Презентація "Дислексія - це дар, а не бездарність.."

Дислексія – це дар, а не бездарність..

Дислексія — це достатньо новий “діагноз”, який тільки у 2015 році отримав своє офіційне визначення. Згідно з ним, це стійка, вибіркова нездатність опанувати навик читання, незважаючи на достатній для цього рівень інтелектуального і, наприклад, мовного розвитку, відсутність порушень слуху і зору та наявність оптимальних умов для навчання. Люди з дислексією часто мають проблеми не тільки з читанням, а й із орфографією (дисграфія), математикою (дискалькулія), а іноді й музикою.

Дислексія – вирок? Зовсім ні !)Дослідження, що проводились на Заході, виявили цікаву закономірність — серед людей із цим порушенням багато геніїв (як наслідок компенсаторного розвитку правої півкулі) та талановитих злочинців, які не зуміли адаптуватися в соціумі та направили свої здібності проти нього.

Звичайні люди знають, як зв’язати літери з конкретним звуком. Все, що їм потрібно зробити, - це дивитися на букви, і все виходить автоматично. Це як дихання, ви не пояснюєте своїм легким, як вдихнути повітря. А при дислексії цей процес залишається ручним. Кожен раз, коли дислексик бачить якесь слово, це відбувається, ніби він ніколи не бачив його раніше. Люди з дислексією змушені читати повільно і повторюючись.

У дислексиків яскраво виражений естетичний смак. Їм важливо, щоб було гарно, естетично, зручно, максимально комфортно. Вони прагнуть гармонійності в усьому. Абияк їм не підходить. Вони тягнуться до прекрасного. Дислексики мислять образами. Вони бачать образи літер, слів. Це й допомагає їм компенсувати власний недолік із важкістю читання та письма. Тому діти, стаючи старшими, при правильному форматі подання інформації (образному навчанні), можуть оволодіти знаннями на рівні звичайної людини. У 2010 році вчені з Мідлсекського університету (Велика Британія) провели експеримент, щоб підтвердити або спростувати зв’язок дислексії і рідкісних талантів. Тест зводився до аналізу візуального сприйняття і сприйняття тривимірного простору. В підсумку з’ясувалося, що дислексики успішніше запам’ятовують дрібні деталі зображень і краще відтворюють різнокольорові малюнки по пам’яті.

Дислексія - не вирок і піддається корекції. А в якості доказу того, що люди із дислексією не лише живуть повноційним життям, а й підкорюють цей світ - наводимо історії відомих акторів, письменників та вчених, яким дислексія не завадила дістатися професійних вершин.

Агата КрістіАнглійська письменниця, одна з найвідоміших у світі, що творили у жанрі детектива. З самого дитинства маленькій Агаті було важко концентруватися на заняттях, а навчання письма стало для неї справжнім покаранням - їй ніяк не вдавалося писати правильно. Насмішки її однокласників були такими образливими, що батькам навіть довелося забрати Агату зі школи. Однак це не завадило творчій особистості стати знаменитою. А її книги згодом мали такий успіх, як жодні інші – було продано більше 4 мільярдів екземплярів у всьому світі. Ще більші тиражі були лише у творів Шекспіра та Біблії.

Том КрузІсторія Тома Круза – приклад того, що дислексія часто має генетичну схильність. У сім'ї актора, крім його самого, особливості сприйняття нової інформації є у ​​мами та сестер. Кумир мільйонів у школі зіткнувся з типовими проблемами людей, які страждають на дислексію. Він так само не міг навчитися читати - з букв ніяк не виходило складати слова. Вчителі цуралися Тома, однолітки сміялися з нього – всі вважали його дурним. Сім'я Тома часто переїжджала, через що навчання в школі перетворювалася для нього на нескінченне пекло. Акторська професія допомогла подолати недугу і зрозуміти, що правильне письмо та читання – не принципово важливі речі у його житті. Хоча актор зізнавався, що спочатку кар'єри, щоб вивчити свою роль, просив близьких читати йому сценарій вголос.

Кіра НайтліОсь вже хто справжній борець, причому не лише за характером, а й «за званням», то це актриса Кіра Найтлі. Зірка є обличчям Британської асоціації боротьби з дислексією. Свій активний опір хворобі дівчина розпочала ще у дитинстві. Тоді батьки поставили їй ультиматум: хочеш бути актрисою – вчися добре. І дівчинка засіла за підручники. Школа закінчилася, але боротьба із дислексією триває. «Я зараз читаю фактично все підряд, щоб довести всім, і насамперед самій собі, що я не дура», — зізнається Кіра.

Вупі Голдберг. Відома американська актриса, продюсер і сценарист не змогла здобути загальну освіту через дислексію, оскільки вона була діагностована лише в 17 років. В початковій школі Голдберг вважалася відстаючою. Вчителі стверджували, що Вупі лінується та не хоче вчитися. Але мати майбутньої актриси невдовзі зрозуміла, що причина не в цьому, оскільки Голдберг мала чудову пам'ять, яка рятувала її в школі, як і багатьох знаменитих людей з дислексією, коли навчання ставало складним механічно відпрацьованим процесом. Зрештою актриса пішла зі школи. Сильне его і стійке протистояння розпачу дозволили Вупі Голдберг досягти кар'єрного успіху - стати однією з найоплачуваніших актрис світу. Сценарії вона запам'ятовує на слух, а тексти своїх книг надиктовує, а потім коригує із редактором.

Волт Дісней. У 16 років майбутнього всесвітньо відомого мультиплікатора вигнали із середньої школи за неуспішність. Але Волт наполегливо мріяв про кар'єру журналіста. Він влаштувався до редакції газети, де годинами просиджував над тими нотатками, які інші репортери робили за 15 хвилин. Уроджена неграмотність зробила свою справу: Уолта звільнили за кілька місяців і на цьому його кар'єра журналіста завершилася. Та всього через кілька років він став мільйонером і головним світовим мультимагнатом. Зараз про дислексію Волта Діснея згадують тільки ті, хто на власні очі бачив, з якою старанністю і обережністю Волт щоразу виводив свій автограф — той самий фірмовий автограф, знайомий усім з дитинства по заставці перед кожним діснеєвським мультфільмом, який за іронією долі став найдорожчим автографом у світі.