Презентація "США та Канада"

США та КАНАДА Всесвітня історія, 11 клас

США в 1945 – 1960-х рр. Після завершення війни Сполучені Штати Америки стали наймогутнішою державою світу. У 1948 р. їхня частка у виробництві країн Заходу становила 54,6 %, а запас золота досяг 80 % від світового. До 1949 р. США залишалися єдиною державою світу, що мала атомну зброю. Американська армія вважалася найчисленнішою й наймогутнішою серед країн Заходу. В умовах загострення відносин із СРСР США оголосили себе захисником «вільного світу» від радянської експансії. США стали першою країною у світі, де в 1950-х рр. розгорнулася перша хвиля НТР. У небачених масштабах фінансувалися наукові дослідження й зростали капіталовкладення в економіку.

США в 1945 – 1960-х рр. Президент США Гаррі Трумен за складної міжнародної обстановки й переходу від війни до миру вже до кінця 1947 р. сприяв завершенню переведення економіки на мирний шлях розвитку. Гаррі Трумен намагався реалізувати свою програму соціальних реформ, відому як «справедливий курс». Вона передбачала заходи щодо розвитку медичного обслуговування, освіти, житлового будівництва, трудових відносин, захисту громадянських прав афроамериканців. Проявом впливу «холодної війни» на внутрішньополітичне життя стала розпочата в першій половині 1950-х рр. кампанія з викриття підривної «антиамериканської діяльності».

США в 1945 – 1960-х рр. На виборах 1952 р. перемогу здобув республіканець Дуайт Ейзенхауер. Незважаючи на різку критику діяльності попередників, новий президент загалом продовжував їх курс. Роль держави як регулятора розвитку економіки й соціальної сфери зберігалася. Боротьба з антиамериканською діяльністю й прихильниками комуністичних ідей перетворилася на тотальне переслідування інакодумців. За прізвищем сенатора Джозефа Маккарті, який став ідейним натхненником цієї боротьби, вона отримала назву маккартизм. Маккартизм - явище, притаманне внутрішній політиці США 1950 - 1954 рр., пов'язане з діяльністю сенатора Дж. Маккарті. Його сутністю були боротьба з комуністичним проникненням та шпигунством на користь СРСР і переслідування осіб із ліберальними переконаннями.

Важливе місце в суспільно-політичному житті тогочасних США посідав рух афроамериканців за свої громадянські права і проти дискримінації. У 1957 і 1960 рр. Конгрес США ухвалив закони про громадянські права, які гарантували виборчі права афроамериканцям. Лідером руху афроамериканців став Мартін Лютер Кінг. Він закликав до активних, але ненасильницьких дій, заснованих на християнських ідеалах. США в 1945 – 1960-х рр.

США в 1945 – 1960-х рр. Зовнішня політика США в післявоєнний період набула глобального характеру. Їхнім головним суперником став СРСР. Саме через необхідність протидії йому виникли доктрини «захисника вільного світу» і «стримування комунізму». Жорстокого характеру протистояння із СРСР набуло за часів президентства Д. Ейзенхауера. У 1959 р. новий радянський лідер М. Хрущов уперше в історії здійснив візит до США й провів переговори з Д. Ейзенхауером.

США в 1961 – 1980-х рр. На виборах 1960 р. переміг представник демократів Джон Кеннеді. Він висунув програму «нові рубежі», що передбачала стимулювання зростання економіки шляхом подальшого розгортання НТР. У зовнішній політиці передбачалося нарощувати військову могутність США для протидії СРСР у різних регіонах світу. Втілення в життя цієї програми допомогло подолати господарський спад 1960 - 1961 рр. і перейти до стрімкого економічного зростання. Однак діяльність адміністрації президента здобула чимало противників. 22 листопада 1963 р. Джона Кеннеді було вбито. Піком боротьби став спільний похід афроамериканців і білошкірих громадян на Вашингтон у серпні 1963 р., очолюваний М. Л. Кінгом. Після вбивства М. Л. Кінга в 1968 р. демонстрації протестів і повстання афроамериканців охопили понад 200 міст США. М. Л. Кінг у поході на Вашингтон за громадянські права. 28 серпня 1963 р.

США в 1961 – 1980-х рр. Новим президентом США став демократ Ліндон Джонсон. Він висунув план соціальних перетворень «велике суспільство», який став спробою комплексного розв'язання основних соціальних проблем країни. Центральне місце в ньому посідала боротьба з бідністю. Було вжито нових заходів із ліквідації расової дискримінації. Однак після 1968 р. реформаторська активність адміністрації Л. Джонсона пішла на спад. Це було пов'язано із втягуванням США у війну у В'єтнамі, яка потребувала значних витрат. Вирішальний вплив на тогочасне піднесення американської економіки мала НТР. Значного поширення набуло використання комп'ютерної техніки. Продовжував розвиватися антидискримінаційний афроамериканський рух. З'явилися такі нові форми боротьби, як «рейси свободи» і «сидячі демонстрації».

США в 1961 – 1980-х рр. У 1960-х рр. США охопив молодіжний студентський рух. Спочатку він мав переважно мирний, ненасильницький характер і був спрямований на оновлення навчального процесу й запровадження в університетах студентського самоврядування. Із 1965 р. основним у ньому стала боротьба проти участі США у війні у В'єтнамі. Рух став більш масовим, дедалі частіше супроводжувався сутичками з поліцією. Його кульмінацією був масовий страйк 500 університетів країни в травні-червні 1970 р. Після цього рух поступово занепав. Студентські протести проти війни у В'єтнамі. США. 1960-ті рр. Студенти університету Спроул Холл у Берклі влаштували сидячий страйк, що стало появою Free Speech Movement («Руху за свободу слова»).

США в 1961 – 1980-х рр. У зовнішній політиці республіканську доктрину «відкидання комунізму» й «масової відплати» демократи замінили на політику «гнучкого реагування». Вона передбачала ведення як тотальної ядерної війни, так і локальних звичайних війн для стримування радянської експансії. Основними проявами протистояння США та СРСР за президентства Дж. Кеннеді стали Друга берлінська криза, спорудження Берлінської стіни та Карибська криза. Війна у В'єтнамі, у якій американські сили виявили нездатність здобути перемогу, стала головним чинником падіння популярності демократів та особисто Л. Джонсона.

США в 1961 – 1980-х рр. Новим президентом США на виборах 1968 р. став республіканець Річард Ніксон. У соціальній сфері його політика загалом стала продовженням перетворень, розпочатих демократами. У зовнішній політиці адміністрація Р. Ніксона у зв'язку з досягненням паритету в озброєннях із СРСР віддавала перевагу переговорам. На початку 1973 р. укладанням миру завершилася війна у В'єтнамі. Видатки США на неї становили 110 млрд доларів. Понад 56 тис. військових загинуло. У результаті скандалу, який увійшов в історію як «вотергейтська справа», і початку процедури імпічменту (усунення від влади) у серпні 1974 р. Р. Ніксон подав у відставку. Новим президентом США став Джеральд Форд, який до цього перебував на посаді віце-президента.«Вотергейтська справа» — політичний скандал у США 1972 - 1974 рр., пов'язаний з установленням прослуховуючої апаратури в штабі кандидата у президенти від демократів. Закінчився відставкою президента країни Р. Ніксона. Це єдина в історії США відставка президента.

США в 1961 – 1980-х рр. Початок президентства Дж. Картера збігся з покращенням ситуації в економіці після кризи 1973 - 1975 рр. Загалом він продовжував економічний курс попередньої адміністрації. Дж. Картер намагався дотримуватися центристської політики, що спричиняло критику як лівих, так і правих сил. Розгорталася подальша автоматизація виробництва. Припинення війни у В'єтнамі завершило антивоєнний рух. Новим явищем у США стало розгортання екологічного руху «зелених». Його першим значним заходом стало відзначення Дня Землі 22 квітня 1970 р.

США в 1981 – 2000-х рр. На виборах 1980 р. новим президентом було обрано республіканця Рональда Рейгана. Рональд Рейган розпочав економічну програму «Новий порядок для Америки: програма відновлення економіки» у пресі назвали рейганомікою, або «рейганівською революцією». В основі програми Рональда Рейгана були принципи неоконсерватизму. Шляхом загального скорочення податків, різкого зменшення федеральних видатків і зменшення державного втручання в економіку Р. Рейган планував усунути кризу. Це суттєво відрізнялося від політики його попередників у подоланні кризових явищ. У 1983 р. кризу змінило пожвавлення економіки. На виборах 1984 р. Р. Рейган був обраний на другий термін. Рейганоміка — державна економічна політика американського уряду в період президентства Р. Рейгана для подолання економічної кризи 1980—1982 рр. та її наслідків.

На виборах 1988 р. перемогу здобув республіканець Джордж Буш. Загалом у своїй діяльності він продовжував політику Р. Рейгана. У 1990 - 1991 рр. США у складі багатонаціональних сил узяли участь у війні в Перській затоці – операція «Буря в пустелі». У результаті війни було розгромлено Ірак і звільнено від його окупації Кувейт. Розпад СРСР у 1991 р. США зустріли досить стримано, побоюючись «розповзання» радянської ядерної зброї. На межі 1991 - 1992 рр. США та Україна встановили дипломатичні відносини. У травні 1992 р. відбулися візит Президента України Л. Кравчука до США, переговори з адміністрацією Дж. Буша й підписання угод про співробітництво. США в 1981 – 2000-х рр.

На президентських виборах 1992 р. перемогу здобув демократ Білл Клінтон із програмою «Головне — це люди». На відміну від попередніх адміністрацій республіканців, які дотримувалися неоконсервативного курсу, Б. Клінтон поєднував ліберальні й консервативні ідеї. Покращення ситуації в економіці сприяло тому, що на президентських виборах 1996 р. Б. Клінтона переобрали на другий термін. Тоді США увійшли в період економічного піднесення. Після розпаду СРСР і ліквідації біполярної системи міжнародних відносин адміністрація Б. Клінтона вбачала необхідність США взяти під свій контроль усі головні процеси світового розвитку й протидіяти розгортанню небажаних для країни явищ на регіональному та глобальному рівнях.1994 рік Б. Клінтон проголосив «роком України» у США. У наступні роки між США та Україною формувалися партнерські відносини. США в 1981 – 2000-х рр.

США на початку ХХІ століття. На президентських виборах 2000 р. перемогу здобув Дж. Буш-молодший. На початок його президентства припав наймасштабніший терористичний акт в історії США. 11 вересня 2001 р. Відповідно до оприлюдненої «доктрини Буша» США залишали за собою право першого удару по терористичних угрупованнях і державах, ворожих до США. Проголошувалася готовність США діяти самостійно, без підтримки міжнародного співтовариства та союзників. Відносини України й США розвивалися особливо активно після «помаранчевої революції», яку адміністрація Дж. Буша-молодшого всіляко підтримувала. США підкреслювали свою зацікавленість у сильній, незалежній та демократичній Україні. На президентських виборах 2004 р. Дж. Буш-молодший був переобраний на другий термін. Друге перебування на посаді стало для нього ще складнішим, ніж перше.

На президентських виборах 2008 р. вперше в історії США перемогу здобув афроамериканець, представник Демократичної партії Барак Обама. Нова адміністрація отримала владу в умовах фінансово-економічної кризи, яку вдалося подолати завдяки успішним заходам. На міжнародній арені адміністрація Б. Обами приділяла багато уваги ситуації в Афганістані, який вважала головним фронтом боротьби проти міжнародного тероризму. У 2012 р. на чергових президентських виборах Б. Обаму переобрали на другий термін. У внутрішньополітичному житті США продовжувалося здійснення розпочатих раніше реформ. Збройна агресія Російської Федерації проти України, що розпочалася у 2014 р., стала новим викликом для зовнішньої політики США. Вони заявили, що підтримують територіальну цілісність і суверенітет України. США на початку ХХІ століття

На виборах 2016 р. новим президентом США було обрано республіканця Дональда Трампа. Він заявив, що збирається різко змінити зовнішню і внутрішню політику в бік протекціонізму та захисту інтересів США. Оцінити вплив президентства Д. Трампа на розвиток США стане можливим із часом. Сьогодні його окремі дії викликають різні, часто протилежні оцінки. У 2020 році перемогу на виборах отримала Демократична партія на чолі з Джосефом Байденом. Кількість населення США — понад 309 млн осіб. Серед них 2,2 млн становлять особи українського походження. Лише третина з них володіє українською мовою, ще менше використовує її в побуті. У країні офіційно зареєстровані 30 українських організацій. США на початку ХХІ століття

КАНАДАУ післявоєнні роки тривало економічне піднесення Канади. Цьому сприяли освоєння територій на півночі й заході країни, збільшення внутрішнього ринку та зростання населення, яке відбувалося переважно за рахунок іммігрантів. У 1953 р. за обсягами промислового виробництва Канада стала світовим лідером. Стрімка індустріалізація спричинила скорочення зайнятих у сільському господарстві, проте країна залишалася другим після США експортером зерна на світовому ринку. В 1947 р. - Закон про канадське громадянство, визнання канадського Верховного суду вищою апеляційною інстанцією країни й наділення канадського парламенту правом приймати поправки до Конституції. Із 1952 р. право призначати генерал-губернатора перейшло до канадської влади. Цього року генерал-губернатором уперше став канадець за походженням Вінсент Мессі.

КАНАДАУ політичному житті не припинялося традиційне суперництво Ліберальної та Консервативної партій. У 1935—1957 рр. при владі були ліберали. Ідейну основу канадських лібералів становила теорія «держави добробуту». Із позицій вільного підприємництва та індивідуальної свободи їх критикували консерватори. Саме політика лібералів сприяла економічному піднесенню та зміцненню відносин Канади й США. У 1957—1963 рр. при владі перебували консерватори, уряд яких очолював Джон Дифенбейкер. Проте більшість своїх передвиборчих обіцянок вони виконати не змогли.

У 1963 р. до влади повернулися ліберали та зберігали її до 1979 р. Найпомітнішими акціями ліберального уряду Лестера Пірсона (1963—1968 рр.) стали прийняття в 1965 р. нового канадського прапора та укладення договору про об'єднання автомобільної промисловості Канади та США. Складним питанням внутрішньополітичного життя країни відтоді стала, як ви вже знаєте, проблема Квебеку. З огляду на це ліберали обрали своїм лідером франко-канадця П'єра Трюдо й розробили програму заходів для її розв'язання. Уряд ліберала П. Трюдо перебував при владі в 1968—1979 рр. Він провів через парламент закон, який проголошував рівність англійської і французької мов у державному апараті та двомовність там, де однією із двох офіційних мов розмовляє не менш ніж 10 % населення. Ці заходи покращили ситуацію, однак гасло влади «Одна країна — одна нація», як і раніше, викликало протести франко-канадців. КАНАДА

КАНАДАНа початку 1980-х рр. Канаду охопила економічна криза, яка відсунула інші проблеми на другий план. Відбувся спад виробництва. Зменшилися доходи працюючого населення, а безробіття зросло до 12 %. Ліберали, на яких покладали відповідальність за погіршення ситуації в країні, втратили владу. Їх змінили консерватори. Уряд, очолюваний Брайаном Малруні (1984—1993 рр.), здійснив низку реформ у дусі «консервативної революції», які дозволили вивести країну з економічної кризи. Найскладнішою проблемою для нього залишався Квебек, який відмовлявся визнати Конституцію 1982 р.

У 2006 - 2015 рр. уряд формували консерватори, а з листопада 2015 р. - ліберали, яких очолив Джастін Трюдо (син П. Трюдо). Його Кабінет Міністрів став першим гендерно збалансованим урядом в історії Канади: у ньому рівна кількість міністрів жінок і чоловіків (по 15 осіб). І очолює його донині. Після розпаду СРСР Канада підтримала появу нових незалежних держав. 2 грудня 1991 р. вона визнала незалежність України. Сучасні прагнення України європейської інтеграції керівництво Канади поділяє й підтримує. Канада — третя за чисельністю етнічних українців (після України і Росії) країна у світі. Кількість населення Канади на 2016 р. становила понад 36 млн осіб, із яких понад 1,3 млн — українці. Вони є найбільшою слов'янською діаспорою в Канаді. Суцільні поселення українського населення в країні відсутні. Канада пишається своєю толерантністю і полікультурністю. Культура україно-канадців вважається невід'ємною складовою загальноканадської культури. КАНАДА

Домашнє завдання. Опрацювати параграф 6, с. 37 – 49. Підготувати повідомлення про україно-американську та україно-канадську діаспори.