Презентація "Дихання людини"

ДИХАННЯ ЛЮДИНИБІОЛОГІЯ 8

Значення і суть процесу дихання. Дихання — сукупність процесів, які забезпечують надходження в організм кисню, використання його для розщеплення і окиснення органічних речовин і виділення з нього вуглекислого газу. Клітинам нашого організму постійно потрібен кисень, а одним з продуктів окиснення є вуглекислий газ. Надходження кисню в організм і видалення вуглекислого газу, який утворюється у результаті перетворення речовин забезпечує дихальна система. Розрізняють:зовнішнє дихання — доставка кисню від легень до тканин організму і переніс вуглекислого газу від тканин до легень;внутрішнє (тканинне) дихання — окиснювальні процеси у клітинах (відбуваються у мітохондріях), внаслідок яких виділяється енергія для життєдіяльності.

Органи дихання забезпечують:зовнішнє дихання, тобто вентиляцію легенів (надходження і виведення газів);газообмін у легенях (надходження кисню з повітря в кров, а вуглекислого газу — з крові у повітря, що видихається);перенесення газів кров'ю;газообмін у тканинах (надходження вуглекислого газу з тканин у кров, а кисню — з крові у тканини);тканинне дихання (окиснення органічних речовин у клітинах і синтез АТФ).

Будова і функції органів дихання. Система органів дихання складається з повітроносних шляхів і легенів. До верхніх повітроносних шляхів належать: носова порожнина, носоглотка, а до нижніх — гортань, трахея і бронхи. Органом повітряного дихання є легені. Повітря потрапляє у порожнину носа через ніздрі. Носова порожнина поділяється кістково-хрящовою перегородкою на дві половини — ліву і праву. У кожній з них є три звивисті носові ходи: верхній, середній та нижній. До нижнього відкривається носослізний канал. У слизовій оболонці верхнього — містяться рецептори нюхового аналізатора. Якщо до носової порожнини потрапляють мікроорганізми або речовини з різким запахом, рецептори подразнюються і виникає захисний рефлекс — чхання.

Епітелій носової порожнини виділяє слиз, який склеює порошинки і знищує мікроорганізми. Слизова оболонка носової порожнини вистелена війчастим епітелієм. Його війки видаляють частинки пилу разом зі слизом. Слизова добре забезпечується кров'ю, що сприяє зігріванню і зволоженню повітря. З носової порожнини очищене, зігріте і зволожене повітря потрапляє у носоглотку, де є скупчення лімфатичних вузлів — мигдалики, які є захисним бар'єром дихальних шляхів. Через носоглотку повітря поступає у гортань, яка утворена 9 хрящами. Найбільшими хрящами є щитоподібний, перснеподібний та надгортанний. Хрящі гортані сполучені між собою суглобами, зв'язками та м'язами. Хрящові пластинки перснеподібного хряща сполучаються майже під прямим кутом, утворюючи кадик. Надгортанний хрящ — надгортанник — хрящова пластинка, розташована над входом у гортань. Надгортанник закриває вхід у трахею під час ковтання і перешкоджає попаданню їжі у повітроносні шляхи.

У порожнині гортані містяться голосові зв'язки. Між ними є голосова щілина. Звук з'являється, коли повітря проходить крізь зімкнуту голосову щілину. Краї зв'язок при цьому вібрують, і виникають звукові коливання. У жінок і дітей голосові зв'язки короткі і тонкі, тому у них голос високий. У чоловіків зв'язки завжди довші, і чоловічий голос є нижчим. У гортані виникає тільки звук. Формування зв'язної мови відбувається за допомогою язика, губ, зубів, щік.

Від нижнього краю гортані відходить трахея. Це трубка, довжиною 10 - 14 см, утворена 16 - 20 хрящовими півкільцями, які не дозволяють затримуватися повітрю при різноманітних рухах шиї. Позаду від трахеї розміщений стравохід. Слизова оболонка трахеї вистелена епітелієм: залозистим та війчастим, які виконують захисну функцію На рівні 5 грудного хребця нижній кінець трахеї поділяється на два бронхи. Трахея ділиться на два бронхи. Бронхи входять у ліву і праву легені. Правий бронх поділяється на три гілки, а лівий — на дві. Тому правий бронх є товщим за лівий. У кожній легені бронхи галузяться на бронхіоли, утворюючи бронхіальне дерево. Бронхіоли закінчуються легеневими пухирцями — альвеолами. Легені — парні органи дихання, які займають майже всю площу грудної порожнини. Права легеня має три долі, а ліва — з дві. Легені складаються з альвеол. Стінки альвеол мають один шар епітеліальних тканин і обплетені густою мережею кровоносних капілярів. Така будова альвеол забезпечує газообмін між повітрям, що міститься у легенях, і кров'ю.

Основні процеси дихання1) вентиляція легень (активне переміщення потоку повітря в легені завдяки конвекції); 2) газообмін в легенях (пасивне переміщення газів між повітрям і кров’ю шляхом дифузії);3) транспорт дихальних газів (активне переміщення газів потоком крові завдяки конвекції); 4) газообмін в тканинах (пасивне переміщення газів між кров’ю й тканинною рідиною шляхом дифузії); 5) клітинне дихання (вивільнення енергії з поживних сполук шляхом окиснення). ДИХАННЯ – сукупність складних фізичних і хімічних процесів, спрямованих у кінцевому результаті на отримання енергії для життєдіяльності організму

Дихальні рухи – ритмічні процеси, що забезпечують обмін повітря між зовнішнім середовищем і альвеолами легень. ДИХАЛЬНІ РУХИ. НЕЙРОГУМОРАЛЬНА РЕГУЛЯЦІЯ. ДИХАЛЬНИХ РУХІВ. ГАЗООБМІН У ЛЕГЕНЯХ І ТКАНИНАХВдих – активний процес, що забезпечує збільшення грудної клітки. Під час спокійного вдиху міжреберні зовнішні м’язи скорочуються й піднімають ребра, діафрагма скорочується, стає більш плоскою та опускається донизу. При цьому об’єм грудної порожнини збільшується, тиск у легенях стає меншим за атмосферний і повітря потрапляє до легень. Під час глибокого вдиху відбувається одночасне скорочення міжреберних м’язів, діафрагми, а також деяких м’язів грудної клітки та плечового поясу. Видих – пасивний процес, який приводить до зменшення грудної клітки. Під час спокійного видиху міжреберні зовнішні м’язи розслаблюються і ребра опускаються донизу, діафрагма розслаблюється та стає опуклою. Завдяки цьому об’єм грудної клітки зменшується, тиск у легенях стає більшим за атмосферний і повітря виходить з легень. Під час глибокого вдиху відбувається скорочення внутрішніх міжреберних м’язів і м’язів черевної стінки.

Нервова регуляція. Гуморальна регуляція. Основними механізмами регуляції дихання людини є нервовий та гуморальний. Нервова регуляція здійснюється за допомогою дихального центру, що розміщений у довгастому мозку і складається з кількох відділів. До дихального центру надходять імпульси від рецепторів легень, міжреберних м’язів, діафрагми. Залежно від цієї інформації дихальний центр прискорює або сповільнює дихання, впливаючи на дихальні рухи (іл. 49). Виділяють мимовільну і довільну нервову регуляцію дихальних рухів. Мимовільна нервова регуляція відбувається завдяки автоматіїдихального центру, який забезпечує ритмічну безумовно-рефлекторну діяльність, а довільнанервова регуляція зумовлена нервовими імпульсами, які надходять в дихальний центр з кори півкуль.

Гуморальна регуляція залежить від кількості СО2. Якщо в крові, що омиває дихальний центр, є надлишок СО2, збудливість дихального центру зростає, і дихання стає більш частішим і глибшим. Якщо вміст СО2 в крові є низьким, то дихання сповільнюється. Велику роль у зміні дихальних рухів відіграють захисні безумовні дихальні рефлекси. Під час подразнення рецепторів слизової оболонки повітроносних шляхів пилом, слизом тощо спостерігаються чхання і кашель – захисні рефлекси, що перешкоджають потраплянню цих речовин до дихальних шляхів. Центри чхання і кашлю також знаходяться в довгастому мозку. Гуморальна регуляція

Які сучасні методи дослідження органів дихання?Для оцінювання стану органів дихання, профілактики та вчасного виявлення захворювань сьогодні застосовуються різні методи, але найпоширенішими є флюорографія, комп’ютерна томографія та спірографія. Флюорографія – дослідження органів за допомогою рентгенівських променів, що проникають крізь тканини й переносять зображення на плівку за допомогою флуоресцентних мікрочастинок. Періодичність його проведення – не частіше, ніж 1 раз на рік.

Томографія – метод дослідження, у результаті якого отримують зображення окремих пластів досліджуваного об’єкта (органа чи організму). Усі сучасні види томографії (рентгенівська, магнітно-резонансна, емісійна) відтворюють зображення перерізу з допомогою комп’ютерів, тобто є комп’ютерними. Томографія

Спірографія – дослідження легень шляхом реєстрації їх об’єму під час дихання. Спірографія

БІОЛОГІЯ + МЕДИЦИНАПам’ятка запобігання туберкульозу. Опрацюйте опис хвороби і створіть пам’ятку для запобігання туберкульозу.«Туберкульоз (сухоти) – інфекційне захворювання, що найчастіше вражає легені. Актуальність. Туберкульоз – це соціальна хвороба, яка спалахує під час економічної кризи чи соціальних негараздів. Останній спалах захворюваності був у середині XX століття після Другої світової війни. А 1995 року ВООЗ знову оголосила епідемію туберкульозу в усьому світі. Ця хвороба поширилась і в Україні. Збудником туберкульозу є Мікобактерія туберкульозу (Mycobacterium tuberculosis), відкрита в 1882 році німецьким вченим Робертом Кохом. Джерелом інфекції є хвора людина. Збудник потрапляє в середовище з мокротинням хворого, при туберкульозі інших органів – з калом, сечею, слиною. Механізм передачі – повітряно-крапельний і повітряно-пиловий через повітроносні шляхи. Воротами інфекції можуть бути травний канал, шкіра, слизова оболонка мигдаликів тощо.

БІОЛОГІЯ + МЕДИЦИНАСимптоми хвороби. Серед загальних ознак – кашель, підвищена температура, збільшення лімфатичних вузлів, нічна пітливість, втрата апетиту, схуднення та втома. Виявлення стало можливим після запровадження флюорографії, яку вперше застосували в 1924 році. Основний метод виявлення туберкульозу у дітей - щорічне проведення проби Манту. Профілактика. Основним досягненням у боротьбі з туберкульозом стало відкриття французькими вченими А. Кальметом і К. Гереном у 1919 році протитуберкульозної вакцини, названої на їх честь – БЦЖ (BCG – Bacilles Calmette, Geurin). Перше щеплення здійснили в 1921 році. Лікування. Застосовують антибіотики, але через незвичайну клітинну стінку мікобактерії (не пропускає антибіотики всередину) складно здійснювати ефективне лікування»