людський) —

доброта, любов, спвчуття;

повагадо християнських чеснот,зв’язок з                 християнським вровченням; 

 Мікеланджело зробив людину головним персонажемсвоїх творів.

Пейзажійого не цікавили — лише зображення прекрасного людського тіла.

Його композиціїбули далекі від релігійного змісту, а радше

звучали гімном людської величі та краси.  

                                                           Рафаель Санті (1483–1520)                                                          

                                                                                його називають світлим генієм італій-                                                                              

ського Відродження, який поєднав дух античності з духом християнства.

У його роботах відтворено найтонші відтінки людських почуттів, духовну та фізичну красу персонажів. 

Вершиною творчості Рафаеля вважають створенуу 1513 р. «Сікстинську Мадонну». Перед нами не просто Мадонна, а жінка, матір. У створенні узагальненого образу ідеальної, але все ж таки людини —       головний сенс творчості Рафаеля.

Тиціан Вечелліо(1477–1576)

Тиціан Вечелліо вважається неперевершеним майстром портрета. Тиціан ще не досяг тридцятиліття, коли його було визнано найкращим

художником Венеції. Він приділяв увагу біблійним і античним сюжетам .

У своїй творчості Тиціану вдавалося відтворювати різні риси характеру героїв:велич, скупість, лицемірство, хитрість тощо.  

                                                                                                                                                                                                                                                                                                        Тиціан

 «Марія Магдалина, що кається»

 1565 р.

Нікколо Макіавеллі (1469–1527)

Одни із найбільш суперечливих мислителів доби Відродження.  

Одні вважають його безпринципним негідником,інші — реалістом, який насмілився зобразити світ таким, яким він був насправді.

У творі «Державець» Макіавеллі порушив питання про те, як саме правительмає керувати державою та як співвідносятьсямораль і влада. Він уважав, що влада належить тому,хто зуміє її взяти.

Державець — поєднання таланту і хитрощів — має постійно зважати на реальний стан речей і забути про будь-які докори сумління. Він твердив, що люди хтиві, боязливі, схильні до зради. Для того щоб успішно керувати, правитель має використовувати ці людські риси у своїх інтересах: залучати до себе людей обіцянками й подарунками, зіштовхувати противників, аби не дати їм об’єднатися.

Мігель Сервантесде Сааведри (1547–1616)

Творчість Мігеля Сервантеса де Сааведри (1547–1616) вважають вершиною іспанської літератури XVII ст.

 Його книга «Хитромудрий ідальго Дон КіхотЛаманчський». Головний герой — дворянин Алонсо Кіхано (Дон Кіхот), що уявив себе мандрівним лицарем, мріяв

відродити лицарство тоді, коли його часи вже давно минули. Дон Кіхот намагався

справедливо жити у реальному світі: він прагнув захищати нещасних і карати їхніх кривдників. Проте Дон Кіхот зазнавав лише невдач.

Сервантес був гуманістом, і це знайшло відображення в образі Дон Кіхота: «Нехай сльози бідняка, — казав Дон Кіхот, — викличуть у тебе за однаково сильного відчуття справедливості більше співчуття, ніж скарги багатія».

Народження нової європейської науки

                                                                                                                                                                                                                                                                                 Рене Декарт (Картезій) (1596– 1650).          

Він відомий не лише відкриттями у сфері математики, а й своєю працею «Міркування про метод», де учений виклав основні засадиметоду наукових дослідженькритичного мислення. Його суть полягає у тому, що сумніватися потрібно в усіх      твердженнях, правильність яких не доведена логічно на основі доказів або експериментів. До цього часу наукові побудови у європейській науці мали обов’язково спиратися на Біблію й узгоджуватися з нею. Декарт уважав Бога за першопричину всіх Франс Галс      речей, але не використовував Біблію як основу для наукових досліджень.

 «Портрет Рене Декарта»  1649–1700 рр.

                                                            Андреас Везалій (1514–1564)

Італійський медик у 1543 р. видав фундаментальну працю «Про будову людськоготіла». Незважаючи на переслідування духовної та світської влади, Везалійздійснював розтини людських трупів, вивчаючи будову тіла людини. Він започаткував основи науки анатомії.

На основі його праці почали проводитися систематичні анатомічнірозтини, що дало змогу висунутинові теорії про природу людського організму та винайти нові методи лікування хвороб, базовані не на філософських теоріях, а на дослідах і дослідженнях.

   Миколай Коперник (1473–1543) дійшов вис- новку, що Земля разом з іншими планетами оберта- ється навколо Сонця й навколо власної осі, та ство- рив геліоцентричну систему (із Сонцем у центрі) світобудови. Свої погляди він виклав у праці «Про обертання небесних тіл».

Наступний крок у дослідженні будови Всесвіту здійснив італієць

                                                                                                                                                                                          Джордано Бруно (1548–1600).                                         Жан-Леон Хюнс

Бруно обґрунтувавідею нескінченності Всесвіту, деіснує безліч    «Коперник». світів з окремими сонцями.За поширення своєї гіпотезивін був заарештований, провіввісім років у в’язниці, але так і не зрікся своїх поглядів за що в подальшому бувстрачений вироком суду інквізиції. 

       Італійський учений Галілео Галілей (1564–1642)  виготовив телескоп зі збільшенням у 32 рази й розпочав із його допомогою регулярні дослідження небесних тіл. Він переконався в безмежності зоряного простору, відкрив кратери на Місяці, плями на Сонці та супутники,що оточують Юпітер. Усе це підтверджувало правильність теорій МиколаяКоперника та Джордано Бруно.        

         У 1632 р. він видав працю «Діалоги про дві найвідоміші системи світу — Птолемеєву та Коперникову». У ній Галілео Галілей навів незаперечні докази правильностітеорії Коперника.

Висновки

Текст абзацу

Майстри італійського Високого Відродження своєю творчістю сприяли поширеннюв європейському суспільстві нових ідеалів, нових поглядів на людинута її місце в навколишньому світі. Для Північного Відродження було притаманне звернення до проблем, що хвилювали тогочасну людину, умов її повсякденного життя, непевності в сьогоденні.

Внаслідок наукових дослідженьі відкриттів XVI–XVII ст. було закладено основи сучасних природознавчих наук, створено науковутеорію будови Всесвіту й прокладено шлях до подальшого пізнання ще невідкритих законів природи.