Девіантна поведінкаце не відповідність людських вчинків, способів діяльності поширеним в суспільстві чи групах нормам, правилам, стереотипам, очікуванням, цінностям. Девіантна поведінка означає поведінку індивіда або групи, яка не відповідає загальноприйнятим нормам, в результаті чого ці норми порушуються.
Причини девіантної поведінки: Біологічні: спадкові, природжені, і хронічні захворювання різного роду, що провокують девіації,Вплив різноманітних факторів природного середовища Порушення роботи ферментативної та гормональної систем організму. Соціальні: несприятливий сімейне виховання; неблагополучний характер міжособистісних відносин з оточенням; загальні несприятливі умови соціокультурного розвитку суспільства. Психологічні: особливості емоційно-вольової сфери,особливості мотиваційної сфери,особливості самосвідомості особливості темпераменту, особливості характеру
За тривалістю: тимчасова,постійна,стійка, нестійка. За рівнем організації:стихійна, спланована, структурована, неструктурована. За спрямованістю:егоїстична, альтруїстична, експансивна, неекспансивна. За кількістю осіб:індивідуальна, групова За рівнем усвідомлення:усвідомлена Не усвідомлена. За характером прояву:первинна вторинна. Види девіантної поведінки
Делінквентна поведінка. Це сукупність протиправних вчинків людини (проступки, правопорушення, злочини). Це порушення будь-яких формальних соціальних чи культурних норм. Делінквентність – різновид девіантної поведінки, за яку несуть карну відповідальність, вона є видом соціально неприйнятної поведінки.
Суспільство регулює поведінку індивіда, в тому числі і поведіку груп ризику. Соціальний контроль — це засоби переконання, навіювання, приписів та заборон; система примусу (аж до застосування фізичного насилля); система способів виразу визнання, відзначення, нагород, завдяки яким поведінка підгруп та індивідів приводиться у відповідність прийнятим зразкам, цінностям. Механізми соціального контролю здійснюється через соціалізацію, примус, груповий тиск.