Презентація для учнів 10 класу з всесвітньої історії на тему: «Велика Британія в 1920–1930 роках»

Велика Британія в 1920–1930 роках

1. Наслідки Першої світової війни. Велика Британія як провідна держава Антанти домоглася реалізації багатьох цілей, які вона ставила перед початком війни. Було усунуто головного конкурента — Німеччину, країна отримала велику частину репарацій. Однак перемогу Велика Британія здобула за високу ціну. Повністю припинилося житлове будівництво, посилилася залежність країни від ввезення сировини і продовольства, а експорт готової продукції скоротився наполовину. Фінансові потреби покривалися за рахунок внутрішніх і зовнішніх позик. Це призвело до величезного зростання державного боргу. З кредитора американських банкірів Велика Британія перетворилася на їхнього боржника

У ході війни порушилися традиційні зовнішні зв’язки країни. Велика Британія не зуміла зберегти свої економічні позиції на Сході (особливо в Китаї) і Латинській Америці, де її витісняли американський і японський капітали. Величезних збитків Британія зазнала в Росії через борги царського і Тимчасового урядів. Це було однією з причин того, що Велика Британія була головним ініціатором інтервенції проти радянської Росії. На Паризькій мирній конференції Велика Британія домоглася для себе сприятливих рішень, їй дісталася левова частка колоніальних володінь Німеччини і Османської імперії. Після Паризької конференції загострилися суперечності між Великою Британією, з одного боку, і Францією та США — з іншого.

2. Реформи кабінету Д. Ллойд Джорджа. Наприкінці 1918 р. у країні було сформовано коаліційний уряд консерваторів, лібералів і лейбористів на чолі з лідером Д. Ллойд Джорджем. Девід Ллойд Джордж (1863–1945 рр.) — граф Двайфор, прем’єр-міністр у 1916–1922 рр., лідер Ліберальної партії, один з видатних державних і політичних діячів Великої Британії. Народився в сім’ї шкільного вчителя. У 1890 р. був уперше обраний до парламенту. Після приходу до влади лібералів Ллойд Джордж у 1905–1908 рр. обіймав посаду міністра торгівлі, у 1908–1915 рр. — міністра фінансів, у 1916–1922 рр. — глави уряду. Ллойд Джордж — один з головних учасників Паризької конференції і творців Версальської системи. До кінця життя мав політичний вплив у країні. Недооцінював небезпеку нацизму для Великої Британії. Переконавшись у зворотному, активно виступав за створення антигітлерівської коаліції. У 1945 р. одержав титул графа. Першокласний оратор, гнучкий політик.

Реформи уряду Д. Ллойд Джорджа.1) Держава продовжувала контролювати економіку. У 1921 р. уряд прийняв рішення про часткове відновлення контролю над залізницями. Ще одним важливим кроком уряду щодо регулювання економіки було ухвалення в 1919 р. закону про відмову від золотого стандарту фунта стерлінга, який перетворив державу в єдиного контролера випуску паперових грошей. 2) У сільському господарстві було взято курс на виробництво власних продуктів харчування і сировини. У 1920 р. ухвалили спеціальний закон, який гарантував фермерам ціни на пшеницю й овес не нижчі від собівартості.

3) На початку 1918 р. у країні здійснили чергову виборчу реформу. Виборчі права одержали жінки віком понад 30 років. Чоловіки, що досягли 21 року, ставали виборцями, якщо вони мали постійне місце проживання і задовольняли умови майнового цензу. 4) Соціальні функції держави розширювалися. Уряд брав участь у реалізації програм допомоги безробітним, житлового будівництва, у тому числі і для малозабезпечених британців, розвитку системи освіти. Так, у 1918 р. було ухвалено закон про реформу народної освіти, згідно з яким упроваджувалось обов’язкове навчання дітей до 14-річного віку, а загальна початкова освіта була безплатною. Реформи уряду Д. Ллойд Джорджа. Британська армія в міжвоєнний період

5) Уряду вдалося вирішити і найбільш наболіле питання в зовнішній політиці щодо Ірландії — найстарішої колонії Великої Британії. 6 грудня 1921 р. британський уряд і представники нижньої палати ірландського парламенту підписали британо-ірландський договір про надання незалежності південній частині Ірландії, Шість графств на півночі острова, переважно із протестантським населенням, залишились у складі Великої Британії. Після цього Велика Британія одержала офіційну назву — «Сполучене Королівство Великої Британії і Північної Ірландії». Післявоєнні економічні труднощі звели нанівець зусилля уряду Д. Ллойд Джорджа. У жовтні 1922 р. глава кабінету подав у відставку. Реформи уряду Д. Ллойд Джорджа. Жінки, які виступали проти Закону про страхування на випадок безробіття 1920 року, оскільки цей закон передбачав нижчі розміри допомоги по безробіттю для жінок

Хоча економічна криза 1920–1921 рр. і її наслідки були подолані, нове піднесення не розпочалося, і в 1922–1923 рр. економіка Великої Британії переживала застій. Політичний розвиток Великої Британії відбувався на основі парламентаризму, який мав давні традиції в країні. Зміни впроваджувалися поступово, без значних соціальних зворушень. Загострювалась внутрішньополітична боротьба між провідними політичними партіями Великої Британії. До лібералів і консерваторів, що мали солідний політичний досвід, у боротьбі за владу долучилася Лейбористська партія, заснована на початку ХХ ст.3. Внутрішя політика у 1922–1923 рр.

4. Перший лейбористський уряд. У грудні 1923 р. у Великій Британії відбулися чергові парламентські вибори. Перший в історії країни лейбористський уряд очолив лідер партії Р. Макдональд. Лейбористи здійснювали гнучкішу політику, ніж їхні попередники. Вони йшли на часткові поступки як робітникам, так і підприємцям з метою збереження стабільності в суспільстві. Уряд Р. Макдональда стимулював розвиток підприємництва - Лейбористський кабінет приділяв значну увагу соціальним питанням

5. Загальний страйк шахтарів 1926 р. На 1924 р. розпочалось чергове піднесення економіки. Проте залишались проблеми у вугільній промисловості. Шахтовласники були зацікавлені в зниженні високої собівартості вугілля і підвищенні його конкурентоспроможності на зовнішніх ринках. Але вони хотіли домогтися цього за рахунок збереження на колишньому рівні заробітної плати робітників. Улітку 1925 р. шахтовласники пред’явили ультимативні умови гірникам, загрожуючи локаутом, якщо вони не погодяться на зниження зарплати і скорочення робочого дня. Йшлося про зниження заробітної плати на 15 %.1929 Консервативний плакат з нападками на Лейбористську партію

Федерація гірників не погодилася і заручилась підтримкою залізничників, транспортників і машинобудівників. Уряд узяв зобов’язання виплачувати шахтовласникам субсидії протягом дев’яти місяців для підтримки рівня заробітної плати. Після закінчення 9-місячного терміну власники шахт оголосили локаут, оскільки гірники знову відхилили їхні умови. 4 травня 1926 р. Генеральна рада британського конгресу тред-юніонів оголосила загальний страйк — перший в історії країни. Його унікальність полягала в тому, що він відбувався на тлі стійкого економічного зростання в країні. Кількість учасників загального страйку (разом з родинами) досягла близько 18 млн осіб — понад 40 % усього населення країни. Страйк набув широкого міжнародного резонансу й мав підтримку робітників багатьох країн світу. Демонстрація під час Загального страйку, 1926 р

На вулиці Лондона й інших англійських міст вивели бронеавтомобілі і регулярні війська. Але запобіжні заходи, вжиті урядом, виявилися марними — випадків насильства майже не траплялось. 12 травня керівництво Генеральної ради оголосило про припинення загального страйку. Його активні учасники зазнали репресій. Страйк фактично тривав до грудня 1926 р. Підсумки страйку були невтішними для робітників. Зарплату гірників знизили, а робочий день збільшили. Щоб не допустити надалі соціальних вибухів, парламент країни ухвалив закон «Про промислові конфлікти і профспілки». Загальні страйки і пікетування заборонялися. Автобуси під охороною поліції під час страйку 1926 р

6. Другий лейбористський уряд. Депресія 1929–1933 рр. Парламентські вибори в травні 1929 р. відбувалися на основі нового виборчого закону 1928 р., що надав жінкам однакові з чоловіками виборчі права. У червні 1929 р. лідер партії Р. Макдональд сформував другий лейбористський уряд (перебував при владі до серпня 1931 р.). Однак діяльність другого лейбористського уряду розпочалася в умовах світової економічної кризи, яка вразила і Велику Британію. Національний голодний марш 1932 року

Криза на британських островах розпочалася трохи пізніше, ніж в інших розвинених країнах — у перші місяці 1930 р. Найбільше постраждали традиційні для країни галузі промисловості. Різко скоротились видобування вугілля, виплавка чавуну і сталі, вироблення продукції суднобудування зменшилося в 11 разів. Текстильна промисловість була недовантажена на 33–40 %. Ціни на сільськогосподарські продукти за 1930–1932 рр. знизилися на 34 %. Зовнішньоторговельний обіг скоротився більше, ніж удвічі. Вартість фунта стерлінга в 1931 р. упала на третину. Близько 3 млн осіб втратили роботу. У серпні 1931 р. другий лейбористський уряд пішов у відставку.

7. Національний уряд при владіУ серпні 1931 р. Р. Макдональд сформував Національний уряд. До його складу ввійшли п’ять лейбористських міністрів, а також консерватори і ліберали. Зовнішня політика. Спроби реформування Британської імперії Для боротьби з конкуренцією з боку інших держав Велика Британія створила так званий стерлінговий блок. Британська імперія на своєму територіальному розквіті в 1921 році

До цього валютного угруповання належали країни, які перебували в залежності від Великої Британії (британські домініони і колонії, скандинавські країни, Португалія, Греція та інші країни). У 1931 р. англійський парламент прийняв Вестмінстерський статут, який надав домініонам суверенні права у сфері внутрішньої і зовнішньої політики. Метрополія і домініони об’єдналися в Британську співдружність націй. Впровадили пільгову систему митних тарифів для ввезення товарів із країн Британської співдружності у Велику Британію й британських товарів у домініони. Георг V з прем'єр-міністрами Великобританії та Домініону на Імперській конференції 1926 року

Спроби реформування Британської імперії: надання більших прав домініонам (Австралія, Ірландія, Канада, Нова Зеландія, Південно-Африканський Союз): домініони отримали можливість формувати власну зовнішню політику (брали участь у Паризькій мирній конференції, стали членами Ліги Націй); визнано право домініонів на відокремлення; уточнено повноваження парламентів домініонів; укладені угоди про торгівлю між Великою Британією і домініонами.

7.2. Внутрішня політика Британії у 1930-х роках. Фінансово-економічні заходи уряду, а також зростання військового виробництва сприяли пожвавленню в британській промисловості. В країні активізувалися радикальні політичні сили: комуністи і фашисти. Англійська компартія підбурювала трудящих до радикальних методів боротьби проти уряду. Активізували свою діяльність і англійські фашисти, прихильників яких налічувалося до 20 тис. осіб. За цих обставин британський уряд ухвалив два закони: «Про підбурювання до заколоту» (1934 р.) і «Акт про громадський порядок» (1937). У Великій Британії, де демократичні традиції мали давню історію, влада спромоглася приборкати представ ників крайніх політичних сил. Британські фашисти і комуністи були поставлені поза законом. Отже, у 1920-30-х роках незмінною залишалась політична стабільність однієї з найстарших демократій у світі.

«Всесвітня історія (рівень стандарту)» підручник для 10 класу закладів загальної середньої освіти : Щупак І. Я.-Київ: «Оріон»,2018р. Матеріали з загальнодоступної вільної багатомовної онлайн-енциклопедії-Вікіпедії. Фото, плакати,карикатури з всесвітної системи сполучених комп'ютерних мереж інтернет, що заходяться у вільному доступі. Список використаної літератури. Дякую за увагу. Підготувала Гірна У.