Опис руху в неінерціальних системах відліку. Закони Ньютона в тому вигляді, як ми їх вивчили, виконуються лише в інерціальних системах відліку. На практиці часто доводиться розв’язувати задачі, у яких необхідно вміти описати рух із погляду спостерігача, що перебуває в неінерціальній системі відліку, особливо в тих випадках, коли відносно цієї системи відліку тіло перебуває у стані спокою. Нагадаємо, неінерціальна система відліку — це система відліку, у якій причиною виникнення прискорення руху тіл є не лише взаємодія тіл, а й прискорений рух самої системи відліку.
Нехай у вагоні потяга, що набирає швидкість, а отже, рухається з прискоренням ависить на нитці кулька. Відносно землі (інерціальної системи відліку K) кулька має таке саме прискорення, як і вагон потяга, і воно спричинене рівнодійною Fсил тяжіння mq і натягу нитки TДругий закон Ньютона в цьому разі має вигляд F=ma. Відносно вагона (неінерціальної системи відліку К') кулька перебуває у стані спокою. У цьому разі сила F має бути скомпенсована. Такою силою є сила інерції Fін. Другий закон Ньютона в цьому випадку записується у вигляді F + Fін = 0
Сила інерції. Сила інерції зумовлена не взаємодією тіл, а прискореним рухом самої системи відліку відносно інерціальної системи відліку. Сили інерції напрямлені завжди протилежно до прискорення руху самої системи відліку. Таким чином, для визначення сил інерції в неінерціальних системах відліку спочатку необхідно визначити суму силΣF що діють на дане тіло в «нерухомій» (інерціальній) системі відліку. Сили інерції будуть дорівнювати цій сумі, взятій із протилежним знаком. Іншими словами, сили інерції, що діють на тіло в неінерціальній системі відліку, визначаються добутком маси тіла на прискорення самої системи відліку. Основне рівняння динаміки в неінерціальних системах відліку за формою аналогічне рівнянню другого закону Ньютона, але в нього, крім «сил, що реально діють», входять сили інерції: F + Fін = 0
Сила інерції прикладена до тіла, але неможливо вказати тіло, з яким відбувається взаємодія, тому для сили інерції третій закон Ньютона не може бути застосований. Дію сили інерції відчували майже ви всі, коли падали уперед за різкого гальмування, наприклад, автобуса чи трамвая. За властивостями сила інерції схожа на силу земного тяжіння. Під дією сили тяжіння всі тіла рухаються з однаковим прискоренням, тобто Fтер ~ m. Сили інерції надають тілам також відповідного прискорення, з яким рухається неінерціальна система відліку, тобто Fін~ m. (Еквівалентність сил інерції і гравітаційних сил покладена Ейнштейном в основу загальної теорії відносності. Про це ви дізнаєтесь згодом.)
Таким чином, властивості сил інерції такі:а) вони неінваріантні відносно переходу з однієї неінерціальної системи відліку в іншу;б) вони не підпорядковуються третьому закону Ньютона;в) вони є зовнішніми силами відносно рухомого тіла;г) вони пропорційні масі тіла;д) рух тіла під дією сил інерції аналогічний рухові у гравітаційному полі.
Опис руху в неінерціальних системах відліку, що обертаються з постійною кутовою швидкістю. Розглянемо рух тіла в неінерціальній системі відліку К', що обертається відносно інерціальної К з постійною кутовою швидкістю. Прикладом такого руху може бути рух кульки, що закріплена на одному з кінців пружини, а другим кінцем пружина кріпиться до осі диска, який може обертатись (мал. 66). Якщо диск не обертається — пружина не деформована. Під час розкручування диска кулька розтягує пружину доти, поки сила пружності не набуває значення Fпр = ma = mω2 R. Відносно інерціальної системи відліку (Землі) кулька рухається по колу з доцентровим прискоренням, яке надає йому сила пружності. Відносно неінерціальної системи відліку К' (диска) кулька нерухома. Тобто сила пружності зрівноважується силою інерції, яку у цьому випадку її називають відцентровою силою інерції яка напрямлена вздовж радіуса диска від осі його обертання.
Відцентрова сила інерції. Як і будь-яка сила інерції, відцентрова сила інерції існує лише в неінерціальній системі відліку і зникає з переходом в інерціальну (тобто є неінваріантною величиною). Ще одним прикладом дії відцентрової сили інерції є розкручування молота («ядра», закріпленого на тросі) (мал. 67). Відносно інерціальної системи відліку (Землі) ядро рухається по колу, отже, має доцентрове прискорення, яке надає йому сила пружності (сила натягу троса). Відносно спортсмена, який обертається, ядро нерухоме, отже, на нього крім сили натягу троса діє ще й відцентрова сила інерції, напрямлена проти доцентрового прискорення.
Сила Коріоліса відхиляє на схід тіла, що вільно падають. Це відхилення пропорційне косинусу широти місцезнаходження, отже, воно максимальне на екваторі й дорівнює нулю на полюсах. Так, у результаті падіння тіла на екваторі з висоти 30 м відхилення становить 3,6 мм. Силу Коріоліса необхідно враховувати для точного наведення на ціль під час стрільби на далекі відстані
Проте теоретичні розрахунки не так легко реалізувати на практиці. Як видно, штучна сила тяжіння прямо пропорційна відстані від центра обертання, а це означає, що для невеликих r сила гравітації значно відрізнятиметься для голови і ніг космонавта, що може утруднити пересування. Якщо ще до цього можна буде пристосуватися, та набагато складніше пристосуватися до дії сили Коріоліса, яка виникатиме кожного разу, коли наш космонавт рухатиметься відносно напрямку обертання, що викликатиме «морську хворобу». Щоб позбавитися від цього ефекту, частота обертання станції має бути меншою ніж 2 об/хв, і тут виникає ще одна проблема — за такої частоти обертання радіус обертання має дорівнювати 224 м (а це майже 1/4 км, або як висота 95-поверхової будівлі). Вирішення проблеми створення штучної гравітації сприяло б не лише безпечному й тривалому перебуванню космонавтів і космонавток на МКС (міжнародних космічних станціях), а й було б проривом у гравітаційній біології. Стане можливим вивчити: як змінюється структура, функції на мікро-, макрорівнях, закономірності при гравітаційних діях різної величини і спрямованості. Ці відкриття, своєю чергою, допоможуть розвинути новий напрямок — гравітаційну терапію, застосовну при гіпертонічній хворобі, а також для відновлення кісткових тканин при переломах.
