Презентація "Ділове красномовство. Судове красномовство"

Ділове красномовство. Судове красномовство

Красномовство Риторика, рідше красномовство — це мистецтво якісного висловлювання думок з метою переконання та впливу на аудиторію з урахуванням її особливостей. Це мистецтво вивчає методику творення тексту, визначає його структуру, найпридатнішу для зрозумілого й аргументованого викладення думки. Розрізняють декілька видів красномовства: суспільно-політичне;академічне;судове;церковне;дипломатичне;військове;ділове.

Судове красномовство Судове (юридичне) красномовство — це ораторські виступи юристів, підсудного та цивільних осіб у процесі розгляду судової справи з позицій законодавства. Судове красномовство має свою довгу історію. Уже в Стародавньому Китаї, Індії та Єгипті було відоме мистецтво риторики. Справжньою батьківщиною риторики є Стародавня Греція. Саме тут публічний виступ мав надзвичайно велике значення. Розвинулось воно в Давній Греції тому, що там існувала необхідність апологій. Апології — це промови на захист, які обвинувачені писали для виступу перед присяжними.

Судовий стиль хактеризується чітким вираженням мети, відсутністю штучної розпливчасті, манірності, доступністю у сприйнятті, вмінням доцільно використовувати художню літературу, засоби естетичного впливу на слухачів, правильний тон промовця тощо. Важливо визначити її предмет, види та функції, специфіку словесного оформлення. Це промова, звернена до суду та інших учасників судочинства і присутніх при розгляді кримінальної, цивільної, адміністративної справи, в якій містяться висновки щодо тієї чи іншої справи. Розрізняють такі різновиди судових промов:прокурорська;адвокатська;самозахисна;промова громадського обвинувача;промова захисника.

Судова промова мала приблизно таку структуру:вступ: тут промовець мав на меті схилити на свій бік суддів;оповідь: розповідались факти справи з погляду того, хто виступає;докази правоти і полеміка з супротивниками;висновок. Структура судової промови

Ділове красномовство Ділове красномовство — це спілкування, яке слугує для спілкування в державно-політичному, громадському й економічному житті, законодавстві; передає інформацію в межах бізнесу; або функціонує як офіційна заява компанії. Ділове спілкування включає в себе такі теми: маркетинг, бренд-менеджмент, відносини з клієнтами, поведінка споживачів, реклама, корпоративне спілкування, управління репутацією, залучення співробітників та керування подіями. Це тісно пов'язане зі сферою професійної комунікації та технічної комунікації. Медіа-канали для бізнес-комунікацій включають інтернет, друковані засоби масової інформації, радіо, телебачення, довкілля і передача інформації «з уст в уста»

Методи ділового спілкуваннявеб-комунікація — для кращого і більш досконалого спілкування, в будь-який час та будь-де;відеозв'язок, який дозволяє людям в різних місцях проводити інтерактивні наради;електронні повідомлення, які забезпечують миттєве письмове всесвітнє спілкування;звіти — займають важливе місце в документуванні будь-якого відділу;презентації — найпопулярніший спосіб спілкування для всіх типів діяльності, як правило, з участю аудіовізуальних матеріалів;телефонні наради, які дозволяють спілкування на відстані;форуми, які дозволяють людям миттєво розміщувати інформацію в централізованому місці; Ділове спілкування дещо відрізняється і є унікальним у порівнянні з іншими видами комунікацій; мета якого — бізнес, аби заробити гроші. Таким чином, для розробки рентабельності, комунікатор повинен розвивати гарні навички спілкування.

Мова службової документації повинна відповідати традиціям офіційно-ділового стилю літературної мови. Важливі особливості офіційно-ділового стилю - це точність і мовний стандарт. Ці ознаки помітні в оформленні ділових паперів: характері композиції, розташування частин тексту, поділ на абзаци, рубрикація, шрифт тощо. Характеристики ділового тексту: чітка цільова установка;чітке визначення предмета обговорення;зазначення учасниками ділового контакту дати, часу та місця;дотримання юридичних норм;однозначність термінів і формулювань;відмова від алегорій, метафор, образотворчих засобів, які можуть завадити точному розумінню текстів, суворе дотримання норм літературної мови, офіційно-ділового стилю.