В СУЧАСНІЙ КОНФЛІКТОЛОГІЇ ВЕЛИКУ УВАГУ ПРИДІЛЯЮТЬ ПОНЯТТЮ "СИЛА УЧАСНИКІВ КОНФЛІКТУ"Сила – здатність опонента реалізувати свою мету всупереч діям конкурента. Вона включає в себе ряд компонентів: Фізична сила, що включає технічні засоби, які застосовуються як інструмент насильства;Інформативно-цивілізована сила, що вимагає збору фактів, статистичних даних, аналізу документів, матеріалів експертиз з метою забезпечення повноти знання про свого конкурента для вироблення тактики і стратегії поведінки, використання "компромату" і т.п.;Соціальний статус, що виражається в суспільно визнаних показниках (прибутки, рівень влади, престиж і т.п.);Інші ресурси (гроші, територія, ліміт часу, число прихильників і т.д.).
Учасники конфлікту діляться на три типи: Первинні групи – безпосередні учасники конфлікту, які знаходяться в стані взаємодії з приводу досягнення об'єктивно чи суб'єктивно несумісних цілей. Вторинні групи, які намагаються бути невмішаними безпосередньо в конфлікт, але вносять свій вклад в розпалювання конфлікту. Треті сили, зацікавлені у вирішенні конфлікту.
Ігнорування («черепаха») - спроба (або прагнення) виходу з конфліктної ситуації, не вирішуючи її, відсутність прагнення до кооперації та спроб досягнути власних цілей. Суперництво («акула») - відкрита боротьба за свої інтереси всупереч інтересам супротивної сторони, завзяте відстоювання своєї позиції.
Конфлікт між особистістю і групою. Виробничі та навчальні групи встановлюють певні норми поведінки. Кожен повинен додержуватися, дотримуватися їх, щоб отримати визнання даною неформальною групою як її учасник і тим самим задовольнити свої соціальні потреби. Однак, якщо очікування групи заходять у суперечності з очікуваннями окремої особистості, може виникнути конфлікт.
Міжгруповий конфлікт. Будь-яка організація складається з певних формальних і неформальних груп, між якими можуть виникати конфлікти. Найчастіше конфлікт виникає через розбіжності в цілях чи інтересах функціональних структурних груп, які просто не в змозі мирно співіснувати, оскільки всередині будь-якої групи постійно відбувається динамічний розвиток, змінюються цілі, завдання, що поступово входять у суперечки.
МОЖНА ВИДІЛИТИ ТАКІ ФАЗИ РОЗВИТКУ МІЖНАРОДНОГО КОНФЛІКТУ: Перша фаза конфлікту — це формування ставлення протилежних сторін одна до одної, яке зазвичай виражається в більш-менш конфліктній формі. Друга фаза — це суб'єктивне визначення конфліктуючими сторонами своїх інтересів, цілей, стратегій і форм боротьби для вирішення суперечностей. Третя фаза — пов'язана із залученням до конфлікту економічних, політичних, ідеологічних, психологічних, моральних, правових, дипломатичних засобів, а також інших держав, через блоки або договори. Четверта фаза — передбачає наростання боротьби до найбільш гострого політичного рівня — міжнародної політичної кризи, яка може охопити відносини безпосередніх учасників, держави певного регіону, інших регіонів. На цій фазі можливий перехід до застосування військової сили. П'ята фаза — міжнародний збройний конфлікт, який може розвинутися до високого рівня збройної боротьби із застосуванням сучасної зброї, можливим залученням спільників.
ПРИЧИНИ КОНФЛІКТІВрозподіл ресурсів (вони завжди обмежені, а претендує на їх використання кілька сторін): різниця у цілях (спеціалізація, конкретизація та дроблення на підрозділи передбачає їх різну стратегічну спрямованість); взаємозалежність у досягненні результату (вимагає співробітництва, хоча, реалізовуючи власні завдання, люди інколи нехтують іншими); різниця в уяві та цінностях (відсутність об'єктивної оцінки ситуації): незадовільні комунікації (відсутність повної та достовірної інформації); різниця у досвіді та манері поведінки; різка зміна подій чи умов.
ВИРІШЕННЯ КОНФЛІКТУ. Має три вірогідні варіанти: поступки однієї із сторін, що закінчується підкоренням однієї зі сторін або її знищенням; компроміс як результат рівності конфліктуючих сил; учасники конфлікту самі стають жертвами третьої сторони, яка раніше не приймала участі в конфлікті.
ВИСНОВКИКонфлікт є процесом. Йому властиві мінливість та динаміка. Цим він подібний до життя. Конфлікти супроводжують всі соціальні процеси, набуваючи різних форм – від смертельних загроз до інноваційних факторів. Вміти уникати конфліктів – корисна навичка, але зуміти жити із ними – ще корисніше.