Основні визначення. Об'єктом дизайнерської діяльності може бути все - від конкретних предметів до віртуального простору. Завдання дизайнера, на відміну від художника, створити дещо не тільки красиве, але й функціональне. Дизайн - це специфічна проектна діяльність, що поєднує художньо-предметну творчість та інженерну практику.
Дизайн як термін. Дизайн як термін почали використовувати в науково-практичному середовищі порівняно нещодавно, до цього його замінювали словосполученнями художнє проектування. У вересні 1969-го на конгресі Міжнародної ради організацій з дизайну було прийнято наступне визначення: «Під терміном дизайн розуміється творча діяльність, мета якої — визначення формальних якостей предметів, вироблених промисловістю. Ці якості форми відносяться не тільки до зовнішнього вигляду, але головним чином до структурних та функціональних зв'язків, які перетворюють систему в цілісну єдність з точки зору, як виробника, так і споживача».
Види або галузі дизайну. Залежно від того, на що спрямована дизайнерська діяльність або професія дизайнера, умовно можна виділити такі види або галузі дизайну: Промисловий або "індустріальний дизайн", займається оформленням і створенням побутової техніки, транспортних засобів. Дизайн середовища, створює інтер'єр, оформляє будівлі, ділянки.
Функціональність. При проектуванні будь-якого виробу, в першу чергу треба враховувати те, які функції він буде виконувати в предметному середовищі.функціональність, як одне з основних понять дизайну – це зручність, раціональність, відповідність та досконалість, які досягаються мінімальними затратами.
Функціональність. Функціональний зміст виробу обумовлює виконання деяких вимог. Найважливішою з них є повне вирішення суто утилітарних задач. При цьому форма стає не тільки зручною, але й комфортною, максимально корисною для людини, тобто раціональною. Друга важлива вимога – ефективна, конструктивна розробка форми. Вона передбачає досягнення її міцності при максимально високому рівні технологічного виконання й точності розрахунку конструкцій. Така розробка вимагає виконання ще однієї вимоги – розкриття ергономічних якостей дизайнерського задуму. Ці якості витікають із співвідношення пропорцій людини, які залежать від її фізіологічних функцій.
Естетичність. Сучасний інтер’єр приміщення повинен не тільки відповідати своїм функціям, а й естетично виглядати, викликати позитивну реакцію користувача. Естетика приміщення – це почуттєве сприйняття образу, яке формується тільки за умови гармонізації в ньому матеріалів, кольорів, форм, ритму та пропорцій. Естетичність інтер’єру приміщень також залежить від їх призначення й обраного стилю. Відповідно до стилю добираються декор і аксесуари. При цьому слід не забувати, що перенасиченість предметного середовища елементами декору може привести до ефекту, протилежного естетичності.
Економічність. Не менш важливим аспектом формоутворення є економічний. Мається на увазі доцільність економії матеріальних і фінансових витрат, що здійснювалися при створенні предмету. Така економія повинна відповідати принципу «мінімум затрат – максимум ефекту». Урахування економічності виробу починають з мети проекту та безпосереднього обґрунтування проблеми чи ідеї, яку будуть реалізовувати. Обґрунтування здійснюють на основі собівартості проекту та витрат часу для виконання відповідних робіт. Якщо ці показники є високими у фінансовому еквіваленті (проект занадто дорогий), то повертаються до мети та завдань з тим, щоб переглянути ідею чи творчий задум.