Презентація до казки "Сонечко" за О.Іваненко (Н.М.Кравцова, 1 кл.)

Чому жучок-сонечко прокинувся вранці?Його розбудила пісня дівчинки, хоча вона зверталася до сонця на небіДе саме була хатка сонечка?Воно спало під гілкою осики Що помітило сонечко, коли подивилося на рідну осику?Гілку було не впізнати, а листя стало покрученим. Чому осика вважала, що вона «гине за свою гостинність»?Тому що комахи, яким вона давала притулок взимку, почали їсти її навесніХто саме нищив листя доброї осики?Це була дрібна зелена тля/попелиця. Як сонечко відреагувало на біду дерева?Воно розсердилось, накинулось на шкідників і полетіло кликати своїх родичів на допомогу. Яку обіцянку дали сонечка осиці?Вони пообіцяли залишатися на дереві, поки не поїдять усіх шкідливих комах. Чому, на вашу думку, автор закінчує казку фразою про те, що осика завжди тремтіла?Це природна особливість дерева. Робота за змістом

Все почалося з самого ранку. Лісом бігла дівчинка й співала:«Сонечко, сонечко! Визирни в віконечко!»Сонечко почуло, що його кличуть, і визирнуло. А дівчинка зовсім і не йому співала, а тому сонечку, що на небі. Та однаково вже був ранок, і треба було прокидатися. От сонечко й вилізло із своєї хатки під гілкою осики. Розплющило очі й почало роззиратися.

Молоді зелені листочки на деревах лопотіли під вітром. А коли сонечко перевело погляд на рідну осику, то аж затремтіло. Гілку, під якою воно спало, було не впізнати. Чому це ти надумала зробити своє листя покрученим?— спитало сонечко в осики. Хіба це я надумала! — затремтіла осика. — Я тепер загину, зовсім загину. Чому загинеш? — перелякалося сонечко.

За мою гостинність, — вела далі осика. — Восени я давала притулок і жукам, і павукам, і метеликами,  і слимакам. Вони всі поховалися в моєму корінні, під моїм листям, а тепер їдять мене. І я з тим нічогісінько не можу зробити. Сонечко побачило, що дрібна зелена тля сидить на листі доброї осики й безсоромно їсть його. Сонечко розсердилось і враз накинулось на зелену тлю. Ох, їх багато! — тремтіла осика. — Хіба ти подужаєш усіх?

Я лечу покликати своїх родичів! — гукнуло сонечко. — Не бійся, ми врятуємо тебе!Скоро до осики прилетіли всі сонечкові родичі й накинулись на зелену тлю. Ми будемо тут доти, поки не поїмо всіх комах, — сказало найстарше сонечко. Осика так зраділа, що аж затремтіла. Та вона, правда, завжди тремтіла

Стислий переказ тексту

Презентація, інфографіка та питання згенеровано ШІ