорноризець Храбр засвідчив у творі «Про письмена» у X ст:«Адже раніше словени не мали букв, але за чертами і різами читали, ними ж гадали, поганими будучи (язичниками). Охрестившись, римськими і грецькими письменами намагалися писати слов'янську мову без улаштування». Таємниця докириличного письма у слов'ян

Кирило і Мефодій. Кирило і Мефодій (Методій) — слов'янські просвітителі та проповідники християнства, творці кириличної абетки, перші перекладачі богослужбових книг на слов'янську мову, брати.

Наприкінці 863 року правитель Візантії доручив Кирилові та Мефодію поїхати до Моравії вчителями «слова божого». Перед від'їздом Кирило створив один з перших слов'янських алфавітів (у науці немає єдиного погляду з питання, яку абетку створив Кирило — кирилицю чи глаголицю). Кирило і Мефодійперекладали на церковнослов'янську церковні книги — вибрані місця з Євангелія, Псалтир, Апостольські послання. Моравське посольство

Існує два різновиди старослов'янських писемних знаків. Один з них, на честь першонавчителя слов'ян назвали кирилицею. Другий — глаголицею, від старослов'янського глагол, тобто «слово». Кирилиця і глаголиця

Найдавніші рукописні книги в Україні з'явились у період Київської Русі із запровадженням християнства. У першій половині XI століття князь Ярослав Мудрий заснував при Софійському соборі скрипторій (майстерню для переписування книг), забезпечений великою бібліотекою, кваліфікованими писарями і художниками. Саме звідси вийшли найдавніші рукописні пам'ятки: Остромирове Євангеліє (1056–1057), Ізборники Святослава (1073 і 1076). Найдавніші рукописні книги Київської Русі

Ізборник Святослава, 1073 р. Остромирове Євангеліє

Преподобний Нестор-літописець — письменник-агіограф, основоположник давньоруської історіографії, перший історик Київської Русі, мислитель, вчений, чернець Києво-Печерського монастиря. Дослідники вважають, що саме з Преподобного Нестора-літописця і починається писемна українська мова.

Чернецтво Нестор прийняв у 17-річному віці, пізніше висвячений в сан диякона. Він був книжником з широким історичним світоглядом і великим літературним хистом. Найвизначнішою працею Нестора-літописця є «Повість минулих літ».  Це перша та найвідоміша у Київській Русі пам’ятка, в якій історія держави показана на широкому тлі світових подій. Преподобний Нестор довів розповідь з літописних зведень кінця XI століття до 1113 року, тому його можна по праву вважати батьком не лише вітчизняної історії, а й словесності.

«Повість минулих літ»

«Повість минулих літ» — не просто пам’ятка писемності, а й високохудожня поетична книга, збірка епічних пісень та перша, найдавніша історія українського народу. Фрагмент «Повісті минулих літ», у якому розповідається про заснування Києва

Устав — урочисте письмо офіційних документів та багатьох богослужебних книг. Півустав — нова графічна форма слов'янського письма.

В'язь — декоративне письмо. В'язь — ранньомодерний тип кириличного декоративного письма, шрифт. Відомий з XIII століття у південнослов'янських пам'ятках, з кінця XIV — початку XV ст. — у східнослов'янських і волоських.

Скоропис — щільне написання літер, численні скорочення й розчерки.

Святиня українського народу, перший переклад святого письма на живу народну мову«Пересопницьке Євангеліє»(1556-1561 р).

(близько 1510, Велике князівство Московське — 5 (15) грудня 1583, Львів) — один із перших східнослов'янських друкарів, гравер, інженер та ливарник. Видав 1564 року в Москві свою першу книгу — «Апостол». 1566 року, через переслідування з боку вищого духівництва та боярства, вирішив емігрувати до Речі Посполитої. Іван Федорович, Іван Фéдоров

У 1572 році переїхав до Львова. У 1574 уклав і надрукував перший східнослов'янський посібник «Буквар» — з граматикою та цього ж року здійснив друге видання «Апостола». Буквар І. Федорова, 1574 р. Апостол Івана Федорова, 1564 р.

Острозька Біблія (церк.-слов. Острозко библиа) — перший повний переклад Біблії церковнослов'янською мовою, надрукований друкарем Іваном Федоровичем. Переклад здійснено гуртком учених при Острозькій школі та видано в Острозі 1580-1581 року заходами князя Костянтин-Василя Острозького.

Лексис (1596) - перший український друкований словник для шкільного навчання. Лаврентій Зизаній -український мовознавець, письменник, перекладач, педагог, богослов і церковний діяч

Перший друкований український словник «Лексіконъ славенорωсскїй альбо Именъ тлъкованїє» (1627)Памво Беринда -діяч української культури, мовознавець, лексикограф, письменник, поет, типограф і гравер

«Граматика» Смотрицького 1619 року (XVII—XVIII ст.)У 1619 р. вийшла праця М. Смотрицького «Грамматіка славенскія правилноє синтагма», де слов'янсько-українську писемність частково пристосовано до української фонетики. Тоді було розмежовано значення букв г і ґ, запроваджено буквосполучення дж і дз для позначення відповідних укр. звуків, узаконено вживання букви й.

Гражданський шрифт – спрощений кирилівський півустав.

1720 рік – російський цар Петро I заборонив друкувати книжки українською мовою.1769 рік – видано розпорядження про вилучення у населення України українських букварів та українських текстів із церковних книг. 1775 р. – зруйновано Запорізьку Січ і закрито українські школи при полкових козацьких канцеляріях.1862 р. – закрито українські недільні школи, які безкоштовно організовували видатні діячі української культури.1863 р. – указ російського міністра Валуєва про заборону видання книжок українською мовою.1876 р. – указ російського царя Олександра ІІ про заборону друкування нот українських пісень.1884 р. – закрито всі українські театри.1908 р. – вся культура і освітня діяльність в Україні визнана царським урядом Росії шкідливою , "могущей визвать последствия, угрожающиє спокойствию и безопасности Российской империи".1914 р. – російський цар Микола ІІ ліквідує українську пресу газети і журнали.1938 р. – сталінський уряд видає постанову про обов'язкове вивчення російської мови, чим підтинає коріння мові українській.1983 р. – видано постанову про так зване посилене вивчення російської мови в школах і поділ класів в українських школах на дві групи, що привело до нехтування рідною мовою навіть багатьма українцями.1989 р. – видано постанову яка закріплювала в Україні  російську мову  як офіційну загальнодержавну мову. Хронологія утисків української мови

1798 – Котляревський І. П. “Енеїда”

1818 р. – «Граматика малоросійського наріччя» О. Павловського

1840 рік – у Санкт-Петербурзі виходить друком перша книга поетичних творів  Т. Г. Шевченка – “Кобзар”Цю дату можна вважати доленосною: з того часу українська літературна мова стала на важкий, але плідний шлях розвитку і нормативної стабілізації.

1844 р. «Чигиринський Кобзар» 1860 р. III видання «Кобзаря»Возвеличу. Малих отих рабів німих!Я на сторожі коло їх. Поставлю слово…Твори Т. Г. Шевченка друкувалися в «Основі» в 1861 р.

«Руська трійця»Правопис Русалки Дністрової або ж Правопис «Руської трійці» — перша фонетична система правопису для української мови на основі адаптованого кириличного алфавіту, вжита «Руською трійцею» в альманасі «Русалка Днѣстровая» (1837). Автором правописної системи вживаної у "Русалці Дністровій" звикло вважати саме Маркіяна Шашкевича, й через це її називають правописом Шашкевича. Маркіян Шашкевич. Яків ГоловацькийІван Вагилевич

1837 - альманах «Русалка Дністровая»

Михайло Максимович – видатний український науковець, енциклопедист, фольклорист, історик, філолог, етнограф, ботанік, поет, мовознавець, перший ректор університету Св. Володимира. М. Максимович

Ярижка. Максимовичівка. Крій. Кра̂й (вскрай)Нисъ. Не̂съ. Нисъ. Нôсъ. Бривъ. Бре̂въ (брелъ)Бривъ. Бро̂въ (бровей)Визъ. Ве̂зъ. Визъ. Во̂зъ. Нижъ. Но̂жъ. Нижка. Но̂жка. Нижный. Нѣжный. Миж. Ме̂жъ. За-мижъ. За-му̂жъ. Бигъ. Бо̂гъ. Бигъ. Бѣгъ. Бездилье. Бездо̂лье. Бездилье. Бездѣлье. Окрипъ. Окро̂пъ. Окрипъ. Окрѣпъ«Максимо́вичівка» — система українського правопису на етимологічних принципах, запропонована 1827 року першим ректором Київського університету М. О. Максимовичем. У Східній Україні практично не застосовувалась. Була сприйнята в Галичині на «Соборі руських учених» у жовтні 1848. На Закарпатті створена на основі максимовичівки система Панькевича вживалась з 1920-х до 1940-х років. Головний принцип цієї системи — збереження традиційного написання, але з позначенням умовними знаками зміненої вимови. Зберігається буква «ѣ» (ять) (з читанням її як [i] або [ji]), над іншими голосними, вимова яких також зазнала ікавізму (змінилась на [i]), ставляться дашки.

«Кулішівка»Кулішівка також правопис П. Куліша чи система Куліша — український фонетичний правопис винайдений та застосований Пантелеймоном Кулішем наприкінці 1850-х років. Всі подальші українські правописи базуються саме на правописі П. Куліша.

Український письменник, фольклорист, етнограф, мовознавець, перекладач, критик, редактор, видавець, філософ історії. Активно сприяв розвиткові української літературної мови, науки, філософії, історії. Автор першої фонетичної абетки для української мови, яка лежить в основі сучасного українського правопису та мовлення. П. Куліш

Словник Бориса Грінченка

Олександр Потебня (1835-1891) – лінгвіст, філософ, фольклорист, педагог, громадський діяч. Автор значної кількості наукових розвідок з різних напрямів мовознавчої науки. О. Потебня був першим мовознавцем, хто систематизував ознаки, якими українська мова вирізняється серед інших слов’янських мов, описав межі її поширення і найпитоміші діалектні явища.

Іван Огієнко (1882-1972) – український мовознавець, митрополит, державний, церковний і культурний діяч. Автор навчальних книг «Рідна мова в українській школі»(1918), «Українська граматика» (1918).

Знаний і шанований український мовознавець, автор понад 400 наукових праць з питань загального мовознавства, славістики, україністики Леонід Булаховський (1888-1961) глибоко дослідив історію нашої мови.

Як парость виноградної лози,Плекайте мову. Пильно й ненастанно. Політь бур’ян. Чистіша від сльози. Вона хай буде. Вірно і слухняно. Нехай вона щоразу служить вам,Хоч і живе своїм живим життям.(М. Рильський)

17 січня 1917 – “Головні правила українського правопису»1921 – “Найголовніші правила українського правопису”Унормування українського правопису

Харківський правопис чи скрипникі́вка — правопис української мови, ухвалений 1927 року шляхом голосування на Всеукраїнській правописній конференції, яка відбувалася в тодішній столиці УСРР, у місті Харкові, за участі представників українських земель, які тоді перебували у складі різних держав.

У 1933 р. правописна комісія на чолі з А. Хвилею затаврувала харківський правопис як "націоналістичний", негайно припинила видання будь-яких словників і без жодного обговорення за 5 місяців створила новий правопис, що уніфіковував українську та російську мови. З абетки вилучено букву ґ (як буржуазно-націоналістичну), а українську наукову термінологію переглянуто й узгоджено з російсько-українськими словниками. Незначні зміни прийнято в редакції правопису 1946 року й у 1959. Від 1960 до 1990 р. офіційною була редакція 1960 року.

Новий варіант правопису затверджено 14 листопада 1989, а опубліковано в 1990 році. Він відновив букву ґ та кличний відмінок (за радянських часів він був необов’язковим і називався клична форма).

22 травня 2019 року Кабінет Міністрів на своєму засіданні схвалив Український правопис у новій редакції, розробленій Українською національною комісією з питань правопису.

Дякую за увагу!