Презентація "Дисграфії у дітей та шляхи корекційної роботи"

Дисграфії у дітей та шляхи корекційної роботи

Проблема порушень письма і читання - одна з найактуальніших для шкільного навчання, оскільки письмо і читання перетворюється на засіб подальшого отримання знань учнями.

В даний час у вітчизняній логопедії висвітлені питання симптоматики, механізмів дисграфії, структури цього мовного розладу, розроблені як загальні методологічні підходи, так і напрямки, зміст і диференційовані методи корекції різних видів дисграфії.

Р.І. Лалаєва Дисграфія - це часткове порушення процесу письма, що виявляється у стійких, повторюваних помилках, обумовлених несформованістю вищих психічних функцій, що беруть участь в процесі письмаІ. М. Садовнікова визначає дисграфію як частковий розлад письма, де основним симптомом є наявність стійких специфічних помилок, не пов'язаних з порушенням слуху, зору, зниженням інтелекту. А. Л. Сиротюк пов'язує часткове порушення навичок письма з недорозвиненням, дисфункцією кори головного мозку. У засвоєнні компонентів письма бере участь велика кількість мозкових ділянок, кожна з яких робить свій специфічний внесок у цей процес.

Пошкоджені зони головного мозку при дислексії, дисграфії

Письмо представляє собою складну форму мовної діяльності, багаторівневий процес. У ньому беруть участь різні аналізатори: мовнослуховий, мовномоторний, зоровий, загальномоторний. Між ними в процесі письма встановлюється тісний зв'язок і взаємозумовленість.

Функціональна структура психологічних механізмів письма

Причини виникнення дисграфії: 1. Несформованість всіх сторін мовлення: фонематичного сприйняття; лексико-граматичної сторони мовлення; звуковимови.2. Невчасне формування процесу латералізації (процес перерозподілу психічних функцій між лівою і правою півкулями головного мозку, що відбувається в онтогенезі)3. Несформованість просторових та часових уявлень.4. Білінгвізм. 5. Спадковість.6. Недостатність вищих психічних процесів.

Передумови дисграфії: Відсутність слухової диференціації акустично близьких звуків: твердих - м'яких; дзвінких - глухих, свистячих - шиплячих, а також звуків [р], [й], [л]. Це явна передумова акустичної дисграфії, оскільки фонеми кожної групи недиференційованої на слух, надалі замінюються на письмі. 2. Наявність повних звукових замін в усному мовленні (в основному перерахованих вище груп фонем), неправильне промовляння слів в процесі письма в період навчання грамоті неминуче призводить до відповідних буквених замін.

3. Несформованість найпростіших видів фонематичного аналізу слів, доступних дітям дошкільного віку. До таких видів аналізу відносить наступні: - впізнавання звуку в слові; - виділення наголошеного голосного на початку слова і кінцевого приголосного з кінця слова; визначення приблизного місця звуку в слові. 4. Несформованість зорово-просторових уявлень, зорового аналізу і синтезу. Це ускладнює дитині диференціацію подібних у зображенні літер в процесі оволодіння грамотою, що призводить до оптичної дисграфії. 5. Несформованість граматичних систем словозміни і словотворення, що проявляється в неправильному вживанні дитиною закінчень слів в усному мовленні. Це призводить до аграматичної дисграфії .

Види дисграфії:1) артикуляційно-акустична;2) на ґрунті порушення фонемного розрізнення (диференціації фонем);3) на ґрунті порушення мовленнєвого аналізу і синтезу;4) аграматична;5) оптична.

1. Артикуляційно-акустична форма дисграфіїЗаміна Р-Л, С-Ш, Ж-ЗРак – лак стіл – штіл жук -зук Береза – белеза каска – кашка ніж - ніз бублик – пуплик (публик, буплик)Така форма дисграфії спостерігається частіше у дітей з поліморфною дислалією, ринолалією та дизартрією.

2. На ґрунті порушення фонемного розрізнення (диференціації фонем) Заміна букв, які позначають:дзвінкі – глухі: (Б-П; В-Ф; Д-Т; Ж-Ш і т.д.), Бодарувати; вавлі; діди; снішоксвистячі - шиплячі (С-Ш; З-Ж и т.д.), жук – зук африкати компоненти (Ч-Щ; Ч-ТЬ; Ц-Т; Ц-С і т.д.). Також проявляється в неправильному позначенні м'якості приголосних на письмі: «писмо», «лублу», «голосньі» і т.д. Найчіткіше дисграфія на основі порушень фонемного розпізнавання спостерігається за сенсорної алалії та афазії.

3. Дисграфія на ґрунті порушення мовленнєвого аналізу і синтезу. Ця форма дисграфії найбільш частіше зустрічається у дітей, які мають порушення писемного мовлення. Для неї найбільш характерні такі типи помилок: · пропуски букв і складів; · перестановка букв і (або) складів; · недописування слів; · написання зайвих букв в слові; · повторення букв і (або) складів; · написання слів разом з прийменником, окреме написання префіксів («настолі», «при їхав»).

4. Аграматична дисграфія Причина – недорозвиток граматичної будови мовлення. Це проявляється в неправильному написанні закінчень слів, в невмінні узгоджувати слова між собою - Дитина пише аграматично, тобто всупереч правилам граматики («гарний сумка», «веселі день»). - Аграматизми на письмі відмічаються на рівні слова, словосполучення, речення та тексту. - Аграматична дисграфія зазвичай проявляється з 3-го класу, коли школяр, опанувавши грамоту, більш серйозно приступає до вивчення граматичних правил. І тут раптом виясняється, що він ніяк не може опанувати правила відмінювання слів за відмінками, числам, родами. Часто спостерігається у дітей із загальним недорозвиненням мовлення

5. Оптична дисграфія Оптична дисграфія проявляється в замінах та спотворенні на письмі графічно схожих рукописних літер (и-ш, п-т, т-ш, в-д, б-д, л-м, е-с та інші) Помилки при оптичній дисграфії: - недописування елементів букв: Л замість М; Х замість Ж і т.д.;- дописування зайвих елементів;- пропуски елементів;- дзеркальне написання букв.

Основні симптоми дисграфії стійкі специфічні помилки (не пов'язані із застосуванням орфографічних правил), виникнення яких не зумовлено порушеннями інтелектуального або сенсорного розвитку чи нерегулярністю шкільного навчання. Такі неспецифічні помилки слід відрізняти від помилок, яких припускають діти під час вивчення нової теми. Основними критеріями відмежування неспецифічних помилок від специфічних є: стійкість, здатність закріплюватись та збільшуватись, якщо не проводити спеціальну корекційну роботу.

помилки на рівні літери та складу; помилки на рівні слова; помилки на рівні речення.

Перша група найчисленніша та різноманітна за типами помилок. Сюди належать помилки: звукового аналізу; фонематичного сприймання; змішування букв за кінетичною схожістю; персеверації та антиципації. Друга група помилок — це окреме написання частин слова; написання разом службових частин мови з наступним або попереднім словом; зміщення меж слів (написання разом двох слів та розрив одного із них; контамінації; морфемні аграматизми). Третя група помилок охоплює аграматизми, тобто порушення зв'язку між словами у реченні; відсутність або неправильне позначення меж речення; пропуски, перестановки слів у реченні.

Помилки звукового аналізу. Несформованість дії звукового аналізу проявляється в письмі у вигляді наступних типів специфічних помилок: пропуск, перестановка, вставка букв або складів.

Пропуски букви і складу до деякої міри сприяють наступні позиційні умови: - збіг двох однойменних букв на стику слів: «поча(в) виходити». - сусідство складів, що включають однакові букви, зазвичай голосні, рідше приголосні: наста (ла), ле(ле)ка. - вставки голосних літер спостерігаються звичайно при збігу приголосних: «шикола», «дівичинка». Ці вставки можна пояснити призвуком, який неминуче з'являється при повільному промовлянні слова в ході письма і який нагадує редукований голосний. - складних за будовою слів (Батьківщина — «Батькченина», парашутист — «парутнст»).

Помилки фонематичного сприйняття. В основі таких помилок лежать труднощі диференціації фонем, що мають акустико-артикуляційну схожість.нестійкості співвіднесення фонеми з графемою, коли не встановився зв'язок між значенням і зоровим образом літери; нечіткому розрізненні звуків, що мають акустико-артикуляційну схожість

Змішання букв за кінетичною подібністю. Дослідники традиційно пояснюють будь-які змішування або акустико-артикуляційну схожість фонем, або оптичну схожість літер - так само для читання та письма.

Персеверації, антиципації. Своєрідне спотворення фонетичного наповнення слів виникає в усній та письмовій розмові з типу явищ прогресивної і регресивної асиміляції і носить відповідно назви: персеверації (застрявання) і антиципації (попередження, передбачення): приголосний, а рідше - голосний - замінює витиснену букву в слові. Приклади персевераціі «магазим», «Окосана». Приклади антиципацій: «на девевах» «лотата».

Морфологічні помилкироздільне написання частин слова (роздільне написання частин слова («і дуть», «по чалася»)зміщення меж слів - порушення у словосполученні або реченні узгодження та керування, що виявляється у помилковому написанні закінчень слів (аграматизми на письмі). («Скрізь лежать глибокий сніг»; «Сніг усім захищає від морозу й вітру»; «А великі старий пень став житло для комах»);- заміни префіксів та суфіксів (морфемний аграматизм) (підійшов — «прийшов», ведмежий хвіст — «ведмедів хвіст»)

Перший (підготовчий) етап корекції дисграфії — це робота над кожним окремим звуком (буквою), яку дитина замінює чи плутає. Послідовність роботи підготовчого періоду може бути такою:• уточнення правильної вимови та звучання звука з опорою на зорове, слухове, тактильне сприймання, кінестетичне відчуття;• виділення звука на фоні складу;• визначення наявності й місця звука в слові:- на початку;- у кінці;-  у середині;• визначення місця звука відносно інших (на якому місці: 1, 2, 3 і т. ін., після якого звука, перед яким чується певний звук у слові);• визначення слова певним звуком у реченні, тексті;• добір предметних малюнків, іграшок, у назві яких є відповідний звук, визначення місця його у слові.

Другий етап корекційної роботи над диференціацією звуків Основна мета цього періоду — попарне зіставлення звуків (букв) і визначення їх відмінностей в артикуляції і слуховому сприйманні, тактильному відчутті, графічному зображенні тощо. Мовленнєвий і наочний матеріал слід добирати з парами звуків, щоб виробити тісний зв'язок між буквою і звуком. У процесі виконання всіх завдань (як на першому, так і на другому етапі) дитина, проговорюючи звук, має показати відповідну букву, і навпаки, спираючись на графічне зображення букви, чітко повторити відповідний звук.

Вправи для розвитку дрібної моторики:1. Пальчикові ігри (гімнастика для пальчиків, масаж). 2. Ігри зі шнурівками, пальчиковий театр.3. Ігри з дрібними предметами (мозаїка, складання пазлів, доміно, конструктор)4. Вирізання фігур із паперу, цупкої тканини за контуром.5. Розфарбовування та штрихування малюнків та предметів.6. Ліплення з різних матеріалів (глина, пластилін, тісто)7. Ігри з крупами

Завдання на розвиток сприймання та аналіз зорового зображення1. Знайди два однакових предмета

2. Що намальовано?

3. Знайди відмінності

4. Порахуй

5. Переплутані лінії

6. Лабіринт

7. Знайди хатку

8. Викладання узору з паличок

9. Мозаїка

10. Змальовування по клітинках