Презентація до уроку на тему "Поняття про взаємозамінність"

Поняттяпровзаємозамінність

В умовах ринкової економіки для забезпечення конкурентоздатності продукції підприємства необхідно при виготовленні виробів забезпечувати якість продукції, під якою згідно з міжнародним стандартом ISO 8402:1994 і державним стандартам України ДСТУ 3230-95 розуміють сукупність характеристик об’єкта, які стосуються його здатності задовольнити установлені і передбачені потреби.

Однією з обов’язкових характеристик виробу є взаємозамінність, під якою розуміють властивість конструкції виробу забезпечувати можливість установки (чи заміни) кожної з її незалежно виготовлених деталей чи складанних одиниць із забезпеченням технічних вимог, передбачених для цього виробу з метою виконання ним свого службового призначення

Взаємозамінністю називається властивість одних і тих же деталей, вузлів або агрегатів машин і т. д., що дозволяє встановлювати деталі (вузли, агрегати) в процесі збирання або замінювати їх без попереднього припасування при збереженні всіх вимог, що пред'являються до роботи вузла, агрегату та конструкції загалом. Зазначені властивості виробів виникають у результаті здійснення науково-технічних заходів, що об'єднуються поняттям "Принцип взаємозамінності".

Взаємозамінність виробу забезпечується при його складанні (чи ремонті) з незалежно виготовлених деталей і складанних одиниць. Це означає наступне. У сучасному виробництві деталі різних видів і конструкцій виготовляють строго за креслениками на різних робочих місцях, у різних цехах і часто навіть на різних підприємствах

Деталі в процесі обробки проходять багато технологічних операцій. Наприклад, заготівки блоків шестірень виточують на токарському верстаті, шліцеву поверхню в блоках обробляють на протяжному верстаті, зуби меншої шестірні блоку обробляють на зубостругальному, а більшої – на зубофрезерному верстатах. За відповідними креслениками і технологічними процесами виготовляють вали, а також незалежно одне від одного й інші деталі складаних одиниць виробу

Ці операції обробки чи складання окремих складанних одиниць і з’єднань можуть бути виконані на різних підприємствах чи навіть у різних країнах – завдяки принципу взаємозамінності при складанні виробу будуть цілком забезпечені його показники якості.

Сучасним напрямком взаємозамінності є функціональна взаємозамінність, при якій точність і інші експлуатаційні показники деталей, складальних одиниць і комплектуючих виробів повинні бути узгоджені з призначенням і умовами роботи кінцевої продукції. Взаємозамінність за геометричними параметрами є окремим видом функціональної взаємозамінності.

ФУНКЦІОНАЛЬНИМИ є геометричні, електричні, механічні та інші ПАРАМЕТРИ, що впливають на експлуатаційні показники машин та інших виробів або службові функції складальних одиниць. ФУНКЦІОНАЛЬНІ РОЗМІРИ – розміри, що безпосередньо чи опосередковано впливають на експлуатаційні показники машини або службові функції вузлів та деталей Залежність експлуатаційного показника від функціональних розмірів Деталі, що сполучаються: потужність двигунів залежить від зазору між поршнем та циліндром Несполучні деталі: потужність двигунів залежить від діаметра жиклера карбюратора

Взаємозамінність буває повна і неповна, зовнішня й внутрішня. Повна взаємозамінність дозволяє одержувати задані показники якості без додаткових операцій у процесі складання. ( Підшипники, автомобільні шини,електричні лампи)За неповної взаємозамінності при складанні складанних одиниць і виробів допускаються операції, зв’язані з підбором і регулюванням деяких деталей і складанних одиниць. Вона дозволяє одержувати задані технічні й експлуатаційні показники готової продукції при меншій точності деталей.(Поршні двигунів внутрішнього згорання)

Зовнішня взаємозамінність – це взаємозамінність комплектуючих виробів за експлуатаційними показниками та геометричними параметрами приєднувальних поверхонь. Приклад: у підшипнику кочення зовнішня взаємозамінність забезпечується за приєднувальним розмірами (зовнішнього та внутрішнього діаметрів та ширини кільця) та параметрами обертання.

Внутрішня взаємозамінність - це взаємозамінність окремих деталей, складальних одиниць та механізмів усередині кожного виробу. Приклад: взаємозамінність тіл кочення у підшипнику.

Коротка історія виникнення й розвитку взаємозамінності Перше згадування про стандартизацію і взаємозамінність відносять до стародавніх віків. Так, у стародавньому Єгипті при будівництві різних споруд було використано цеглу постійного розміру, а для контролю цегли була створена особлива служба. За будівництва Вавилонської вежі було використано 85 млн. цеглин, що мали однакову форму і розміри. Глазурована блакитна цегла для облицювання верхнього 15-метрового 10 Взаємозамінність, стандартизація та технічні вимірювання поверху вежі була виготовлена не тільки постійних розмірів, але і одного кольору, тобто цегла, розчин і колір глазурі були суворо стандартизовані

Стародавні римляни застосовували принципи взаємозамінності при будівництві водопроводу. Одночасно були встановлені єдині вимоги до розміру діаметру водопровідних труб. Використовувалися труби діаметром у п’ять пальців, що становило 95 мм. Порушення цих вимог суворо каралося, аж до смертної кари

Метод виготовлення взаємозамінних деталей уперше зародився й почав свій розвиток на підприємствах, що виробляли предмети військового спорядження (рушниці, гармати, снаряди і т.п.); і це було цілком природно, тому що виробництво предметів озброєння було на зорі машинобудування найбільш масовим. Цим підприємствам раніш, ніж іншим, довелося зіштовхнутися з вимогою взаємозамінності частин, яка виходила з умов служби механізмів, що виготовлялися ними. Цілком очевидно, що кожний, скажімо, 76-мм снаряд, виготовлений у будь-який час і в будь-якому місці, повинен підійти до будь-якої 76-мм гармати. Також зрозуміло властива цій галузі машинобудування вимога заміни окремих деталей чи механізмів, навіть вузлів (наприклад, затвора чи гвинтівки знаряддя) у польовій обстановці без будь-яких припасувань.

У 1919 р. інженер П. М. Шелоумов запропонував проект загальнодержавної системи допусків, а в 1924-1925 р. проф. А. Д. Гатцук склав проект стандарту на допуски за назвою «Допуски для припасувань». У 1928 р. при Палаті мір і ваг почала працювати комісія еталонів і стандартів (КЕС) під головуванням проф. А. Д. Гатцука, яка і склала проект системи допусків і посадок (ОСТ) для промисловості.

На основі значних успіхів у розробці й використанні національних стандартів допусків і посадок у різних країнах виникло питання про створення єдиного міжнародного стандарту, вільного від недоліків, які в тій чи іншій мірі були властиві всім національним стандартам. Проект такого стандарту був розроблений створеною в 1928 р. Міжнародною асоціацією національних органів стандартизації – ISA (International Federation of National Standardising Assotiations), що називається тепер Міжнародною організацією по стандартизації ISO (The International Organization for Standartization). Проект стандарту був затверджений у травні 1931 р. на спеціальній конференції і був рекомендований як міжнародний стандарт. Нині більшість міжнародних стандартів мають позначення ISO .

На сьогодні розроблена велика кількість стандартів ISO, що дозволяють забезпечувати взаємозамінність виробів у міжнародному масштабі. Виготовлення виробів на підприємствах України здійснюється на основі державних (чи міждержавних) стандартів, що повністю чи частково гармонізовані з міжнародними стандартами. Для забезпечення гарантій підприємств України, їхньої здатності стабільно виготовляти вироби з необхідною якістю в нашій країні з 1995 року введені в якості державних також стандарти ISO серії 9000 (остання редакція цих стандартів відноситься до 2000 року), що регламентують забезпечення й керування якістю продукції, а також стандарти ISO серії 10000, що встановлюють правила сертифікації (тобто атестації якості) систем якості продукції.