Презентація до уроку біології в 6 класі «Однодольні рослини»

Клас ОднодольніВолошина Олена Іванівна Вчитель біології вищої категоріїХарківської загальноосвітньоїшколи І-ІІІ ступенів № 125

Пригадаємо Відділ квіткових поділяють на два класи: дводольні, чисельністю 180 тис. видів, що об'єднані в 10 тис. родів і 325 родин, однодольні — 60 тис. видів, 3 тис. родів, 65 родин. Обидва класи розвивались у крейдовому періоді мезозойської ери. Сучасні систематики вважають, що однодольні виникли від дводольних, відділившись на ранніх етапах еволюції як самостійна гілка. Потім обидва класи розвивались паралельно і незалежно один від одного.

Характерні ознаки класу Однодольні Квітки — тримерні (число частин квітки кратне трьом). Оцвітина частіше проста. Пилок: пилкове зерно має одну борозну або пору. Насіння: зародок має одну сім’ядолю. Стебло: в однодольних судинні пучки в стеблі розкидані. Стебло не здатне до вторинного потовщення внаслідок відсутності камбію. Коріння: коренева система мичкувата. Листя: жилкування паралельне або дугове.

У світі налічується 60 родин класу Однодольні, які об’єднують близько 60 тисяч видів рослин, що істотно поступається дводольних (180 тисяч видів). Різноманітність однодольних становить чверть усіх квіткових рослин. Серед найбільш значущих для людини: Орхідні – більше 27 тисяч видів (зозулині черевички, ваніль, любка дволиста);Злаки – 11,5 тисячі видів (жито, бамбук, тонконіг); Осокові – близько 6 тисяч видів (сить, осока, очерет); Пальмові – близько 3,5 тисячі видів (фінік, сабаль, кокосова пальма); Ароїдні – більше 3 тисяч видів (кала, диффенбахія, ряска); Бромелієві – більше 3 тисяч видів (ананас, Діккі, девтероконія); Спаржеві – близько 2,5 тисячі видів (конвалія, агава, гіацинт); Цибулеві – близько 650 видів (часник, різновиди цибулі, черемша); Лілейні – понад 600 видів (тюльпан, гусячий цибулю, рябчик).

Родина ЗлаковіЗлакові або Тонконогі – покритонасінні рослини, що відносяться до класу Однодольні. У природі зустрічаються різноманітні життєві форми – багаторічні та однорічні трави, чагарники, дерева. Включає понад 11 тисяч видів.

Характерні ознаки родини Злакові Коренева система– мичкувата з додатковими коренями і кореневищами. Стебла  прості, рідше розгалужені, тонкі, циліндричні, з вузлами і порожнистими міжвузлями. Листки – прості, сидячі, розміщені почергво, мають піхву, яка обгортає стебло, та листкову пластинку з паралельним жилкуванням. Квітки дрібні, зібрані у суцвіття: складний колос – у пшениці, жита, пирію; волоть – у рису, вівса, проса, чоловіче суцвіття у кукурудзи; початок – жіноче суцвіття у кукурудзи. Суцвіття верхівкове, рідше пазушне, складене із колосків, зібраних у волоть, китицю, складний колос, султан або початок. Оцвітина редукована, складається з двох дрібних плівчастих лусок. Квітки двостатеві, рідше одностатеві, тичинок три, рідше дві-шість або багато, пиляки їх прикріплені до ниток спинкою. Маточка складається з двох-трьох зрослих гагодолистів; тичинок – здебільшого три; зав’язь верхня. Плід злаків — суха однонасінна зернівка. Серед злаків більшість вітрозапильні (жито, кукурудза, пирій, тимофіївка), та є самозапильні (пшениця, рис, ячмінь).

Біологічні особливості родини ЗлаковіЖивуть злакові переважно на відкритих освітлених місцях, тому їхні листки вузькі та довгі (щоб зменшити випаровування). Серед злакових є самозапильні та перехреснозапильні рослини. Запилюються вітром, до якого й пристосовані їхні квітки: вони дрібні та непоказні, мають довгі тичинкові нитки та легкий пилок, маточка з перистоволосистою приймочкою, що добре вловлює пилок. Плід — зернівка, більшу частину якої становить ендосперм. Поширюються вітром, тваринами, водою. Пристосуваннями до поширення є наявність остюків, волосків, лусочок тощо. Злакові дуже добре розмножуються вегетативно за допомогою кореневищ, повзучих надземних пагонів. Саме тому вони рідко ростуть поодинці. Отже, найголовнішими особливостями злаків є стебло соломина, будова квітки пристосована до вітрозапилення і добре розвинене вегетативне розмноження.

Господарське значення родини Злакові Перше місце посідають хлібні та круп'яні культури, серед яких пшениця м'яка, пшениця тверда, рис посівний і кукурудза є основними харчовими рослинами людства. В Україні вирощують також овес, жито, ячмінь, просо тощо. Із вівса посівного роблять вівсяні крупи та пластівці, із жита посівного — дуже корисний житній хліб, з ячменю звичайного — перлові та ячні крупи. Зернівки проса посівного після очищення від плівок дають пшоно, а в неочищеному вигляді є важливим кормом для птахів. Не менш важливим є також використання кормових злакових культур. Концентровані корми та зелену масу отримують з кукурудзи, ячменю, вівса. Кращими з кормових трав є тимофіївка лучна, лисохвіст лучний, тонконіг лучний, стоколос безостий, житняк гребінчастий, костриця лучна тощо. Є серед злакових і лікарські рослини (кукурудза, пирій).

Господарське значення родини Злакові Рослини, що використовують у косметиці (з рисового борошна виробляють найвишуканіші види пудри),Рослини, з яких виготовляють папір, кошики, капелюхи (рис, жито, очерет), Декоративні рослини (шовкова трава),Трубочки для коктейлів з очерету,Чимало серед злакових і бур'янів (пирій, илоскуха, мишій). Отже, родина Злакові важлива своїми зерновими, кормовими та технічними культурами

До Червоної книги України занесені такі види родини Злакові, як пирій ковилолистий, усі види роду Ковила, тонконіг різнобарвний Пирій ковилолистий. Ковила українська. Тонконіг різнобарвний

Родина ЦибулевіЦибулеві або часнико́ві —родина однодольних рослин, що налічує близько 750 видів багаторічних, трав'янистих рослин, що мають видозміну пагону — цибулини. Для багатьох представників родини характерний різкий специфічний запах, який пов'язаний із вмістом великої кількості летких ароматичних речовин — фітонцидів, які пригнічують життєдіяльність бактерій. Крім того, вони містять багато вітамінів.

Характерні ознаки родини Цибулеві Квітки дрібні, правильні, двостатеві, з простою оцвітиною, яка складається з 6 вільних або зрослих при основі пелюсток, розташованих у два кола, звичайно у квітці є 6 тичинок та одна маточка (↑O3+3 Т6 М1). Квітки поодинокі або зібрані в суцвіття зонтик. Плід – трикутна коробочка. Листки прості, трубчасті або лінійні.

Біологічні особливості родини Цибулеві Листки та цибулини цих рослин багаті на цукри, вітаміни С, В. Дикорослі види — цибулю ведмежу, цибулю переможну та інші можна вживати і в їжу, і як лікарські рослини. Серед цибулевих є багато гарноквітучих рослин, але їхнє використання в декоративному садівництві обмежується специфічним запахом. Отже, родина Цибулеві найвідоміші своїми овочевими і декоративними культурами.

Господарське значення родини ЦибулевіВ Україні в природніх умовах росте понад 40 видів цибуль. Найбільш відомим видом є цибуля городня. Інший вид роду Цибуля – це часник, який ботаніки називають цибулею посівною. Цибулина часника складається з окремих невеликих цибулинок – зубків, і вся вона оточена білою оболонкою. Цибулеві використовують у їжу. У медицині. Декоративному садівництві. У консервному виробництві. Отже, родина Цибулеві найбільш відома своїми овочевими культурами.

До Червоної книги України занесені такі види родини Злакові, як цибуля лінійна, цибуля коса, цибуля пряма, цибуля ведмежа та ін. Цибуля ведмежа Цибуля коса. Цибуля лінійна. Цибуля пряма

Родина Лілійні Лілійні – це група однодольних рослин, найхарактернішими ознаками яких є тричленно яскраво квітка та підземні запасаючі органи – цибулини. Лілійні – це невелика родина, яка об'єднує близько 470 видів, поширених у помірних та субтропічних регіонах Північної півкулі. У флорі України представлені такі роди, як Лілія, Тюльпан, Рябчик, Зірочки та ін.

Характерні ознаки родини Лілійні Квітки правильні двостатеві з простою яскравою оцвітиною, яка складається з 6 вільних пелюсток, розташованих у два кола, звичайно у квітці є б тичинок та одна маточка (). Квітки поодинокі або зібрані в суцвіття (китиця, зонтик). Комахозапильні рослини. Плід – коробочка. Листки прості, з паралельним жилкуванням, розташовані почергово або утворюють прикореневу розетку. Багаторічні трав'янисті рослини, їх надземні частини восени відмирають, а цибулини зимують у ґрунті. 

Біологічні особливості родини Лілійні Лілійні – це комахозапильні рослини, тому квіти у більшості з них ароматні, з великою кількістю нектару. Цвітуть і плодоносять навесні, після чого надземна частина відмирає, а цибулини залишаються у ґрунті до наступної весни. Плід – довгаста коробочка із плоскими насінинами. Насіння у них поширюється шляхом розкидування, тому квітки, а згодом і плоди, утворюються на видовжених стеблах. Прямостояче, пружне стебло з дозрілими плодами розгойдується і викидає насіння. Воно оточене крилоподібною тонкою каймою і легко поширюється вітром. У деяких лілійних (зірочки жовті) насіння має ніжні та соковиті утвори для приваблювання мурах, які його й поширюють. У лілійних добре розвинене вегетативне розмноження, яке здійснюється за допомогою дочірніх цибулинок. Отже, найголовнішими особливостями лілійних є наявність видовжених квітконосних стебел, цибулин, вегетативного розмноження, комахозапилення та ін.

Господарське значення родини Лілійні Лілійні є чудовими декоративними рослинами. Для весняного оздоблення квітників чи ділянок використовують тюльпани. У культурі їх налічується понад 8 тисяч сортів. Лілії приваблюють людину красивими квітками та приємним запахом. Найчастіше вирощують лілію білу, лілію тигрову і лілію королівську. Нині відомо понад 2000 сортів і садових форм лілій. Отже, родина Лілійні найбільш відома своїми декоративними рослинами.

Із родини Лілійні до Червоної книги України занесені такі види, як рябчик шаховий, рябчик малий, рябчик руський, лілія лісова, тюльпан гранітний, тюльпан дібровний, тюльпан скіфський, тюльпан Шренка та ін. Рябчик шаховий. Лілія лісова. Тюльпан гранітний. Тюльпан Шренка Тюльпан скіфський

Родина Пальмові Однодольні та переважно деревоподібні рослини, розділені в родині на 185 родів. Усього різних пальм трохи менше трьох із половиною тисяч. Ростуть пальмові в тропічному та субтропічному кліматі по всьому світу, і особливо багато їх на Мадагаскарі й у Колумбії. Стовбур майже в усіх видів пальмових колоноподібний і не галузиться. У товщину деревні види можуть сягати 1 м, а у висоту – 55-60 м. Є в родині й безстеблі рослини, і ліани, товщина яких 2-3 см. Із цих ліан роблять меблі ротанга. У довжину вони можуть рости до 300 і більше метрів. Листя у пальмових рослин перисте чи віялове, розділене на сегменти.

Плоди пальмових різноманітні: круглі або еліптичні, горіхоподібні або з м'ясистою м'якоттю. У культурі вирощують понад двісті видів пальм, але в промислових масштабах вирощують тільки 50 видів. Фінік і кокос цінні своїми плодами, є види з цінною деревиною, а з пальмового листя в азійських селищах роблять дахи. Найвідомішими рослинами родини є хамедорея, хамеропс, корифа (зонтична пальма), кокос, елеїс (олійна пальма), рафія, сабаль, трахікарпус, вашингтонія, фінік, ніпа, метроксилон (сагова пальма), лівістона.

Родина Орхідних, або Зозулинцевих є однією з найбільших і найдавніших родин однодольних квітучих рослин. Вона розділена на п'ять підродин, безліч триб і підтриб. Представники орхідних ростуть усюди, крім Антарктиди, але найбільше видове різноманіття спостерігається в тропічних широтах. У районах зі спекотним кліматом ростуть переважно епіфіти, а орхідеї помірних широт – трав'янисті наземні багаторічники з підземними бульбами й кореневищами. Квітки орхідей зібрані зазвичай у гроно або колос, але у деяких видів вони поодинокі. У тричленних квіток подвійна оцвітина, чашолистки за формою і розміром не відрізняються один від одного, а середня пелюстка формує губу, яка у деяких видів оснащена заповненим нектаром довгим виростом, або шпорцем. Цвісти орхідні можуть до декількох місяців поспіль.

Плід орхідеї – коробочка зі стулками чи ягода. Пилоподібне насіння орхідей легко розноситься вітром. Сьогодні існує майже триста тисяч гібридів орхідей, але робота з виведення нових культиварів не припиняється. Найвідоміші в культурі такі види родини орхідних: онцидіум, психопсіс, одонтоглосум, толумнія, цимбідіум, катлея, мільтонія, зигопеталум, фаленопсис, пафіопеділум (Венерин черевичок), дендробіум, а також їхні численні гібриди.

Осокові, або Смикавцеві – велике співтовариство схожих на злаки трав'янистих багаторічників, рідше однорічних трав. Ростуть вони в помірному й холодному кліматі по всій земній кулі вздовж берегів річок і озер, на болотах і на вологих луках. У родину включено понад сотню родів, які об'єднують понад п'ять із половиною тисяч видів трав. Представники родини сильно розрізняються в розмірах: вони можуть сягати всього декількох сантиметрів або рости в висоту до чотирьох і більше метрів. Кореневище залежно від роду може бути довгим горизонтальним або розташовуватися в верхньому шарі ґрунту.

Солом'яні прямостоячі або висхідні стебла мають найчастіше тригранний перетин і в деяких рослин можуть бути порожніми. Піхвові жорсткі, звужені до вершини шорсткі листки з гострим, ріжучим краєм щільно охоплюють стебло. Епідерміс, що вкриває листову пластину осокових, містить кремнієву кислоту. Дрібні непривабливі квітки виходять із пазух і формують суцвіття різних типів: колосоподібні, волотисті, гроноподбні, головчасті чи зонтикоподібні. Запилюються осокові вітром. Плід осокових – сухий однонасінний горішок, який має зазвичай три грані. Найвідомішими представниками осокових є циперус, болотниця, пухівка та власне осока.