Презентація до теми "Театр як синтез мистецтв"

Театр – це така кафедра, з якої           можна сказати світу багато доброго Микола Гоголь

Театральне мистецтво Драматичний театр Музичний театр: опера, балет, оперета, мюзикл, театр-кабаре Пантоміма Театр ляльок

Стародавня Греція Муза з лірою на горі Гелікон

Орфей (3 ст.)

Релігійні містерії в країнах стародавнього світу (Єгипет, Месопотамія, Ассирія) Гігантські амфітеатри Стародавньої Греції, де у V столітті до н. е. просто неба збирались десятки тисяч глядачів і вистави тривали цілий світловий день. У трагедіях Есхіла, Софокла, Еврипіда створювались образи богів, легендарних героїв, стверджувались високі ідеали і норми моральності.

Діонісійські містерії

Амфітеатр Давньої Греції

Колізей. Рим, Італія

Античний театр Виникнення жанрів комедія, трагедія Японські театри КАБУКІ, НО

Середньовічний театр мандруючих акторів Акторів у Західній Європі у середні віки називали жонглерами, а слов’яни називали їх скоморохами. Вони грали свої вистави на міських майданах і за жанром їх спектаклі називають мораліте, містерії й фарси. Ці, так звані майданні, вистави відзначались веселою, яскравою сатиричністю, захоплюючою художню формою. Тут діяли кілька узагальнених персонажів-масок, які потім перейшли до італійської народної комедії дель арте (комедія масок) у театрі епохи Ренесансу.

Головні маски – Арлекін і Коломбіна

в Італії основою професійного театру стала комедія дель арте XVI – XVII ст.

XVIІ – XVIIІ ст. Театр у цей час припинив бути мандрівним. У ньому працювали такі велетні, як У. Шекспір, М. Сервантес, Лопе де Вега, П. Кальдерон. Людина, її духовний світ, її краса й велич були головними постулатами ренесансного театру. Ці постулати розвивались у театрах епох класицизму і Просвітительства, у драмах Корнеля, Расіна, Вольтера і Дідро.

Уільям Шекспір

Мігель де Сервантес

Лопе де Вега

Театр Франції

Розвинувся французький класичний театр, передусім класична драма П. Кальдерона, міщанська драма     Ж.Б. Мольєра

Народний ляльковий театр-вертеп в Україні XVIІ – XVIIІ ст.

ДЗЕРУРІ – ляльковий японський театр Маріонетки Ляльки на тростинках Ляльки на рукавичці (російський Петрушка) Тіньові фігури Вертеп

Кінець XVIIІ ст. та перша половина ХІХ ст. Початок романтичної та національної драми: Ф. Шиллера, В. Гюго, Г.Лесінг

Друга половина ХІХ ст. Перемога реалізму (О. Дюма-син,     В. Сарду, Г. Ібсен, Г. Гауптман)

Драматургія ХІХ ст. України Цей період був представлений яскравими українськими драматургами І. Котляревським, Г. Квіткою-Основ’яненком,     І. Карпенком-Карим, М. Старицьким

І. П. Котляревський

1819 рік – “Наталка Полтавка”

Григорій Квітка-Основ’яненко

Іван Карпенко-Карий

ХХ століття Бурхливе космічне XX сторіччя збагатило театральну палітру кольорами свого часу. Поряд з традиційним реалістичним стаціонарним театром з’явились театри-студії, театри-кафе, театри одного актора. Театри пошуку нового змісту і форми. Цей прогрес триває й сьогодні.

К. С. Станіславський

В. Немирович-Данченко

В. Мейєрхольд

Лесь Курбас – геній режисури

Художні виражальні засоби МІМІКА – виразний рух м’язів обличчя, форма прояву почуттів людини ПЛАСТИКА – плавність, виразність рухів ПАНТОМІМА – вид сценічного мистецтва, в якому художній образ створюється пластикою, жестом, мімікою

ТЕАТР Синтетичний вид мистецтва «Дзеркало життя» Колективне мистецтво, де режисер керує сценічним життям Акторська гра – основний його елемент