Акбар Великий народився в Амаракоті, в Сінді (нині провінція Пакистану), де провів перші 12 років свого життя. У 1555 він разом зі своїм батьком Хумаюном переїхав у Делі, перетворивши місто на центр літературного та художнього відродження. У 1556 Хумаюн помер, і Акбар у віці 14 років став правителем. Придушивши кілька заколотів, у тому числі за участю свого брата Хакіма в 1579, приступив до розширення кордонів успадкованої імперії
Акбар об'єднав Раджпутану, Гуджарат, Бенгалію і Кашмір. Основна частина його тривалого правління була присвячена тому, щоб підпорядкувати непокірних правителів Північної Індії і встановити в країні міцний мир. Акбар навів порядок у зборі податків, та, як і його дід Бабур, сприяв розвитку торгівлі.
Державною мовою Могольської імперії (не плутати з «монголами») була гінді. У 1574, завершивши в основному територіальне формування держави, Акбар приступив до проведення внутрішніх реформ. Акбар зарекомендував себе як покровитель наук і мистецтв, зібрав навколо свого престолу найкращих учених, поетів, музикантів і художників
Адміністративними реформами, поступками феодалам і спробою об'єднати різні релігійні течії в нову релігію Акбар намагався централізувати свою державу. В останні роки свого правління Акбар вів загарбницьку війну проти афганських племен і підкорив Кашмір. В результаті завоювань межі Могольської держави простяглися від Балху на півночі, до Ґодаварі на півдні включно з Кашміром та сучасним Афганістаном.
Під час його правління характер змін набув світських і ліберальних рис. Представив кілька далекоглядних соціальних реформ. Заборонив саті, запровадив легалізацію повторного шлюбу для вдів і підвищення віку вступу в шлюб. Міцно вкорінив авторитет держави Великих Моголів в Індії та за її межами. Спадщина Акбара: