Ідеали краси змінювалися в історичному процесі. Венера з Віллендорфа — найдавніша скульптура, яка втілює доісторичний ідеал жіночої краси: великі груди, стегна, округлий живіт. В епоху класичної Греції (V—IV ст. до н. е.) краса була предметом культу. Статуї бога Аполлона встановлювали в багатьох оселях, бо господарі вірили, що це допоможе їхнім нащадкам перейняти його божественну вроду. Філософ Платон вважав, що кожна людина повинна мати три бажання: бути здоровою, красивою і розбагатіти чесним шляхом.
Еталонами жіночої краси у різні часи були: Афродіта Праксителя (330 р. до н. е.), Венера Мілоська (130—100 рр. до н. е.), Венера Сандро Боттічеллі (1482—1486 рр.), образи жінок з полотен Ель Греко, Мікеланджело, Рубенса. Ідеали краси залежали від історичних умов і допомагали людям пристосовуватися до них. Наприклад, у так звані «голодні віки» цінувалася повнота. Вона свідчила про здатність людини здобувати їжу і забезпечувати себе та своїх нащадків усім необхідним для виживання. У наш час, коли проблеми голоду в більшості країн не існує, струнка, підтягнута статура свідчить про наявність можливостей для підтримання хорошої фізичної форми. Адже відомо, що надмірна вага пов’язана з ризиком багатьох захворювань, від яких люди хотіли б уберегтися самі і захистити своїх дітей.
Сучасні ідеали краси формуються під впливом моди і засобів масової інформації, зокрема кінематографа. Врода і мода — різні речі. Врода — поняття естетичне, а мода — комерційне. Наприклад, нині модними є брюки із заниженою талією. Однак щойно більшість придбає такий фасон, попит на цей товар зменшиться, і модельєри, прибутки яких залежать від обсягів продажу, проголосять його застарілим і запропонують новий крій брюк, наприклад, із завищеною талією. З кожним роком індустрія моди набирає обертів. Телебачення, реклама, шоу-бізнес пропагують образи ідеальних чоловіків та жінок і тисячі товарів та послуг, які начебто допомагають кожному наблизитися до них. Врода і мода
Та чи варто сліпо гнатися за модою? По-перше, так ти завжди ризикуєш «на п’ять хвилин спізнитися». По-друге, який сенс надягати ультрамодну річ, якщо вона тобі не пасує? По-третє, гонитва за модою вимагає значних витрат. Це не лише кошти твоєї родини, якими можна було б розпорядитися з більшою користю. Це й природні ресурси, які витрачають на виробництво нових товарів та утилізацію того, що вийшло з моди. Зрештою, моделі, зірки кіно і шоу-бізнесу завдячують своєю відповідністю ідеалам моди цілій армії стилістів, візажистів, дизайнерів, дієтологів, масажистів, перукарів, гримерів, освітлювачів, фотографів і навіть художників, які удосконалюють готові фото на комп’ютері. От і усміхаються з телеекранів, рекламних плакатів і обкладинок модних журналів нереально красиві люди. Часом навіть здається, що вони трохи ненатуральні. У цьому є частка правди, адже серед них чимало клієнтів пластичних хірургів: один змінив форму носа, другий зробив підтяжку обличчя, третій збільшив чи зменшив об’єми тощо.
З історії пластичної хірургії. Почалося все в Індії. У давнину (600—700 років до н. е.) там відрізали полоненим носи. Винахідливі лікарі навчилися відновлювати їх. Для цього з центральної частини лоба відрізали шматок шкіри, розгортали його на 180° і пришивали туди, де раніше був ніс. Ніздрі випилювали з дерева. Оскільки війни між індійськими племенами не вщухали, пацієнтів для таких операцій не бракувало. Коли британські колонізатори підкорили Індію, вони були вражені досягненнями індусів у цій галузі медицини. Повторити таку операцію європейці зважилися лише у 1814 році. Коли хірург Джозеф Карпю з Лондона зняв через три дні пов’язку з обличчя пацієнта, той вигукнув: «Господи, та це ж ніс!» Новий ніс мав цілком натуральний вигляд, а рана на лобі пацієнта загоїлася через три місяці. У 1898 році хірург Жак Жозеф зробив у Берліні першу операцію з виправлення форми носа. Він вкоротив ніс юнакові, який через свою ваду соромився виходити з дому. Під час Першої світової війни було створено спеціалізовані центри, в яких хірурги лікували вогнепальні поранення обличчя. У період між двома світовими війнами в таких центрах розробили методики більшості сучасних пластичних операцій. Хірурги навчилися лікувати складні переломи, опіки, обмороження, ураження нервів. Згодом розвиток технологій уможливив створення революційних методик корекції вроджених вад і складних травм
Головне завдання пластичної хірургії — виправлення вроджених вад і допомога потерпілим зі складними травмами. Однак наприкінці ХХ ст. послугами пластичної хірургії почали користуватися для омолодження й удосконалення зовнішності. З’явилася мода на пластичні операції. Та будь-яка операція пов’язана з ризиком, особливо якщо її роблять під загальним наркозом. Під час і після операції можливі ускладнення. Так, за офіційною статистикою, 9 із 10 операцій зі збільшення грудей завершилися розривом силіконових імплантантів протягом 10 років. На початку 90-х років ХХ ст. тисячі жінок повідомили про такі розриви, інфекції та запалення сполучних тканин. Це мало наслідком банкрутство найбільшого у США виробника імплантантів. Небезпеки пластичної хірургії
Не менше проблем пов’язано з операціями на обличчі. Перетягнута шкіра, провалені носи, перекачані губи — ось деякі можливі наслідки для тих, хто відважиться сперечатися з природою. Відома телеведуча, яка постраждала від неякісної «ін’єкції краси», зняла фільм про інших жертв естетичної хірургії. Ось що вона говорить: «Ви не уявляєте, що можуть зробити з людиною неякісні препарати! Я спілкуюся з багатьма жінками, обличчя яких перекошені, вкриті жахливими буграми. Вони схожі на потвор, яких навіть у кунсткамері немає. Одна моя героїня три роки боїться виходити з дому через свій жахливий вигляд»
Без згоди батьків підлітки не можуть робити пластичні операції. Але вони нерідко обирають інші доступні методи «удосконалення» свого тіла: пірсинг і татуювання. Пірсинг — проколювання різних частин обличчя і тіла. Небезпека: на місці проколу може виникнути запалення, а коли «знімають» з себе «залізо», то в місцях проколів нерідко з’являються рубці. У багатьох людей вони дуже помітні й практично не піддаються лікуванню. Пірсинг і татуювання
Татуювання — введення у дермальний шар шкіри чорнила. Чому ж організм, який має здатність відторгнення всього чужого, не виводить чорнило? Тому, що воно містить занадто великі часточки, з якими клітини імунної системи не можуть упоратися. Небезпека: зараження під час процедури гепатитом С та ВІЛ. Пам’ятай: татуювання залишиться з тобою на все життя. Позбутися татуювання набагато складніше, ніж зробити його. Коштує ця процедура дуже дорого, це, по суті, операція і роблять її в клініці.
Упевненість у своїй привабливості дуже важлива, особливо для молоді. Але привабливість визначається не лише рисами обличчя чи пропорціями тіла. Озирнись довкола, і ти, напевно, побачиш когось, хто начебто зовні гарний, але не викликає симпатії, з ким навіть не хочеться або нема про що говорити. І навпаки, пригадай багатьох відомих музикантів, акторів, політиків, які зовні аж ніяк не фотомоделі. Та це не завадило їм стати популярними, почуватися привабливими і подобатись багатьом. Краса — це гармонія духовності, фізичної привабливості, соціальності, розвиненого інтелекту й емоційної зарядженості. Як стати красивим
Українка Крістіна Пономар, яку зараз багато хто знає як Крісті, ще кілька років тому і не думала про те, що ходитиме по одному подіуму з Наомі Кемпбел та Беллою Хадід чи об’їздить півсвіту, працюючи з найзнаменитішими модними будинками. Крісті Пономар мріяла стати вчителькою, але випадкова зустріч змінила її життя. Крісті Пономар — приклад того, що успіху можна досягти незалежно від твого становища у суспільстві, фінансового благополуччя чи зв’язків. Дівчина була звичайним підлітком, коли якось на київській вулиці її зустрів директор модельної агенції. Христина народилася в українській столиці та жила звичайним життям. Мама працювала поштою, батька дівчина не знала. Як юна українська модель Крісті Пономар підкорила світові подіуми
Ідеали зовнішньої краси змінювалися залежно від історичних умов. У так звані «голодні віки» цінувалася повнота. У наш час красивою вважається струнка, підтягнута статура. Індустрія моди експлуатує прагнення людини до краси. Бездумна гонитва за модою призводить до погіршення матеріального стану родин і виснаження ресурсів планети. Головне завдання пластичної хірургії — виправлення вроджених вад і допомога потерпілим зі складними травмами. Пластичні операції пов’язані з багатьма ризиками, тому їх використання для вдосконалення зовнішності нерідко має протилежні наслідки. Під час виконання пірсингу і татуювання існує ризик зараження інфекціями, що передаються через кров. Татуювання може залишитися з людиною на все життя, адже процедура його видалення дорога і малодоступна. Справжня краса є ознакою фізичного, психологічного і соціального благополуччя. ПІДСУМКИ