Вітрозапильні рослини. Квітки вітрозапильних рослин не мають яскраво забарвленої оцвітини, не мають запаху. Квіти дрібні, з невеликою оцвітиною або голі, завжди зібрані в суцвіття. Пилку утворюється дуже багато, він сухий, гладенький і легкий. Приймочки маточок широкі або довгі, далеко висунуті з квіток. Багато зацвітають до появи (ліщина) або водночас із появою (береза) листків. До вітрозапильних належить близько 20 % усіх видів квіткових рослин.
Найбільша квітка - рафлезія. На тропічних островах Малайського архіпелагу, Суматрі, Калімантані та Яві – можна зустріти дуже цікаву рослину. Квітка має запах гниючого м’яса. П’ять гігантських пелюстків червоного кольору з білими наростами – це чудова приманка для мух, які, власне, і запилюють рослину. Комахи сідають на чоловічі квітки, де до їхніх спинок прилипає пилок. Після цього вони самі того не відаючи, несуть його на жіночі квіти і відбувається запилення.
Комахи та пилок. Бджоли, джмелі, метелики, жуки, мухи та інші комахи відвідують квітки не заради того, щоб їх запилювати. Насамперед комах приваблює поживний пилок. Бджоли та джмелі у величезній кількості збирають пилок для вигодовування потомства, інші комахи можуть вживати його в їжу.
Нектар. Майже всі комахозапильні квітки виробляють нектар – цукристу рідину, що утворюється в нектарниках. Це особливі залозисті утвори, розташовані переважно в глибині квітки. За кожної спроби добути солодкий нектар комахи сплачують рослині своєрідну данину: виносять з квітки або, навпаки, приносять до неї на своєму тілі пилок.
Підведемо підсумки. У природі поширені перехресне та самозапилення. Під час перехресного запилення пилок з тичинки однієї квітки потрапляє на приймочку маточки іншої квітки цієї самої або іншої рослини того самого виду. Перехресне запилення може відбуватися за допомогою вітру, комах, птахів, тощо. У разі самозапилення покритонасінних рослин пилок з тичинки квітки потрапляє на приймочку маточки тієї самої квітки. За потреби людина застосовує штучне запилення.