Wanderers NachtliedÜber allen Gipfeln. Ist Ruh,In allen Wipfeln. Spürest du. Kaum einen Hauch;Die Vögelein schweigen im Walde. Warte nur, balde. Ruhest du auch. Нічна пісня подорожнього. Гори огортає спокій. Тиша безкрая у млі глибокій,Ніби покров густий. Не чути ані пташини. Діждись хвилини —Стихнеш і ти.(Переклад Григорія Кочура)
Лореляй (нім. Loreley або Lorelei) — скеля на східному березі Райну. Розташована в найвужчій частині річки між Швайцарією та Північним морем, за 90 км від міста Франкфурт-на-Майні. Сильна течія і скелястий берег свого часу призводили до того, що тут розбивалися безліч човнів. Тому Лореляй — це також ім'я однієї із Дів Райну, які прекрасним співом заманювали мореплавців на скелі. На кручі, де, згідно з легендами, любила сидіти Лореляй, стоїть скульптура з білого мармуру, яка була подарована найближчому місту однією з княгинь Юсупових. Скульптура, виготовлена на замовлення російської княгині ще до російської революції італійським скульптором, зображує, звичайно, Лореляй. Це слово походить від Лорелая нім. lureln (на місцевому діалекті — «шепотіння») і ley («скеля»). Таким чином, «Лореляй» колись перекладалася як «шепоче скеля». Ефект шепотіння спричинений водоспадом, який існував у цій місцевості аж до початку XIX століття.