Презентація до уроку "Міф про Прометея"

Ти боротьбу обрав, Титане, В двобої волі і страждань, Прийняв ти муки без вагань…                          Дж. Байрон Діти, вдома ви прочитали міф про Прометея за підручником або у повному обсязі і дещо дізналися про безсмертного титана. Наше завдання сьогодні полягає у тому, щоб проаналізувати текст міфу, дізнатися більше про давньогрецьку міфологію, зрозуміти, чому образ Прометея став першим вічним образом у художній літературі. У перекладі з грецької Prometheus означає «провидець». Саме дар Прометея-провидця хоче використати невблаганний Зевс, щоб запобігнути такій саме долі, яка спіткала його батька Крона. А чи вартий Зевс поради та порятунку? Спробуємо з’ясувати й це. А ще розглянемо витвори мистецтва, що присвячені героям міфу.

Деякі герої давньогрецьких міфів Кронос — титан, батько Зевса. Зевс – володар земного царства, йому підкоряються всі інші боги і люди. Феміда — богиня правосуддя і справедливості. Атлант, Менетій, Прометей, Епіметей — сини титана Іапета. Афіна — богиня мудрості, ремесел та справедливої війни. Гефест — бог ковальства. Океан — найстарший син Урана і Геї. Іо — аргоська царівна, перетворена ревнивою Герою на телицю. Аргус — стооке чудовисько, що стерегло Іо. Гермес — бог-вісник, покровитель торгівлі й ошуканства. Гера — дружина Зевса, богиня шлюбу. Мойри — богині долі. Фетіда — богиня моря. Ахіллес — син Фетіди і Пелея, найбільший герой Троянської війни.

Кронос Зевс Феміда Атлант (один з титанів) Афіна Гефест

 Давід Тенірс  «Меркурій і Аргус», 1636. П. П. Рубенс Нептун Меркурій Іо, перетворена на телицю

Зевс і Гера Мойри Фетіда Ахіллес

Варто згадати, що Прометей не був скинутий Зевсом у Тартар (так покараний був його брати Менетій), не змушений був тримати на плечах небесне склепіння подібно Атланту. На відміну від інших титанів він підтримав Зевса у боротьбі зі старшим поколінням богів. І якщо б не допомога Прометея, ще невідомо, як склалася б доля Зевса. Отже, Зевс повинний бути вдячним Прометею. Але Громовержець – істота свавільна. Він образився на Прометея та на людей, яким допоміг безсмертний титан.

Люди до втручання Прометея «… люди, що тільки-но розселилися по землі, були кволі, безсилі, лякливі. Вони не вміли ні думати, ні розуміти того, що бачили довкола. Зі страхом дивилися вони на грозові хмари й на пекуче сонце, на безкрає море й на височенні гори. І здавалося людям, що то могутні божественні істоти. Від усього, що їх лякало, люди мерщій ховалися в свої глибокі підземні нори, наче кроти. Не було тоді в людей ані світлих жител, ані вогнищ родинних, їли вони тільки траву та сире коріння, а м’яса й не куштували, бо не знали мисливства.» «… ледь животіли серед незбагненної, ворожої природи. Скільки їх гинуло від хвороб та з голоду, в боротьбі із жорстокою стихією!» 

Прометей навчив Приборкувати вогонь Будувати світлі житла Плавати на човнах Добувати мідь, срібло і золото Напинати вітрила Знаходити шлях за зорями і за летом птахів Лікувати цілющим зіллям Приручати тварин Полювати лісову звірину Допомога Прометея людям

Парфенон. Реконструкція Боги і люди Врешті решт олімпійські боги теж помітили людей: «…громовладний Зевс і далі не зважав на людей. Зате його сини й дочки — молоді боги, що безжурно жили на Олімпі,— зацікавилися тими дрібними істотами, які сновигали десь далеко внизу, на землі. Знічев’я безсмертні навіть взялися допомагати людям, навчати ремесел і хліборобства, але за ті зажадали від них великої шани і багатих дарів.» Отже, якщо Прометей допомагає людям від щирого серця, то боги шукають користі для себе…

Перша образа Ані Зевс, ані інші олімпійські боги й не помітили б людей, якщо б не Прометей. Але шани вони вимагають, вимагають у жертву м’ясо, яке з'явилося у людей завдяки титану. «Щоб скласти таку угоду (про вшанування богів), якось зібралися обидві сторони. Від богів виступав Зевс, від людей — титан Прометей, хоч сам був безсмертний. Він побоювався, що люди не зможуть протистояти богам, і поспішив їм на поміч. Титан так уболівав за долю смертних, що вдався навіть до хитрощів. Коли привели жертовного бика, він сам зарізав його й поділив тушу на дві частини. До більшої купи поскладав самі кістки, але прикрив їх гарним, лискучим жиром, а меншу, де було смачне м’ясо, Прометей загорнув у брудну бичачу шкуру, ще й поклав зверху гидкі тельбухи.

«— Батьку наш Зевсе, вибери собі яку хочеш частину,— лукаво запросив Прометей.— Те, що ти вибереш, люди надалі віддаватимуть безсмертним богам. Як Прометей і сподівався, Зевс узяв собі купу, більшу і кращу на вигляд. Відтоді смертні стали їсти м’ясо, а кістки спалювати на шану безсмертним. Розлютився Зевс, збагнувши, як обдурив його Прометей заради тих смертних нікчем. Страшно загримів він з темнохмарного Олімпу і жбурнув на землю вогненні стріли-блискавки. А потім надумав людям кару, аби дошкулити Прометею: він відмовив смертним у тому, що було їм доконче потрібне,— у життєдайнім вогні. — Хай їдять м’ясо, але сире! — гримів люто Зевс. Люди не варили їжі, не світили в домівках, не грілися коло багать, і було те життя без вогню злиденним животінням.» Недарма кажуть, що олімпійські боги дуже схожі на людей. Які риси характеру, які розумові здібності проявляє Зевс у наданому уривку?

Друга образа «Пожалів людей своїм великим серцем титан Прометей і сміливо порушив Зевсову заборону. Якось він перестрів Афіну Палладу, любу Зевсову дочку. Богиня мудрості була завжди прихильна до титана, тож він і попросив її відчинити йому потай двері чорного ходу, що вів до Зевсового палацу,— адже Прометею було вже не вільно з’являтися на Олімпі. Афіна Паллада так і зробила, гадаючи, що Прометеєві цікаво поглянути на новий витвір бога-митця Гефеста — на людей зі щирого золота, що, наче живі, слугували богам. А Прометей, опинившись у Зевсовій оселі, мерщій узяв із божественного вогнища невеличку іскру, сховав її у порожній очеретині та й приніс людям на землю. Відтоді засяяли, заяскріли веселі вогнища на землі. Навколо них люди збиралися цілими родинами, смажили м’ясо, грілися, танцювали. Люди зажили тепер веселіше, дружніше, і з того щиро радів титан Прометей. Він навчив їх приборкувати вогонь, топити мідь, кувати зброю, і люди стали дужчі, сміливіші, вони вже не вхилялися покірно перед своєю долею. Завдяки Прометеєві вони навчилися думати і тоді, мабуть, уперше відчули себе людьми.» Таким чином люди долучаються до благ цивілізації.

Помста Зевс мститься і людям, і Прометею. Якщо люди позбавлені вогню, то Прометей спочатку не може з'являтися у палаці Зевса, а потім отримує ще жорстокіше покарання за те, що викрадає вогонь з Олімпу. Покарання посилюється, коли Прометей відмовляється допомогти Зевсу: тому загрожує доля батька, й лише Прометей знає, як цього уникнути.

На картині зображено, як Гефест приковує Прометея до скелі в присутності Сили і Влади. Зевс саме Силі та Владі доручив допомагати Гефесту. Саме на них спирався Зевс. Його сила в тому, що він має владу. Здійснення покарання «Здійснити … кару Зевс доручив своєму кульгавому сину Гефесту, неперевершеному митцеві й ковалю. А в помічники йому дав двох своїх вірних слуг — Силу і Владу, суворих, безжальних, жорстоких. Прикро було Гефестові коритися Зевсовій волі, бо він щиро шанував Прометея, але не послухатись рідного батька не міг. Туди, де кінчається пустельна країна диких скіфів і велично здіймається до неба бескеття Кавказу, Сила і Влада привели непокірного титана, а за ними шкутильгав бог Гефест. Він був кульгавий з дитинства, бо колись розгнівався на нього Зевс і, схопивши малого за ногу, швиргонув геть з Олімпу. Довго летів Гефест, цілий день, а надвечір упав на скелястий острів Лемнос і відтоді став шкутильгати. Відтоді ж навіки оселився в його серці страх перед Зевсом. Той страх примусив його і тепер скоритися могутньому батькові. Ми бачимо, що Зевс безжальний до власного сина, тому не варто Прометею сподіватися на його співчуття, та він і не сподівається.

Нескорений «Страшні мої муки, та я не зрікаюся свого вчинку!» «Я сам знесу свою кару». «Хай Зевс безжурно живе на Олімпі!Хай тішиться своїми громами та сипле на землю вогняні блискавки. Але настане день, коли справдиться прокляття його батька Кроноса!» «Хай Зевс і не сподівається зробити з мене такого прислужника. Я не проміняю свої страшні муки на ганебне рабство». «Ненавиджу я всіх богів». «Хай Зевс шаленіє, хай гримить з гніву і спалює скелі пекучим вогнем чи засипає крижаним снігом — все одно не вирве з моїх вуст жодного слова». «Ці страшні муки тривали тисячоліття, але ніщо не могло здолати титана. Жодного разу не попросив пощади, не зрікся своєї приязні до смертних» Лише мати героя — Феміда, яка, гірко плачучи, просила Прометея врятувати самого себе, зуміла переконати сина. Прометея звільнив Геракл, якій розірвав кайдани й вбив орла.

Прометей Зевс благородний шляхетний мужній сміливий нескорений лихопомний самовладний жорстокий байдужий невдячний З усією повагою до Прометея хочу, щоб ви порівняли ставлення біблійного Бога до людей та стосунки людей з Прометеєм. Бог зробив Адама співтворцем (Адам давав назви усьому, що створено Богом) Прометей ставиться до людей мов до немовлят Насправді давні греки не чикали на підказки з боку Олімпу, а проводили наукові дослідження (Піфагор, Аристотель, Архімед та інші). Про те, як вони ставилися до власної цивілізації, ми вже прочитали. Як бачимо, самоповага давніх греків досить велика, втім вона поєднується із вдячністю до тих, хто відкриває для них щось нове, несе “прометеїв вогонь”. Порівнюємо героїв міфу

Вшанування Прометея Прометей,«прометеїв вогонь» в переносному значенні є уособленням самовідданості, шляхетних почуттів та вчинків людини, її наполегливого прагнення досягти високої мети. Він є взірцем сили, мужності, міцного характеру й безмежної надії на щасливе життя для людей. Не кожен здатен заради інших принести себе в жертву, піддатися нескінченним мукам. На це здатні лише сильні духом люди, віддані своїм ідеалам до кінця, хай би яким страшним і важким не був цей кінець. Прометей відкрив галерею так званих вічних образів у світовій літературі. До нього зверталися давньогрецький драматург Есхіл, поет Джордж Гордон Байрон, О.С. Пушкін, Т. Г.Шевченко, І. Я. Франко, Леся Українка, Ліна Костенко, А. Малишко та ін.) На згадку про Прометея люди почали носити каблучки. Камінь у каблучці символізує скелю, до якої був прикутий безсмертний титан, кільце каблучки – ланку кайданів.

Домашнє завдання Прочитати міф про Геракла (народження героя або один з подвигів). Перелічити подвиги Геракла.