Презентація "Дія законів Коммонера в соціумі або чому незнання закону не звільняє від відповідальності. Частина 3"

Дія Законів Коммонера в соціумі або чому незнання закону не звільняє від відповідальностічастина 3 Біологія та екологія, 10 - 11 клас. Кириченко Т. Г, вчитель біології КЗ «Ліцей № 19 Нікопольської міської ради

Роль біологічних законів в формуванні критичного мислення На прикладі біологічних законів дуже важливо сформувати у школярів розуміння єдності законів Природи та людського суспільства. Так, вивчаючи закони Коммонера, я пропоную учням розглянути приклади їх дії на різних рівнях: 1) глобальному, біосферному або екосистемному, 2) людської цивілізації або суспільства, 3) їхніх родин, 4) класного колективу. Це дозволяє більш наглядно зрозуміти принцип «Що зверху, то і знизу» та усвідомити власну відповідальність за все, що відбувається навкруги. Взаємозв’язок явищ об’єктивної реальностіУсе пов’язано з усім. Все повинно кудись діватися. За все треба платити. Природа знає краще{5 C22544 A-7 EE6-4342-B048-85 BDC9 FD1 C3 A}Закони Коммонера. Приклади дії в ПриродіПриклади дії в суспільствіПриклади дії в родині Приклади дії в класі

У учнів було завдання розглянути дію законів Коммонера з позицій природи, суспільства та класу. Прояв цих законів в природі вони, як правило, розкривають достатньо об’єктивно і аргументовано. Але з усвідомленням їх дії в суспільстві та житті класу у школярів часто виникають проблеми. Тому на наступному уроці ми розбираємо це питання разом. Наводжу фрагменти цього уроку. Розглянемо перший закон – «Усе пов’язано з  усім». Давайте почнемо зі школи. Класний розклад складається з 15  навчальних предметів. І ви для себе  визначили, які предмети для вас головні, а якими можна знехтувати, якщо в цьому виникне потреба - наприклад, якщо необхідно  підготуватися до змагання, олімпіади та ЗНО або взяти участь у шкільному заході, або вирішувати власні проблеми. Причини поважні, тут без заперечень. Давайте подивимося, як дія закону проявиться в цьому випадку.  Не питаю, яким саме предметом ви знехтуєте, а хочу почути ваші пропозиції щодо того, як проявить свою дію закон «Усе пов’язано з усім».  Ви ніколи не замислювалися над питанням, що саме дають вам такі різноманітні навчальні предмети, знання з яких вам, може так статися, ніколи в житті, (як ви вважаєте), не знадобляться?  До чого вони вас привчають? Все знати неможливо, і будь який вчитель це розуміє. Але які властивості на цих уроках ви можете набути? Подумайте, як змінюється активність роботи ваших півкуль великого мозку при переключенні з точних наук на гуманітарні. Згадайте, які сенсорні системи будуть задіяні на різних уроках, як формуються нейронні зв'язки при отриманні нової інформації… Наша задача – навчити вас мислити різнобічно, глибоко, мати власну думку. Подивіться на шкільні предмети як на тренажери, за допомогою яких ви розвиваєте свої якості. Життя – це не тільки розваги та задоволення ваших потреб. Воно буде вимагати від вас і дисципліни, і терпіння, і вміння зосереджуватися над пошуком відповіді та виконувати монотонну роботу, вміти бути в колективі не тільки лідером, але і виконавцем. А для цього необхідно сформувати в себе навички швидко переключати свій мозковий комп’ютер в різні режими і виробити в собі стресостійкість та толерантність при знаходженні в колективі.

Кожен навчальний предмет готує вас до цього через постановку перед вами певних завдань і необхідності реагувати на певні виклики. Тому, що навчання – це безперервний шлях розширення свого світогляду, а не накопичення певного набору знань. Тому що «усе пов’язано з усім». Не існує зайвих предметів, тому що кожен вчитель намагається показати вам маленьку стежку до тієї науки, яка близька саме йому. Як шлях ви оберете – це ваш вибір, але, як ви зможете щось обрати, а від чогось відмовитися, якщо не спробуєте? Кожен вчитель відкриває тільки один невеликий пазл в величній картині Всесвіту. Чим більше таких пазлів ви відкриєте, тим більше будете мати шансів побачити картину в цілому. Подумайте про це. Відомий психолог Карл Густав Юнг казав, що «…найбільшою вадою людства є невігластво. Невігластво веде до всіх бід, катастроф та страждань». Загальна перемога складається з особистих перемог кожного з нас. Всі ми щось можемо, але коли ми робимо більше, ніж можемо, НАДзусилля, то ми ПЕРЕмагаємо. Ці слова належать не мені, але вони дуже правильні по своїй суті. Прислухайтеся до них. Давайте подивимося на шкільне життя з самого початку: шкільний дзвоник сповіщає про початок уроку.  За звичай – в школі  цих  дзвоників  два: перший дзвоник для учнів і вчителя – про закінчення перерви, другий – для вчителя про початок роботи на уроці. Як на нього ми реагуємо? Своєчасна поява вчителя і учнів в класі, по перше,   демонструє з боку учнів – повагу до вчителя, а з боку вчителя – повагу до учнів. По-друге, формує самоповагу до себе і привчає до дисципліни.  Але, головне, - привчає цінувати самий важливий і самий цінний ресурс на цій планеті – час. Пам’ятаєте прислів’я – «Точність - ввічливість  королів»?  Тобто своєчасний початок уроку привчає нас цінувати свій та чужий час, не марнувати його даремно. Нехтування цим, по перше, збиває з розрахункового часу вчителя, і він або вимушений вас залишати після дзвоника з уроку, або просто виключити частину матеріалу, тому що  тепер він не вкладеться в  зменшений термін уроку.

Для когось це –  дрібниці життя  (якщо предмет для вас непріоритетний), а для когось, для кого цей предмет важливий або цікавий – втрата можливостей. Можливостей почути та зрозуміти щось важливе для себе. Можливості  бути самим собою, діяти у відповідності до власного почуття гідності, самоповаги і поваги до інших, можливості протидіяти  обставинам, в які його поставили ті, для кого цей урок непріоритетний. Але, які вважають,  що саме вони  тут перша скрипка, і що вони тут можуть усім диктувати свої правила гри, під яких інші повинні підстроюватися всупереч власним бажанням і потребам. Це те, що ви  переносите у своє теперішнє особисте і майбутнє доросле життя. У свою родину, у свій майбутній студентській або виробничий колектив. Туди, де  життя може  зняти з вас корону, яку ви не за правом крові самі вдягли на себе. Тому що «Точність – ввічливість королів», а ви не володієте цим дуже важливим життєвим навиком – не вмієте цінувати час, поважати інших людей, а, значить, і  не маєте право на цю корону. Тому що «Усе пов’язано з усім». Дрібниць не буває. Як не буває і другосортних предметів, якими можна знехтувати. Знаєте, мені доводилось чути фразу «Кому вона потрібна, ця екологія або біологія». А для мене – це можливість на прикладі навчального матеріалу не тільки  донести до вас  закони всесвіту, але і продемонструвати наглядно, як функціонують  ці закони, які описують і регламентують наше з вами  життя в цьому світі.  «Усе пов’язано з усім». Головний закон, викарбований на Смарагдовій Скрижалі Величного бога єгипетських фараонів Тота, Гермеса Трисмегіста - «Що зверху, то і знизу». Закон динамічної рівноваги. Перенесіть його дію на наше місто, державу - ви побачите, що він діє всюди. 

До речі, дія цього закону добре продемонстрована  в романі Джеймса Сваллоу «Ефект  метелика»(англ. butterfly effect). За цим твором знятий  у 2004 році сценаристами і режисерами Еріком Брессом і Дж. Мекі Грубером фільм – трилогія з такою же назвою. Існує декілька версій завершення стрічки: Режисерська версія: Еван вбиває себе в утробі матері, затягнувши навколо горла пуповину. Прокатна: головні герої по черзі озираються і розходяться в різні боки. Відкритий фінал: Еван розвертається та йде за Кейлі. Щасливе завершення: Еван і Кейлі обертаються і починають своє нове знайомство. Я не буду вам його переказувати. Прочитайте, або подивіться. Я рекомендую подивитися першу режисерську версію кінцівки.  Скажу тільки, що цей термін  метафорично відображає можливості серйозних наслідків незначних та непередбачуваних подій. Той самий пресловутий ефект метелика, описаний засновником «теорії хаосу» Эдвардом Лоренсом: «…помах крила метелика в Айове може викликати цілу лавину эфектів, які призведуть до дощового сезону в Індонезії…», тобто, будь яка незначна дія може викликати в майбутньому або в іншому місці серйозні наслідки для всієї системи або для її окремих учасників. Якщо ми маємо справу зі складними нелінійними розгалуженими системами, в тому числі, які мають відношення  до психіки, поведінки, соціальним взаємодіям, (а розгалужені зв’язки біологічних систем теж мають таку будову), то ми повинні бути готові до зустрічі з «ефектом метелика». Сюди, до речі, ми можемо віднести і  «принцип 100–ї мавпи», і «принцип  матриці». Розгляньте це самостійно.  До дії цього закону ми можемо віднести і нашу залежність від гайджетів і неможливістьпротидіяти  цій «інформаційній» залежності, яка схожа на наркотичну.

Колись багато наших співгромадян під впливом нав’язаною телевізором інформації проголосувало  під час війни «по приколу» за людину, яка не мала ніякого уявлення про те, як функціонує такий складний механізм як держава. В результаті – невміння адекватно оцінювати виклики сьогодення, завищені амбіції та некомпетентні призначення на керівні і важливі для існування крани посади призвели до серйозних наслідків, якими і скористалися керівники Росії, для яких Україна не повинна існувати на мапі як самостійна та незалежна держава. Я хочу, щоб ви запам’ятали: роботу необхідно виконувати професійно, або взагалі не  братися за неї. Під професійністю я розумію також бажання вчитися, розвиватися в тій професії, на тій посаді, яку ви для себе обрали. Вміння прислухатися до порад і змінюватися, не боятися визнавати свої помилки і виправляти їх.  Тому що завищені, не підкріпленні ділом  амбіції, будуть дуже дорого коштувати  тим, хто долею буде залежати від ваших рішень. Зверніть увагу, за ці роки дуже велика кількість людей закривала очі на очевидні речі та  декларувала себе «поза політикою». Життя показало, що такого не існує.  Тому що  «Усе пов’язано з усім»  і війна нікого не обійшла стороною. Під прес активної фази війни потрапили усі. І яку дорогу  ціну нам прийдеться ще заплатити за такий вибір, знає тільки Бог. Тільки тому, що комусь в свій час не хотілося думати.   У світі цей закон проявляється по різному, як зі  знаком «+», так і зі знаком «-».   Не можна бути на 10% трусом, а на 90% героєм.  Не можна бути трохи хамом, всього на 1%,  в певних обставинах, з конкретними людьми, на конкретному уроці,  а в інших випадках, з іншими людьми  на 99% - «рожевим та пухнастим», як не можна бути трохи хворим або трохи здоровим. Тут   шкала у 100% не діє. Здоров’я або є, або його не має. «Все пов’язано з усім», тому як би ти собі не навіював «сон золотий» - внутрішня проблема все рівно виповзе  назовні, як би ти її не маскував. Нічого з цим не подієш. Але можна чесно признатися собі, що у тебе є  проблеми і рухатися в напрямку їх подолання.

Соціальний аспект другого закону Коммонера  «Все повинно кудись подітися» давайте розглянемо на прикладі родини.  Батько п’є  і піднімає руку на дітей або жінку. Куди подінеться увесь цей страх і біль, в якому живе родина? Можливо – в онкологію, тому що тіло дуже добре запам’ятовує усе, навіть те, що розум намагається витиснути за межі свідомості. Запам’ятовує і надійно капсулює у вигляді пухлини, добре, якщо тільки доброякісної, або у вигляді камінців в порожнинах тіла. Можливо – цей сценарій буде повторений в родинах дітей, тому що алгоритм  «тиран – жертва»  надійно викарбувався в патернах їх поведінки. Це може привести до прояву скритої немотивованої агресії в майбутньому у хлопчика, або підсвідомому пошуку такого ж тирана у вигляді свого майбутнього чоловіка у дівчинки. Хоча, людина може і вийти за межі цього сценарію. Але для цього треба мати щось більше, ніж просте бажання. Для цього треба мати внутрішній стрижень, який в момент морального вибору із звичайної людини робить героя. Нещодавно подивилася фільм Мела Гібсона  «З міркувань совісті», 2016 року. Сильний фільм, який оснований на реальних подіях періоду другої світової війни,  війни між США та Японією. Там показано цей механізм: як військовий Десмонд Дос, якого судили за відмову брати в руки зброю, отримує від президента вищу військову нагороду США «за відвагу під вогнем» – медаль Пошани. Фільм Павла Лунгіна «Острів», 2006 року наглядно демонструє, який духовних сил вимагає від людини внутрішнє переродження. Рекомендую до перегляду. Ось простий приклад – з вашими мобільними телефонами. Я  неодноразово наголошувала вам про  небезпеку для здоров’я постійного, практично цілодобового  включеного гайджету. Небезпеку не тільки для власника, але і для пасивних  споживачів цього випромінювання у образі ваших  однокласників та вчителів. Це не мої фантазії, це гірка реальність. Саме тому використання  телефонів та смартфонів обмежено у школах  на законодавчому рівні. А ваш вчитель інформатики отримує доплату за роботу у шкідливих умовах виробництва. Але деякі з вас з наполегливістю маніяків продовжують опромінюють себе і всю школу. А мої спроби достукатися до вас залишаються «гласом волающего у пустелі». Але  «Усе повинно кудись подітися». Дуже хотілося, щоб не у наші майбутні хвороби…

Третій закон – «Природа знає краще». Пропонує самим поміркувати, як проявляється дія цього закону у соціальних відносинах. Наприклад, бажання батьків направити дитину по своїм стопам при виборі  професії всупереч бажанню, а, головне,   можливостям самої дитини, поламало не одну судьбу. Ми з вами можемо спостерігати  дію цього закону на прикладі наших можновладців, які пристроюють своїх дітей, родичів або приятелів  на «теплі» грошові містечка в органах влади всупереч можливостям і розумовим здібностям самої людини. До чого це приводить – ми бачимо на прикладі нашої країни. Про ленінський лозунг, що «кухарка може керувати державою», я вже мовчу. Зараз виявляється, що не тільки кухарка.  Але проти природи не підеш… Як тут не згадати « Чесну бідність» Роберта Бернса:«Король лакея свого призначив генералом. Але не зможе він його призначити добрим малим…» Ви на уроках історії чули про касти та варни. Найбільш ярко вони були представлені в Індії або  Стародавньому Єгипті. В філософії  каст та варн лежить дуже глибокий сакральний  сенс: кожна каста – це свій спосіб мислення і спосіб співіснування зі світом. Почнемо з варни Контролю. В Індії сюди відносили кшатрієв (воїнів) и правителів. Тобто тих, хто покликаний забезпечувати дотримання законів, хто розглядає благо з позиції користі для всього суспільства, а не конкретної людини. На цьому рівні головне завдання – підтримання порядку та покарання зла. На цьому рівні ознаками благ являються права и свободи, тут оперують поняттями суспільної справедливості, тут створюються закони, за дотриманням яких  повинна стежити аристократія (переводиться як «керування найкращих»). Це вершина піраміди, вона "вузька" для "свояків" та зачинена для охлоса. На цьому рівніцінується тільки мудрість та професіоналізм.

На цьому рівні не створюються, а перерозподіляються блага, створені іншими, і щедрість за чужий рахунок може мати плачевні наслідки, ті які писані в прислів’ї «Благими намірами вислана дорога в ад». Допомогли, наприклад, людині зайняти посаду, що не відповідає його інтелектуальним та професійним можливостям - внесли хаос в функціонування системи, якою він керує. Тут недопустимі критерії вибору керівника - «простий, свій, з народу, такий як ми», тут немає місця дилетантству та тупості. Якщо таке відбувається - піраміда перегортається и руйнує державність. Зоологами давно доказано: якщо субдомінантні особини, які знаходяться  на самих нижніх сходинках ієрархічної драбини зграї, стають вожаком, кров’ю вмивається вся зграя. Так і в людському суспільстві… Доказано багатовіковою історією.   Представники варни Творців – виробники матеріальних та  нематеріальних благ, якими вони можуть поділитися з людьми. В першу чергу, це банкіри, бізнесмени та підприємці, люди які мають свій бізнес і вміють заробляти. Сюди можна віднести представників робітничого класу та селянства, духовний рівень яких дозволяє створювати матеріальні блага, майстри своєї справи.  Це також люди творчої праці, художники, письменники, артисти, спортсмени. Но тільки ті, які передають людям високі вібраційні стани своєю творчістю. А не  опускають їх до примітивних рефлексів. Їм не можна опустити  себе до рівня обслуги, слуги, який не має своєї волі і виконує усі забаганки хазяїна. Тому що тоді вони переходять до найнижчого рівня – охлосу. Вони не вміють керувати, тому і тягнуть  за собою на нижній рівень тих, хто обирає їх своїми керманичами. Але природу не перехитриш. Бо підняти себе до рівня керівника, представника варни Контроля зможе тільки той Творець, яких поставить інтереси держави вище своїх власних, стане воїном, кшатрієм, готовим вмерти за неї. Тільки так він зможе піднятися на вершину піраміди. Іншого шляху немає. Всі інші окольні шляхи – від лукавого. Тому що «Природа знає краще»,  і рано чи пізно, все розставляє на свої місця, показуючи внутрішнє стан кожного, в які б одежі хтось не рядився.   

Для представників найнижчого рівня ієрархії найбільшу цінність має задоволення власних біологічних потреб – їжа, житло, статеві відносини і продовження роду  – за ці цінності вони будуть служити кому завгодно. Заради задоволення своїх природних потреб.  І вони будуть  дуже пильно стежити за тим, щоб іншому не досталося з барського столу більше крихт.   І мова йде зовсім не  про представників робітничого класу або селянства. Подивіться  на так званих «мажорів», на можновладців, для яких сенс їх життя – у «золотому батоні» або черговій віллі на узбережжі, або в черговому шматку чужої території.  Подивіться на декларації суддів, прокурорів, представників влади – десятки квартир та мільйони готівки  в тумбочці вдома або в сейфі робочого кабінету. Для чого? І ті,  хто цього не має, але найбільш за все на світі мріє мати, щоб бути як всі… Усі вони – і перші, і другі -  ті, ким можна маніпулювати. Це і є ознаки  належності до самої найнижчої касти. Ця філософія дуже вдало вкарбовувалася в патерни поведінки «радянської людини» часів Радянського Союзу. І ці патерни можуть включитися як біологічні атавізми. Відмовою критично оцінювати людей та події, сліпою вірою в свого кумира. Бажанням постійно контролювати дії близької людини. Сліпою любов’ю, яка вбиває почуття. Бажанням батьків вирішувати в школі питання за своїх дітей, гальмуючі тим самим їх власний розвиток і потребу через стресові ситуації вчитися взаємодії зі світом. Або бажанням учня з калькулятором у руці довести, що хтось інший отримав вищу оцінку, ніж він вважаєте доцільним. Забуваючи, що природа знає краще, і що іноді людині судьбою просто дається шанс щось змінити в собі. Через випадкові, або зовсім невипадкові дії того ж самого вчителя. Шанс дається, а як людина його використає – залежить від неї самої. «Природа знає краще»… Але в цьому випадку проявляється дія четвертого закону.

Четвертий закон – «За все треба платити, або ніщо не дається задарма».  Це, практично, другий закон термодинаміки,  ще  раз нагадаю  його сутність: «Будь-який хімічний процес можна представити як сукупність двох явищ: по-перше, передачі енергії, а по-друге – її розсіювання внаслідок ентропії – міри невпорядкованості системи. При переході системи від більш впорядкованого до  менш впорядкованого стану ентропія зростає».  Іншими словами, ми не завжди можемо розраховувати саме на той результат, на який сподівалися.   Чим більше ми порушуємо правила, тим більш неочікуваними може бути наслідки.  Я не буду продовжувати на прикладі подій в країні. Ці аналогії очевидні, ви все бачите самі, як нехтування Армією, Мовою та Вірою поставило нас на межу виживання у власній країні. В прямому сенсі цього слова. Продовжимо на ось такому прикладі. Уявіть, що в класі сформувалися певні уявлення про взаємодопомогу. Списування. Чому і не допомогти ближньому? Вважається, що вчитель не в курсі, що існує загально класний чат або група у Вайбері, куди можна під час контрольної роботи розмістити розрахунки та  відповіді. Всі учні в класі в курсі, що  існує такий механізм списування. Усіх учнів це влаштовує.  І клас не реагує на постійні заклики вчителя припинити списування і убрати з парт мобільні пристрої. Добре. Тоді вчитель каже «О’кей, Гугл!» і дає змогу вступити в свої права  біологічним  законам та  наочно проявитися причинно-наслідковим зв’язкам. І  в цьому сенсі вчитель не розуміє, чому отримання 10 балів  слабим учнем, який з вашою допомогою списав роботу, може викликати спротив. Відмінники оплатили по векселям цього учня своїми знаннями з власної волі, їх ніхто робити це не примушував. За власним бажанням задекларували у світ про знецінення самими своїх власних знань. «Вони не мають для мене цінності, я їх дарю всім!». Дуже добре. Світ вам віддзеркалив це у добрій оцінці  учня, якому ви допомогли. Зрозумійте, що коли ви надавали  йому можливість списати «по приколу», то відкрили «коридор можливостей», значить, повинні і розуміти, що у нього  в атестаті може  з’явиться ця оцінка. 

Вчитель повинен виставити оцінку за фактом викладеного в роботі матеріалу, а не за розумінням того, яке місце займає цей учень в табелі о рангах класу. І в даній ситуації з боку вчителя немає нічого особистого. Він тільки дає можливість спрацювати природним законам, щоб наочно продемонструвати класу,  що: «За все треба платити в не залежності від того, на який результат ви розраховували. Тому що природа знає краще. І усе повинно кудись подітися. Тому, що усе пов’язано з усім».