Жартівливі пісніВ жартівливих піснях постіно звучить протиставлення: Бідних і багатих. Щедрих і скупих. Роботящих і ледарів. Сором’язливих і хвалькуватих. Кмітливих і недотеп. Красивих і поганих. Все це змальовується з доброзичливим гумором.«Добривечір, дівчино, куди йдеш?»), залицяння («Ой я, молода, на базар ходила»), побачення («Якби мені не тиночки»), освідчення («Та не люблю я ні Стецька, ні Грицька»), сватання («Ой ти гарний, Семене»).
Лю́двіг ван Бетхо́вен ( 16 грудня 1770 – 26 березня 1827р.р — німецький композитор і піаніст, останній представник «віденської класичної школи». Людвіг ван Бетховен народився 16 грудня[8] 1770 року в сім'ї придворних музикантів у місті Бонн. Батько, будучи обдарованою людиною (придворний музикант, викладав вокал, теорію музики та гру на клавесині), дуже невміло розвивав музичні здібності хлопчика. Він жадав своєму синові слави клавіриста-вундеркінда, але після перших концертів (Кельн — 1778, Роттердам — 1781), які не виправдали його сподівань, дещо заспокоївся. До одинадцяти років у малого Бетховена не було системних занять — його навчали музиканти, знайомі батька. Бетховен розпочав свою трудову діяльність професійного музиканта у дуже юному віці. В 1782 році (під час від'їзду Нефе) виконував обов'язки придворного органіста, а вже у тринадцять років Бетховена зарахували клавесиністом у придворний оркестр. З 1788 року Бетховен проводить ще й приватні уроки, адже на його юнацькі плечі «впав» тягар утримування родини.