Пропоную Вашій увазі методичну розробку уроку хімії по темі " Гідроліз солей" .Даний матеріал можна використовувати на уроках хімії .
Гідролізу піддаються різні речовини: неорганічні - солі, карбіди і гідриди металів, галогеніди неметалів; органічні - галогеналкани, складні ефіри та жири, вуглеводи, білки, полінуклеотіди. Водні розчини солей мають різні значення р. Н і різні типи середовищ - кислотну (р. Н <7), лужну (р. Н> 7), нейтральну (р. Н = 7). Це пояснюється тим, що солі у водних розчинах можуть піддаватися гідролізу.
Гідроліз солей. Можна виділити декілька видів гідролізу. Насамперед — оборотний та необоротний гідроліз. У разі оборотного гідролізу з водою взаємодіє не більше декількох відсотків розчиненої солі, а в разі необоротного майже вся речовина піддається гідролізу. В оборотному гідролізі також можна виділити три види, залежно від того, якою кислотою і якою основою утворена сіль
Розглянемо поведінку солей різних типів в розчинісолі сильної кислоти і сильної основи (Na. Cl, KNO3, Na2 SO4)при розчиненні у воді не гідролізуються. Na. Cl + H-OH —> Na. OH + HCl. Na+ + Cl- + H-OH —> Na+ + OH- + H+ + Cl-H-OH —> OH- + H+ - гідроген-іони і гідроксид-іони в розчині містятться в однаковій кількості отже середовище нейтральне
Солі, утворені леткою слабкою кислотою та нерозчинним у воді гідроксидом, піддаються необоротному гідролізу. Al2 S3 + 6 H2 O → 2 Al(OH)3↓ + 3 H2 S↑Необоротний гідроліз характерний для солей, під час гідролізу яких обидва продукти реакції виводяться з розчину (у вигляді газуватої або нерозчинної речовини) і не здатні вступати у зворотну реакцію. Зазвичай ці солі в таблиці розчинності позначені як такі, що не існують у розчині або розкладаються водою
Вплив зовнішніх умов на перебіг гідролізу. Оскільки гідроліз є, як правило, оборотним процесом, то чинники, що впливають на стан хімічної рівноваги , діють і в разі взаємодії солі з водою. Згідно з принципом Ле Шательє, додавання води (розбавляння розчину) або підвищення температури зміщує рівновагу в бік прямої реакції — гідроліз солі посилюється (це — ендотермічна реакція). І навпаки, гідроліз послабиться, якщо додати в реакційну суміш один із його продуктів — кислоту або луг, а також знизити температуру.
ЛАБОРАТОРНИЙ ДОСЛІД № 1 Визначення p. H середовища водних розчинів солей за допомогою індикаторів. Обладнання: штатив із пробірками, піпетки. Реактиви: універсальний індикатор (розчин або папір), розчини солей: натрій етаноату, натрій карбонату, амоній хлориду, цинк хлориду, амоній етаноату, натрій хлориду. Правила безпеки:• для виконання дослідів використовуйте реактиви в невеликих кількостях;• остерігайтеся потрапляння реактивів на шкіру, в очі, на одяг; у разі потрапляння їдкої речовини змийте її великою кількістю води та протріть ушкоджене місце розведеним розчином боратної кислоти. Хід роботи. У пробірки налийте по 1-2 мл наявних розчинів солей. До кожної пробірки додайте індикатор і визначте p. H розчинів, використовуючи еталонну шкалу. Установіть, у яких випадках відбувається гідроліз солі, запишіть рівняння в молекулярній та йонно-молекулярній формах. Зробіть висновок
ВИСНОВКИГідроліз солі — реакція обміну солі з водою з утворенням сполуки основного характеру і сполуки кислотного характеру. З водою взаємодіють солі, які походять від слабких основ або/і слабких кислот. Середовище водних розчинів солей може бути кислим, лужним або нейтральним. Гідроліз більшості солей — оборотна реакція; хімічна рівновага зміщена ліворуч, у бік утворення води.