Мета уроку
спрямувати заняття на усвідомлення та розуміння учнями завдань воїнів ЗСУ щодо захисту своєї Вітчизни, підготовки до сучасного бою;
розпочати теоретичну і практичну підготовку учнів за програмою підготовки солдата до бою;
досягти знань учнями щодо пересування солдата в бою, підготовки ним вогневої позиції та спостереження за полем бою.
спрямувати заняття на усвідомлення та розуміння учнями завдань воїнів ЗСУ щодо захисту своєї Вітчизни, підготовки до сучасного бою; розпочати теоретичну і практичну підготовку учнів за програмою підготовки солдата до бою; досягти знань учнями щодо пересування солдата в бою, підготовки ним вогневої позиції та спостереження за полем бою. Мета уроку
Способи пересування на полі бою під час дії у пішому порядку. У всіх видах бою основою бойових дій є пересування. Залежно від характеру місцевості, умов, обстановки і вогневих дій противника солдат, перебуваючи у пішому строю, може пересуватися:1) кроком (бігом),2) перебіганням,3) переповзанням.
Порядок дій у складі бойових груп При роботі у «двійці» солдат, який відкриває вогонь, повинен вигуком («Тримаю» або «Прикриваю») або іншим способом повідомляти про готовність прикрити вогнем напарника. Третя фаза. №2 прикриває, №1 пересувається. Друга фаза. №2 заліг, зробив прицільний постріл або чергу, та сповістив №1 про готовність прикривати його пересування. Перша фаза. №1 прикриває, №2 пересувається
Пересування «трійкою» у бою«Трійка» розбивається на дві підгрупи, що складаються із двох і одного солдата, і вони працюють так само, як працюють у «двійці»: одна група біжить – інша прикриває. Уперед завжди висувається один солдат, а двоє підтягуються до нього. Це робиться для того, щоб двоє, які біжать поперед одного, не перекривали йому сектор обстрілу. Третя фаза. №2 прикриває вогнем, №1 і №3 переміщаються. Друга фаза. №2 заліг, зробив прицільний постріл або чергу й крикнув напарникам про готовність прикривати вогнем їхнє переміщення. Перша фаза. №1 і №3 прикривають вогнем, №2 переміщається.
Механізоване відділення обороняє бойову позицію по фронту до 100 м. На позиції відділення викопують одиночні (парні) окопи і окоп для бойової машини піхоти (БМП) або бронетранспортера (БТР). Окопи для стрільців, гранатометників, кулеметників обладнують протиосколковими козирками. Окопи з’єднують між собою траншеєю, яка (за наявності часу) заглиблюється до повного профілю, а при сипучому ґрунті її стінки укріплюють. Позиції сусідніх відділень з’єднують суцільною траншеєю.
Вимоги до вибору місця для ведення вогню і спостереження.- максимальне застосування місцевості як захисту і непомітності для противника (природні укриття: канава, урвище, каміння, дерево тощо);- вигідність місця для спостереження за противником та ведення вогню, зостаючись непомітним;- можливість непомітного зайняття позиції.
Одиночний окоп для стрільби з автомата /кулемета/ влаштовують спочатку для стрільби лежачи, потім його заглиблюють для стрільби з коліна і стоячи. Одиночний окоп для стрільби лежачи під час обстрілу противника відкопують в наступній послідовності: обхопивши держак малої піхотної лопати двома руками і ударами на себе, підрізає дерен або верхній ущільнений шар ґрунту, позначаючи спереду і з боків границі виїмки; після чого ударами від себе відвертає дерен, кладе його перед собою і приступає до від риття виїмки; для влаштування брустверу дерен і землю відгортають вперед, залишаючи між краєм виїмки і бруствером берму шириною 30–40 см.
Способи вивчення місцевості, виявлення цілей та доповідь про їх знаходження. Для зручності спостереження і детального огляду місцевості призначений спостерігачеві сектор умовно розбивається на три зони спостереження: 1) близька, найдоступніша для спостереження неозброєним оком, на відстані 400-500 м; 2) середня, до 1000 м; 3) далека, до межі видимості. Межі зон встановлюються за добре видимими орієнтирами або предметами на місцевості. Орієнтири визначаються справа наліво, від себе вдалину.
При цілеуказанні від орієнтира спочатку називають найближчий до цілі орієнтир, а потім кут між напрямом на орієнтир і напрямом на ціль у тисячних і відстань від орієнтира до цілі в метрах, наприклад: „Орієнтир п’ятий, ліворуч двадцять, далі триста – БМП”. Цілеуказання за азимутом і відстанню до цілі використовується на місцевості з малою кількістю орієнтирів. Азимут напряму на ціль визначають компасом у градусах, а відстань до неї – за допомогою приладів спостереження або окомірно в метрах. При цілеуказанні від напрямку руху вказують відстань у метрах спочатку за напрямком руху, а потім від напрямку руху до цілі, наприклад: „Прямо сімсот, ліворуч двісті – зенітна гармата”. При цілеуказанні трасуючими кулями (снарядами) і сигнальними ракетами завчасно встановлюють порядок і тривалість чи кількість черг або колір ракет, а для прийому цілеуказання назначають спостерігачів, які доповідають про поданий сигнал.