Презентація до Дня пам'яті жертв голодоморів "Жнива скорботи"

Презентація до Дня пам’яті жертв голодоморів «Жнива скорботи»Керівник гуртка «Поліглотик»Тельних Юлія Анатоліївна

«Жнива скорботи»Українці пережили три штучні голоди: 1921-1923, 1932-1933 та 1946-1947. середній із них визнаний голодомором — геноцидом української нації. Пропонуємо вам словник понять, що з’явилися протягом голодоморів. Так можна наочніше відчути, що пережили наші прапра. Це історії, несумісні з життям, але вони вижили. Лише про 1932-1933. голодомор охопив період з квітня 1932 року по листопад 1933 року. За ці 17 місяців було вбито понад 7 мільйонів людей в Україні і 3 мільйони українців поза її межами, в регіонах, що історично були заселені українцями: Кубань, Північний Кавказ, Нижнє Поволжя та Казахстан. Пік смертності припав на весну 1933 року. в Україні від голоду щохвилини вмирало 17 людей, 1 400 – щогодини, понад 30 тисяч – щодня...

СЛОВНИК ГОЛОДОМОРІВНаціональна книга пам’яті жертв Голодомору 1932-1933

Куркуль і підкуркульник«Куркулями» називали заможних і працьовитих українців. У 1930-х роках ними вважали усіх, хто виступав проти колективізації. Вилучали майно й землю, виселяли з хат і відправляли в концтабори. Але цим злочинна влада не обмежилась: виник термін «підкуркульник». Це міг бути родич чи колишній найманець «куркуля», або ж просто вороже налаштований до радянської влади бідний селянин чи «середняк». Ввівши цей термін, влада змогла приховати селянський спротив і засуджувати людей за вигаданим «діагнозом». У 1931 році з України було вивезено 31 655 «куркульських родин» загальною чисельністю 131 909 чоловік. Із них дітей – 45 858 .

Щупи. Ті, що вижили, згадують, що селами ходили бригади з довгими, понад людський зріст, металевими штиками – щупами. Ними шукали сховане в землі, у підлозі, у стелі, у стрісі, на горищі зерно, а насправді метою було забрати все їстівне, що було в хаті. Заходили, заглядали в піч, виносили й виливали. Забирали в немовлят кашу, забирали глечики із залишками квасолі чи смальцю, а потім показово розбивали посуд, аби нічого не залишилося.(Комсомольці витягають зерно, сховане селянами на цвинтарі)Фото Макса Альперта, Україна, 1930

Підводи смертіЗнесилені люди помирали всюди: і в хатах, і на полі, і просто на дворі. Для того , щоб забирати тіла з вулиць, у сільраді виділяли підводу – віз із конем. Він їздив вулицями та збирав померлих людей, яких потім хоронили в братських могилах. Часто тіла проштикували тими самими гострими щупами і піднімали на підводу. Є спогади очевидців про те, як візники смерті забирали ще живих людей, що лежали біля доріг. Мета – щоб потім не повертатися, бо і кінь, і візник також були слабкі від голодування.

«Чорна дошка»Це репресивні заходи, їх впроваджували щодо колгоспів, сіл та людей, які недовиконували план хлібозаготівель. Озброєна міліція оточувала населений пункт, припиняла будь-яку торгівлю, відбирали все майно, репресувала незгодних. Фактично, це смертний вирок: ні їжі, ні коштів, ні втечі. Під час складання списків для занесення на «чорну дошку» до уваги брали і політичне минуле села: наявність серед його уродженців активних діячів УНР та повстанського руху. Приміром, Мазурівка Хмельницького району мала потрапити на «чорну дошку» за те, що тут народився «петлюрівський» отаман Хмара.

Закон «про п’ять колосків»Влітку 1932 року прийняли закон, що забороняв голодним селянам збирати колоски для себе на колгоспних полях. Це було розкрадання державного майна, вирок – розстріл на місці або 10 років заслання. Поля охороняли об’їждчики, вони зачіпали навіть дітей – били батогом. У 1988 році радянська газета «Правда» написала, що за неповні п’ять місяців після прийняття Закону «про п’ять колосків», за його статтями було засуджено 54 645 осіб. З них 2110 до страти.

Церква-склад. Артирелігійна пропаганда СРСР тривала протягом всіх трьох штучних голодів. Священників вербували у партійних діячів або репресували, ікони, коштовні вівтарі, хрести, дзвони та чаші для причастя вивозили на Росію. Саме церкви перетворювали переважно на склади зерна й борошна. Очевидці згадують, що воно просто гнило всередині. Вони це бачили, але за будь-яку спробу забрати сві1 хліб і врятувати дітей від голодної смерті отримували кулю в лоб чи суд.

«Торгсин»Всесоюзна контора торгівлі з іноземцями «Торгсин» продавали спекулятивні грошові операції. Під час 1932-1933 років селяни продавали останні дорогоцінні речі та прикраси, аби обміняти на хліб, який у них же вилучила влада. Офіційно в містах заборонили продавати хліб селянам, людей у черзі виловлювали і піддавали тортурам. Селян не наймали на роботу та промислові підприємства, забороняли переходити або переїжджати кордон – втікачів розстрілювали.

Виливання ховрахів. В усі три штучні голоди селяни наново вигадували способи полювання у стилі первісної людини. Так, ішли в поле, знаходили нірку ховрахів і «виливали» пухнастих мешканців із дому. Для цього знесилені від голоду діти й батьки змушені були носити відрами воду, щоб затопити нірку і змусити ховраха вилізти. Потім наздоганяли, прибивали лопатою, накидали на тушу мішок і несли додому. Це було спасіння для родини: кілька днів можна було жити на печені чи супі з ховрашиного м’яса.