Нові технології змушують людський мозок еволюціонувати в небаченому досі темпі. Діти, які ніколи не жили у світі без інтернету, вже «заточені» під віртуальну реальність. До школи зараз приходять абсолютно нові за типом мислення учні. Якщо орієнтуватися на теорію поколінь, нині за партами сидить покоління Z — «цифрові» діти.
Як вчителям і батькам з інших поколінь уникнути конфліктів з ними?
Презентація містить оформлені тематично слайди та завдання.
В нашому світі одночасно існують представники шести поколінь. Переможці або GI (1900-1923) – «революціонери»;Мовчазне (1923-1943) – діти війни – «ми вижили»;Бебі-Бумери (1943-1963) – нова свобода;Х (1963-1984) – індивідуалізм, виживання, вибір;Мілленіум або Y(1984-2000) – особистісна свобода та автономія;Z (2000+) – ті, які насправді Digitally-born.
Що робити: Говорити з ними «твітами», тобто коротко і з перервами. Завдання розсилати на гаджети. Будь-яке завдання краще розбивати на десяток дрібних. Розписувати кожен крок і не сподіватися на допитливість. Шаблони не обмежують, а навпаки заспокоюють покоління Z. Креативність вмикається, коли вони знаходять недоліки в шаблонах або шукають нові версії.
Вони інфантильні У підлітковому віці «цифрові» діти не такі «колючі», як були попередні покоління. Зате і спроб відокремитися, досягти незалежності не роблять. На Заході це перше покоління, яке не йде з дому, щоб будувати життя самостійно. Побут їх особливо обтяжує. Не носяться з життєвими цілями. Зона зрілості «цифрових» — в інтернеті.
Лайф-серфінг. Життя для «цифрових» — це пошук. Стосунки вони легко обривають одним повідомленням і одразу переглядають нові кандидатури в соцмережах. Школярі кидають недоробленим домашнє завдання, хоча здатні його виконати. А ті, хто вже встиг почати працювати або стажуватися, шокують кадровиків: вони можуть кинути проект через те, що в офісі незручна міні-кухня. Бо не терплять дискомфорту.
Що робити: Подача матеріалу на уроці. Зручність. Сучасні діти збиваються у віртуальні «зграї». Повідомленням очевидців у Facebook довіряють більше, ніж офіційним новинам. Довіряють більшості. Якщо попереднє покоління шукало однокласників у соцмережах, то нині діти прямо там і заводять друзів. Своїх знайомих можуть описати одним абзацом, решта — не цікавить.
Публічність. Блоги, в яких знімають дорогу до школи або поїдання сніданку, — це форма щоденника. Особистий простір — незрозуміле поняття для цього покоління. Як і субординація. Постійна публічність змушує покоління Z достроково відповідати на запитання: хто ти такий, який ти персонаж?
Вміють орієнтуватися Вони одночасно вчать уроки Ведуть вайбер -переписку з трьома друзями й слухають музику, наспівуючи улюблені фрагменти. Ця здатність до потокового сприйняття та можливості робити кілька справ одночасно має зворотну сторону: мозок, привчений до високої швидкості обробки інформації, починає нудьгувати, коли інформації мало або вона нецікава – наприклад, на уроках.
Структурування навчального процесу. Покоління Z зростає в досить «упорядкованому» світі - тому вимагає такого ж порядку і логічності від навчання. Вимагає простих текстових матеріалів. Слід говорити коротко, писати розгорнуто і по пунктах. Довжина усного завдання повинна складати 25 слів. Погано запам'ятовує. Хоче отримувати «концентровані» знання. Свідомо ігнорує етапи навчання, спрямовані на закріплення матеріалу шляхом багаторазового повторення
Це діти - візуали. Покоління Z найкраще сприймає саме візуальну інформацію, оскільки зростає в епоху демотиваторів та суцільної інфографіки. Наочність - головна умова. Краще розуміє образи, ніж слова. Інструкції в картинках або у формі відеоролика – ось чого потребують сучасні учні. Урок потрібно зробити більш динамічним. Навчальний матеріал слід подавати в оптимістичному тоні: позитивізм мислення сприяє розумовій активності.
Інтерактивні підручники– новий жанр навчальної літературизабезпечує миттєвий зворотний зв’язок; • допомагає швидко знайти необхідну інформацію, пошук якої у звичайному підручнику утруднений; • істотно економить час при багатократних зверненнях до гіпертекстових пояснень; • окрім тексту – розповідає, демонструє, моделює тощо (переваги мультимедіа-технології); • дозволяє швидко (але в темпі, відповідному для конкретного індивідуума) перевірити знання з певного розділу; • може актуалізувати необхідну навчальну інформацію, наприклад за допомогою мережі Інтернет.