Презентація до уроку за темою "Оригінал і переклад. Види перекладів, специфіка художнього перекладу"

Скільки знаєш мов — стільки перед тобою відкрито світів. Микола Лукаш Ще у ранньому дитинстві ми вперше знайомимося з книгою. Перші казки, вірші, оповідання… Книга з’явилася тому, що люди завжди прагнули зберегти і передати для нащадків свою мудрість, знання, красу художнього слова. Сьогодні важко уявити наше життя без книг. Вони допомагають нам здобувати освіту, дізнаватися більше про навколишній світ, життя інших людей. Друковане слово нерідко стає порадником у різних життєвих ситуаціях. Книги – це справжня скарбничка мудрості. Недаремне здавна люди збирали книжки, створювали бібліотеки, щоб зберегти ту інформацію, яка міститься у книгах. Народна мудрість каже, що книга вчить, як на світі жить. І це дійсно так. Вона розкриває нам цікавий світ, допомагає мандрувати різними країнами та століттями і розуміти сьогодення.

Ви вже прочитали чимало книжок американських, англійських, німецьких, французьких, російських письменників. Доступними широкому загалу ці скарби красного письменства роблять перекладачі. Та чи спадало вам колись на думку, що книжки зарубіжних авторів ви здебільшого читаєте інакше, ніж твори української літератури? Скажімо, вірші Т. Шевченка — в оригіналі (тобто тією мовою, якою їх написав автор), а хайку Мацуо Басьо (якщо не опанували японську) — у перекладі. Тим-то література й відрізняється від інших видів мистецтва: на відміну від живопису, архітектури чи музики вона розкривається лише через слово і, коли нам бракує мовних знань, потребує допомоги перекладача. Звісно, читати будь-який вірш краще мовою оригіналу. Звісно, є поліглоти (знавці багатьох іноземних мов), які володіють понад двадцятьма мовами. Але ж у світі є десь 7500 мов, і оволодіти усіма неможливо. Кращі твори національних літератур стають загальним надбанням і входять до скарбниці світової культури. Твори музичного мистецтва, живопису, скульптури зрозумілі всім людям, якою б мовою вони не говорили, а твори літератури потребують перекладу.

Теорія літератури Оригінал (художнього твору) (латин. первісний) — текст, створений тією мовою, якою володіє і яку обрав для твору автор. Перекладач — людина, яка здійснює переклад тексту з однієї мови іншою. Переклад — передання змісту усного висловлювання чи писемного тексту засобами іншої мови. Переклад (художній) — різновид літературної творчості, унаслідок якої твір, існуючи в одній мові, «оживає» в іншій, не втрачаючи змістових і художніх особливостей. Додамо, що існує так званий підрядковий (дослівний) переклад – це такий переклад, коли кожне слово перекладається окремо. Саме так перекладають іноземні тексти початківці, які користуються словниками іншомовних слів.

Нічна пісня подорожнього На всі вершини Ліг супокій. Вітрець не лине В імлі нічній. Замовк пташиний грай. Не чути шуму бору. Ти теж спочинеш скоро – Лиш зачекай. Нічна пісня мандрівника Тиша над верхами Тягне нить, Дихає вітками, Ще й бринить. Замовкли вже й гурти Лісових пташинок… Зачекай: спочинок Знайдеш тут і ти. Й. В. Гете “Нічна пісня подорожнього” Оригінал Підрядковий (дослівний) переклад Переклад Миколи Бажана Переклад Ю. Шкробинця Подумайте, який з перекладів ближчий до оригіналу, який благозвучніший, який подобається особисто вам більше? Наводимо приклад: Подорожнього нічна пісня Над усіма вершинами Тиша (спокій) Во всіх макушках (верхівках дерев) Не відчуєш (ледве відчуєш) майже ніякого подмуху. Пташки мовчать у лісі. Почекай лише, скоро відпочинеш (заспокоїшся) й ти.

Познайомтеся зі статтею підручника (с.с. 6-7), знайдіть нову для себе інформацію. Види перекладів Коли ми перекладаємо нехудожній текст, нам достатньо відтворити рідною мовою точний зміст усіх його складників (точний переклад), інколи достатньо передати своїми словами загальний зміст висловлювання (вільний переклад). Проте перекласти літературний твір дуже непросто, адже такий переклад повинен не лише відтворити зміст, а й бути художнім. Перекладач твору теж є автором, а точніше — автором художнього перекладу. Кожна мова має свою специфіку, інколи неможливо дібрати точний відповідник того чи іншого слова, тому перед перекладачем завжди стоїть проблема вибору засобів адекватного (точного, рівноцінного, рівнозначного) перекладу. Перекладач повинен майстерно володіти не тільки мовою оригіналу, а й мовою, якою він здійснює переклад, знати умови виникнення твору, традиції та звичаї країни, особливості культури, до якої він належить. Один і той самий твір може мати декілька перекладів, бо художні твори сприймаються індивідуально, перекладачі підходять по-різному і до вибору мовних засобів. Переклади цікаво порівнювати з текстом оригіналу й між собою. Найповніше уявлення про художній твір дає тільки оригінал, але майстерні переклади також дають змогу наблизитися до глибин оригіналу.

Українські перекладачі Завдяки майстерному художньому перекладу твір, існуючи в одній мові, «оживає» в іншій, не втрачаючи змістових і художніх особливостей. Великий внесок у справу культурного обміну між народами зробили такі українські митці, як І. Франко, Леся Українка, О. Олесь, М. Зеров, М. Рильський, М. Бажан, Г. Кочур, М. Лукаш, Борис Тен та ін. Коли розширюються зв’язки між державами, значення художнього перекладу зростає. На ниві перекладу творів зарубіжних авторів плідно працюють Л. Герасимчук, О. Мокровольський, П. Перебийніс, Л. Череватенко, Г. Кирпа та ін.

Г. Кирпа М. Зеров Г. Кочур О. Олесь Лесь Герасимчук О. Мокровольський П. Перебийніс Л. Череватенко

Пантелеймон Куліш Пантелеймо́н Олекса́ндрович Кулі́ш (26 липня (7 серпня) 1819, містечко Вороніж, нині Шосткинського району Сумської області — 2 (14) лютого 1897, хутір Мотронівка, нині село Оленівка, Борзнянського району Чернігівської області) — український письменник, фольклорист, етнограф, мовознавець, перекладач, критик, редактор, видавець. Перекладав Біблію, майже всього Шекспіра, Ґете, Дж. Байрона (зокрема, поеми «Чайльд-Гарольдова мандрівка», «Дон-Жуан»), балади А. Міцкевича «Русалка», «Химери», «Чумацькі діти» (опубліковано в журналі «Основа» 1861 р.). Наприкінці свого життя підготував до друку поетичну збірку «Позичена кобза: Переспіви чужоземних співів», котра вийшла в Женеві 1897 р., вже по смерті поета. Увійшли в неї переспіви творів визначних англійських та німецьких поетів XIX ст.: Байрона, Ґете, Шіллера, Гайне. Твори Пушкіна, Фета, Нікітіна, Кольцова, Некрасова).

Леся Українка (справжнє ім'я Лари́са Петрі́вна Ко́сач-Кві́тка; 13 (25) лютого 1871, Звягель[3] — 19 липня (1 серпня) 1913, Сурамі) — українська письменниця, перекладач, культурний діяч. Перекладала З поеми «Конрад Валленрод» (А.Міцкевич). «Одіссея» (Гомер) «Гуллівер» (Д.Свіфт) «Макбет» (В.Шекспір) «Пекло. Пісня 5» (Данте) «Оливне гілля» ( М. Метерлінк) та інші

Іван Франко Іва́н Я́кович Франко́ (27 серпня 1856, с. Нагуєвичі — 28 травня 1916, Львів, Австро-Угорщина) — видатний український письменник, поет, публіцист, перекладач, учений, громадський і політичний діяч. Доктор філософії (1893), дійсний член Наукового товариства імені Шевченка (1899), почесний доктор Харківського університету (1906) Перекладав з 14 мов, серед інших Гомера, Данте, Шекспіра, Гете, Золя, Б'єрнсона. Зі слов'янських класиків Франко перекладав Пушкіна, Лермонтова, Чернишевського, Герцена, Некрасова, Міцкевича, Ґомуліцького, Асника, Гавлічка-Боровського, Яна Неруду, Махара, Халупку та інших. Біблійна «Кни́га Буття»́

Максим Рильський Макси́м Таде́йович Ри́льський (*7 (19) березня 1895, Київ — 24 липня 1964, Київ) — український поет, перекладач, публіцист, громадський діяч, мовознавець, літературознавець, академік АН України. Перекладав «Пан Тадеуш» А. Міцкевича «Ернані» В. Гюґо «Сірано де Бержерак» Е. Ростана «Орлеанська Діва» Вольтера «Король Лір» В. Шекспіра «Дванадцята ніч» В. Шекспіра «Євгеній Онєгін» О. Пушкіна та інші

Микола Бажан Мико́ла Плато́нович Бажа́н (публікувався також під псевдонимами Нік Бажа́н,26 вересня [9 жовтня] 1904, Кам'янець-Подільський, Подільська губернія, Російська імперія [нині Хмельницька область, Україна] — 23 листопада 1983, Київ, УРСР) — український поет, перекладач, культуролог, енциклопедист, філософ, громадський діяч. Перекладав Шота Руставелі «Витязь у тигровій шкурі» Алішера Навої «Фархад і Ширін» Давида Гурамішвілі «Давитіані» (1949) вірші О. Пушкіна, В. Маяковського, С.Чіковані, Ю. Словацького, Ц. Норвіда, Я. Івашкевича, Р. М. Рільке

Борис Тен (справжнє ім'я і прізвище Мико́ла Васи́льович Хомиче́вський, нар. 9 грудня 1897, с. Дермань — 12 березня 1983, Житомир) — поет і перекладач; колишній священик Української автокефальної православної церкви. Член Спілки письменників України (1957). Лауреат премії імені Максима Рильського за досягнення в галузі художнього перекладу (1979), заслужений діяч польської культури (1977). За переклади з Ю. Словацького, А. Міцкевича, Є. Жулавського дістав нагороду Міністерства культури і мистецтва Польщі. Літературний псевдонім походить від стародавньої грецької назви річки Дніпро — Борисфен (Бористен). Перекладав Зі старогрецької “Прометей закутий” Есхіла, “Одіссея”, “Іліада” Гомера, “Хмари”, “Лістрата”, “Жаба” Арістофана, “Поетика” Арістотеля, “Антігона” Софокла. З німецької “Розбійники”, “Вільгельм Тель” Ф. Шиллера, тексти кількох пісень Ф. Шуберта. З англійської “Річард ІІІ” Шекспіра.

Микола Лукаш Мико́ла Олексі́йович Лука́ш (нар.19 грудня 1919, Кролевець — пом.29 серпня 1988, Київ) — український перекладач, мовознавець і поліглот, знав 20 мов, вільно перекладав, працював з оригінальним текстом, а не з проміжним перекладом російською мовою; першому в Україні вдалося перекласти «Фауста» Й. Гете, переклав «Мадам Боварі» Г.Флобера, лірику Шіллера, «Декамерон» Дж. Бокаччо Максим Стірха Макси́м Віта́лійович Стрі́ха (нар. 24 червня 1961, Київ) — український науковець, громадський та політичний діяч, перекладач, письменник; доктор фізико-математичних наук (1997). Улюблені англійські вірші та навколо них Пісні нового світу. Улюблені вірші поетів США та Канади. — Київ: Факт, 2004. Хотінь безсенсовних отрута: 20 російських поетів «срібного віку» в українських перекладах. — Київ: Факт, 2007. «Божественна комедія» («Пекло» (2013) і «Чистилище» (2014), «Рай» (2015), видавництво «Астролябія»).

Залишив багату спадщину художніх перекладів творів В. Гауфа, арабських казок, «Пісні про Гайвату» Г. Лонгфелло. Олександр Олесь Олекса́ндр Іва́нович Канди́ба (23 листопада [5 грудня 1878, Білопілля, Харківська губернія (нині  — Сумська область) — 22 липня 1944, Прага, Протекторат Богемії та Моравії) — український поет, драматург, представник символізму. Свої твори публікував під псевдонімом

Микола Зеров Поет, літературознавець, літературний критик, поліглот (знав 20 мов), редактор, учений, професор, полеміст, лідер «неокласиків», майстер сонетної форми та перекладач античної поезії. Народився: 26 квітня 1890 р., Зіньків Розстріляний: 3 листопада 1937 р. (47 рокiв), с. Сандармох. Перекладацька діяльність М. Зерова – етап освоєння світової класики. Він перекладав із латини, білоруської, російської, польської, французької, італійської та англійської. ►Антологія римської поезії ►Овідій. «Метаморфози»  ►Овідій. Поезії 

Г. Кочур КО́ЧУР Григорій Порфирович (04. 11. 1908, с. Феськівка, нині Менського р-ну Черніг. обл. – 15. 12. 1994, Київ, похов. у м. Ірпінь Київ. обл.) – перекладач, поет, літературознавець. Премія ім. М. Рильського (1989), медаль ім. М. Грушевського (1993). Держ. премія України ім. Т. Шевченка (1995, посмертно). Перекладав твори 30-ти нац. літ-р з 25-ти мов, зокрема давньогрец. (Тіртей, Сапфо, Софокл), давньорим. (Горацій, Овідій), англ. (О. Шеллі, Дж. Кітс, Т.-С. Еліот), італ. (Ф. Петрарка, Дж. Родарі), іспан. (Х. Хіменес), нім. (Й. В. Ґете, Г. Гайне, А. Ґріфіус), франц. (Ф. Війон, А. Рембо, С. Малларме), груз. (Н. Бараташвілі, Г. Табідзе), з поезії США (Е.А. По, Г. Лонґфелло), польської (А. Міцкевич, Ю. Словацький, Ю. Тувім, Т. Ружевич), чес. (Я. Неруда, В. Незвал), та ін. У перекладах уникав зайвої українізації. Співупорядник і автор коментарів до кн. «Вибране» (1966, спільно з В. Петровим) та творів у 2-х т. М. Зерова (1990, спільно з Д. Павличком); автор численних широкомасштабних досліджень з історії та теорії перекладу, передмов до укр.-мов. видань творів П. Верлена, Ф. Шіллера, Дж. Боккаччо, Я. Гашека

Галина Миколаївна Ки́рпа  (нар. 1 січня 1950, с. Любарці, Бориспільський район, Київська область) — українська поетеса, прозаїк, перекладач, літературний редактор. Член Національної спілки письменників України (1986). Авторка віршів і прози для дітей і дорослих. Перекладає з білоруської, данської, німецької, норвезької та шведської мов. «Казки» Г. Х. Андерсен, «Містерії» К. Гамсун, твори А. Ліндгрен. Нагороди: 2004 — Грамота Президента Форуму видавців у Львові 2005 — Премія «Світлослов» (за «Чисте сяйво метафори») 2007 — Премія імені Максима Рильського в галузі художнього перекладу зі сканд. мов. 2011 — Премія «Кришталевий птах» 2016 — Літературна премія імені Олени Пчілки 2019 — нагороджена шведським Орденом Полярної зірки за визначний внесок у зміцнення українсько-шведських зв'язків і плідну роботу в галузі перекладу шведської дитячої літератури.

Домашнє завдання Згадайте, хто перекладав українською байки Крилова, Езопа. Складіть запитання до матеріалу підручника та презентації.