Презентація:"Держави Північної Америки та Західної Європи.Формування посіндустріального суспільства."

1947р.- “ план Маршалла ”3 квітня 1948 план затверджений Конгресом СШАТермін дії – 4 роки1948-1951 pp. Дія “плану Маршалла”.погодились уряди 17 країн60%коштів отримали: Велика Британія, Франція, Італія, ФРН. Відмовились країни постсоціалістичного табору і Фінляндія.1951 р. “План Маршалла” було замінено законом“Про взаємне гарантування безпеки”. Здійснення плану призвело до конфронтації і поляризації двох груп країн у світі — капіталістичних і соціалістичних

Інтеграційні процеси. Види інтеграцій:1. Економічна. 2. Політична. 3. Військова. Економічна інтеграція“План Шумана” — перший крок до економічної інтеграції країн Західної Європи.1951 р. Створено Європейське об’єднання вугілля і сталі.6 країн: Італія, Франція, ФРН, Бельгія, Голландія, Люксембург.1957 р. підписали Римський договір про створення Європейського економічного співтовариства (ЄЕС або “Спільний ринок”)..1973 р. —Велика Британія, Данія, Ірландія; 1981р. — Греція; 1996 р. — Португалія та Іспанія.

Європейський Союз7 лютого 1992 р. У м. Маастрихт (Нідерланди) 12 країн ЄЕС підписали Договір про Європейський союз (ЄС). Організації ЄСРада Міністрів Європарламент — 751Євросуд —25 суддів і 9 юридичних радників, /терміном на 6 років/1995 р. Членами ЄС стали Австрія, Швеція, Фінляндія.1 січня 1999 р. 11 країн ЄС запровадили єдину валюту — євро.2004 р. 10 країн: Польща, Угорщина, Чехія, Словаччина, Словенія, Литва, Латвія, Естонія, Мальта, Кіпр..2007р. Болгарія і Румунія . 2013 -Хорватії. 28 країн. ЛюксембургЄвробанк Страсбург (Франція). Брюссель (Бельгія). Франкфурті-на-Майні

Карта країн членів ЄС

Концепція постіндустріального (інформаційного) суспільства. Постіндустріальне суспільство прийшло на зміну індустріальному. Термін «постіндустріалізм» було запроваджено англійським соціологом А. Пенті на початку ХХ ст. Крім «постіндустріального» з'явилися терміни «інформаційне суспільство» (Й. Масуда, Японія), «технотронне суспільство» (З. Бжезинський, США), «наукове суспільство» (М. Понятовський, Франція), «суперіндустріальна цивілізація» і «третя хвиля» (А. Тоффлер, США) професора соціології Гарвардського університету Данієля Белла. 1973 р. він опублікував фундаментальну працю «Прийдешнє постіндустріальне суспільство». Виділив  стадії:аграрну (доіндустріальну) (переважає сільське господарство);індустріальну (переважає промисловість);постіндустріальну (переважає сфера послуг). Центральною ознакою постіндустріального суспільства є панування науки, наукових знань, зміни у структурі суспільства. В основу класового поділу постіндустріального суспільства Белл покладає принцип знань і кваліфікації і виділяє, відповідно, чотири основні класи:фахівці (учені, інженери, економісти);техніки і напівфахівці;службовці;робітники, зайняті фізичною працею.

Постіндустріальне суспільство —в якому перше місце посідають: сфера послуг, наука й освіта, розподіл, використання інформації, панує високий рівень соціального захисту за соціальної нерівності. Постіндустріальні держави США, Західна Європа, Японія Нові індустріальні держави. Південна Корея, Тайвань, Гонконг та ін. Країни середнього рівня розвитку:• Греція, Іспанія, Португалія;• Бразилія, Аргентина, Чилі,Мексика;• Індія — в Азії;• Єгипет — в Африці. Посткомуністичні країни. Після розпаду СРСРКомуністичні країни Китай, Куба, Північна Корея. Країни, що розвиваютьсябільшість країн Азії, Африки, Латинської Америки.

1949 р. Було здійснено спробу економічної інтеграції східноєвропейських країн з боку СРСР. Рада економічної взаємодопомоги (РЕВ). До складу РЕВ увійшли: Болгарія, Польща, Румунія, СРСР, Угорщина, Чехо-Словаччина, Албанія (з 1961 р. перестала брати участь у роботі Ради),1950 р. — НДР, 1962 р. — МНР, 1972 p. — Республіка Куба. Економічні контакти з РЕВ підгримували Ірак, Іран, Індія, Мексика та інші країни.1991 р. РЕВ припинила своє існування.

Економічні блокиЄЕС1957ЄАВТ1960ЄС1992 РЕВ1949 Рада ЕкономчноїВзаємодопомоги. Органзації з ринковою економікою. Органзація з контрольованою економікою. Асоціація вільної торгівліЄвропейський Економічний СоюзЄвропейський Союз

Політична інтеграція. Рада Європи (створена 5 травня 1949 р.) — це міжнародна міжурядова організація, до якої спочатку увійшло 23 країни Європи.44 країни Мета • Захист прав людини.• Демократизація суспільства.Європейська комісія із прав людини;Європейський суд з прав людини;Європейський центр молоді;Європейський молодіжний фонд;Інформаційний центр охорони природи.1975 - ОБОЄ (Організація з безпеки та співробітництва в Європі) Виникла як підсумок Наради з питань безпеки і співробітництва в Європі.1990 р. Підписано паризьку Хартію для нової Європи, що передбачала зближення Східної й Західної Європи в межах ОБСЄ.

Військово-політичні блоки. НАТО1949 ОВД1955 АНЗЮС1954 США, Австралія,Нова Зеландія. СЕАТО1954 Південно-Східної АзіїПівнічно-Атлантичний альянс. АЗПАК1966 Азійсько-тихоокеанська рада /Австралія/Південно-східна Азія. АСЕАН1967 АНЗЮК1971 Тихоокеанський пакт. Органзація Варшавського Договору

Зміцнення демократії на Заході після Другої світової війни: розширення прав людини. Поширення демократії у другій половині XX ст. стало головним напрямком політичного розвитку країн Західної Європи і Північної Америки. Важливою рисою процесу демократизації слід вважати, розширення прав людини і формування механізмів їх дотримання. Про зростання уваги світової спільноти до дотримання прав людини свідчить той факт, що крім «Загальної декларації» ООН згодом прийняла понад 80 інших документів. У 1950 р. Рада Європи ухвалила Європейську конвенцію із захисту прав людини й основних свобод, на основі якої виникли Європейська комісія у справах людини і Європейський суд.

Важливими міжнародними документами з прав людини є також: Конвенція про політичні права жінок (1952 р.);Конвенція про статус біженців (1951 р.);Європейський соціальний статут (1961 р.);Міжнародна конвенція про ліквідацію всіх форм расової дискримінації (1965 р.);Конвенція про незастосування строку давності до воєнних злочинів і злочинів проти людства (1965 р.);Міжнародна конвенція про знищення злочинів апартеїду і покарання за нього (1973 р.);Конвенція про ліквідацію дискримінації стосовно жінок (1979 р.);Конвенція про права дитини (1989 р.) та інші.

Основні права людини були зафіксовані й у Заключному акті Наради з питань безпеки і співробітництва, підписаному 1975 р. в Гельсінкі всіма європейськими країнами (крім Албанії), США і Канадою. До Заключного акта включена Декларація принципів і серед них принцип поважання прав людини й основних свобод, зокрема свободу думки, совісті, релігії та переконань. У країнах Заходу відбувалося становлення правової держави - системи, для якої характерна вищість прав людини, рівність незалежно від етнічного походження, мови, релігійного віросповідання. Усі громадяни володіють однаковою громадянською гідністю і рівні перед законом, незважаючи на стать, расу, мову, релігію, політичні переконання, особисте і соціальне становище. Завдання республіки - усувати економічні і соціальні перешкоди, які, обмежуючи свободу і рівність громадян, перешкоджають повноцінному розвиткові людської особистості й ефективній участі всіх робітників у політичній, економічній і соціальній організації країни.(Із конституції Італії)

 У багатьох країнах світу було створено уповноваженого у справах людини - омбудсмена. Уперше така посада була запроваджена у Швеції в 1809 р., в 1919 році (після здобуття незалежності від Радянської Росії) у Фінляндії, в 1952 році в Норвегії, через рік у Данії. Першою неєвропейською державою, яка ввела посаду омбудсмена, стала Нова Зеландія в 1962 році, першою соціалістичною - Польща (1987 року). Тепер у 100 країнах світу омбудсмени стоять на сторожі прав і свобод людини. У США і Канаді цей інститут діє на рівні штатів/провінцій і муніципалітетів, а в європейських країнах - на загальнонаціональному рівні. У 1993 р. рішенням ООН було засновано посаду Комісара у справах людини - своєрідного світового омбудсмена. Верховний комісар призначається Генеральним секретарем ООН і затверджується Генеральною Асамблеєю на чотирирічний період.

1. Коли вперше була запроваджена посада уповноваженого у справах людини?2. У якому році була видана праця Д. Белла «Прийдешнє постіндустріальне суспільство. Досвід соціального прогнозування»?2. Які три стадії, на думку Д. Белла, пройшло людство в своєму розвитку?3. Чим постіндустріальне суспільство, як вважає вчений, відрізняється від індустріального в економічній та соціальній сфері?4. Висловіть своє ставлення до можливого конфлікту між «класом інтелектуалів» та «працюючою біднотою», притаманного постіндустріальному суспільству. Які причини цього конфлікту і в який спосіб його можна розв'язати?5. Порівняйте Конституцію України (розділ II) з уривком із Конституції Італії, вміщеним у підручнику на с. 18. Обговоріть у групах, як українська та італійська держави захищають свободи і рівність своїх громадян.