Про реакцію городян на вступ окупантів, яких зустрічали квітами, іконами і навіть хлібом із сіллю, одесит Адріан Оржеховський, який виявився очевидцем тих подій, у своїх щоденниках написав наступне: «Натовп людей, а здебільшого жінки, кричали „Ура“ і розмахували шапками, а частину машин, яка зупинилася, публіка буквально обліпила. Багато хто роздавав румунам тютюн, сірники, печиво. Особливо безглуздо і запобігливо поводилися євреї...» I буквально наступного дня: «...румунські солдати здійснюють обшуки в квартирах. Спочатку зайшли двоє, потім ще двоє. У євреїв забирають практично все. На вулицях румунські солдати з сумками і мішками після обшуків, а під ковдрами радіоприймачі і патефони. Стрілянина тривала до ранку».
Доповідь офіцера румунської служби розвідки, який знаходився 17 жовтня 1941 р. в Одесі:«Враження, що з’явилося при в’їзді до Одеси, зовсім відрізняється від того, яке було до цих пір при вступі до будь-якого іншого окупованого міста Сходу. Насамперед впадає в очі, що сотні і тисячі чоловіків призовного віку ходять вулицями у цивільному одязі. За відомостями румунського Генерального штабу, в Одесі взяли в полон 7000 росіян. Однак набагато більше людей тиняється по місту в цивільному. Всі ці елементи неодмінно служили в Червоній Армії і або залишилися добровільно, або залишені спеціально. В обличчях цих чоловіків можна прочитати вороже ставлення».
Опис істориком В. Смирновим німецьких офіцерів, що вступили до Одеси:"17 жовтня 1941 р.: Вранці приїхали дві машини з німецьким командуванням. Сіра форма, сірі обличчя. Пенсне. Сірі рукавички і словесне вітання — і піднята рука. За ними весь день їздили машини з піхотою і мотоцикли. Пізніше в Одеський порт, незважаючи на радянські міни, зайшли перші ворожі кораблі, і в місті з’явилися німецькі матроси.
Поняття. Новий порядок – політичний режим, який Третій Рейх встановлював на окупованих територіях. Голокост – переслідування і масове знищення євреїв і ромів нацистської Німеччини та її колаборантами протягом 1933-1945 років. Колабораціоніст – співпраця населення або громадян держави з ворогом на шкоду самій державі чи її союзників. У роки Другої світової війни колабораціонізм, був явищем розповсюдженим – і мав місце, практично в кожній окупованій країні.
Наказ румунського військового командування в Одесі. 23 жовтня 1941 р.: «Усім жидам, які проживають у м. Одесі, незалежно від статі і віку, протягом 24 годин з’явитися до с. Дальник для реєстрації паспортів, маючи при собі запас провізії на три доби. За невиконання наказу вищевказані особи будуть нести відповідальність за законом воєнного часу: засуджені до смертної кари через повішання».
Підпілля та радянський партизанський рух. За час окупації Одеси в місті загинуло 82 тисячі жителів, 78 тисяч осіб були вивезені на примусові роботи до Німеччини. До 9 квітня 1944 року місто було окуповане ворогом, але боротьба не припинялася. В Одесі та передмісті діяло 6 партизанських загонів і 45 підпільних груп. Їхньою базою в часи окупації були одеські катакомби — складний лабіринт підземних галерей, які утворилися в результаті видобутку каменю — черепашнику. 5 серпня лінія фронту впритул наблизилася до Одеси. Поки 4-та румунська армія за підтримки німецьких частин атакувала місто, в катакомбах йшло формування партизанських баз. Загін Молодцова розмістився на глибині 25-30 метрів під приміськими селами Куяльницького лиману. Тут були обладнані приміщення для штабу; склади продовольства приблизно на півроку; арсенали, що налічували 7 кулеметів, 60 гвинтівок, 200 гранат, до тонни толу; радіозасоби для зв’язку з Москвою. Наступного дня чекісти спустилися в обширні одеські катакомби. При резидентурі Молодцова (оперативний псевдонім «Павло Бадаєв») було створено три партизанські загони. Партизанські загони, які захищали Одесу:партизанський загін Iллічівського району Одеси (Дроздов Степан Iлліч);партизанський загін Ленінського селища Iллічівського району Одеси (Баркалов Омелян Павлович);партизанський загін Ленінського району Одеси (Тимофєєв Кирило Андрійович);партизанський загін № 1 Одеського Приміського району (Горбель Леонід Пилипович);партизанський загін № 2 Одеського Приміського району (Крилевський Микола Андрійович).
Молодцов Володимир Олександрович (псевдонім — Павло Володимирович Бадаєв) (1911-1942) — радянський розвідник, капітан державної безпеки, керівник найвідомішого в Одесі партизанського загону. Виданий провокатором і страчений румунами. Посмертно йому присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Гефт Микола Артурович (1911-1944) — радянський розвідник, керівник підпільної групи, що успішно діяла в Одесі. Страчений румунами. Посмертно йому присвоєно звання Героя Радянського Союзу.
Один з лідерів Організації Українських Націоналістів Ярослав Стецько згадує: Досягнувши Одеси, підпільники похідних груп були здивовані і приємно розчаровані тим, що лише зовні населення виглядало русифікованим. «Вас люблять в Одесі і говорять, що ви хороші хлопці» — вимушений був визнати захоплений оунівцями представник більшовицького підпілля. Тут в Одесі 65% населення — це українці. Національно-український фактор тут добре зберігся. Відважні люди міста не боялися страйкувати, роззброювати більшовицьких командирів і солдатів, знищувати міліціонерів і нкаведистів. Антимосковськими листівками на стінах міста Одеса і 25 років опісля виправдала надії націоналістів з похідних груп. Похідні групи впоралися зі своїми завданнями, не дивлячись на жертви від румунських і німецьких військ. Тут друкувалися листівки грузинською та вірменською мовами, центральні видання ОУН-УПА, підпільний журнал «Чорноморський вісник» і для Дніпропетровська, і для Донбасу. А для центру друкувалися бюлетені, інформація, радіо-звістки.
Домашнє завдання. Прочитати в інтерактивному підручнику параграф 25 Завдання: Знайдіть на карті міста назви вулиць, пам’ятні місця, пов’язані з боротьбою підпілля, партизан, ОУН-УПА в роки румунської окупації, Голокостом, розстрілами цивільного населення. У довільній формі запишіть результати пошуку.