Презентація до уроку: "Ниткографія як вид декоративно - ужиткового мистецтва"

НИТКОГРАФІЯ ЯК ВИД ДЕКОРАТИВНО-УЖИТКОВОГО МИСТЕЦТВА

Ізонитка (нитяна графіка, зображення ниткою) - графічна техніка отримання зображення на картоні чи іншому твердому матеріалі. Нитяну графіку також інколи називають ізографіка або вишивка на картоні.

СТРИНГ АРТ – КАРТИНИ з цвяхів і нитокІсторія ізонитки (нитяної графіки), як вид декоративно-прикладного мистецтва, уперше з'явилася в Англії в XVII ст. Англійські ткачі вбивали в дерев'яні дощечки цвяхи і в певній послідовності натягували на них нитки. Виходили гарні ажурні вироби для прикраси житла.

Охочі до вишивання її спростили. Вони відмовилися від цвяхів і дерев'яної основи, замінивши їх голкою і кольоровим картоном (або оксамитовим папером). У техніці ниткової графіки можна виготовити вітальні листівки, сувенірні обкладинки, закладки для книг. Крім того, за допомогою цієї техніки можна створювати чудові великі декоративні панно, натюрморти, пейзажі і навіть портрети. Для ниткового дизайну можуть використовуватися різні кольорові нитки: звичайні швейні, муліне, ірис.

Нитяна графія — викладання за допомогою шнурка чи товстої нитки контурних зображень різних предметів, тобто «малювання» за допомогою нитки.

Інструменти і матеріали. Голка. Нитки швейніНожиціСкотч. Лінійка. Картон. Шило. Нитки муліне. Циркуль. Затискачі Пінопласт

ТЕХНІКА БЕЗПЕКИ •Олівцем ми відзначаємо ті точки, які в подальшому будемо проколювати. •Олівець небажано впускати на підлогу, так як він буде часто ламатися. •За допомогою лінійки ми будемо вчитися проводити лінії.•Циркуль - особливий інструмент. На одному кінці у нього - голка, на іншому - олівець. Користуватися ним треба обережно, щоб не вколотися і не зламати грифель олівця. •Циркуль передавати тупим кінцем вперед. •Зберігати голку тільки в гольниці і з ниткою. •Старайтеся не впускати голку на підлогу. •Передавати голку один одному тільки тупим кінцем впереді тільки з ниткою •Не можна заколювати голку в одяг, тримати її в роті. •Нитку не можна відкушувати зубами. •Не можна тримати ножиці гострими кінцями вгору. •Передавати один одному ножиці можна тільки кільцями вперед.

Дошку, використовувану в оригінальній техніці ниткового дизайну, замінюють на картон - кольоровий або білий. Можна вишивати по шкірі. Складніше вишивати по оксамитовому папері. Так як папір на відміну від тканини не володіє пластичністю і при сильному натягу нитки або ривку може порватися, необхідно контролювати свої зусилля при вишиванні і стежити за відповідністю товщини голки, нитки, відстанню між найближчими проколами і властивостями паперу. Колір фону підбирається в залежності від задуму картини. Проколи на картоні треба робити дуже акуратно, щоб не зіпсувати зовнішній вигляд, і краще з лицьового боку через шаблон. Якщо розрахунок малюнка йде на виворітній стороні, то з виворотньої сторони можна помітити точки, а основний прокол робити з лицьової. Фон для ізонитки

Нитки. Вони є основним елементом картини. Для вишивання можна використовувати будь-які, не дуже товсті нитки, крім вовняних. Краще виглядають нитки з блиском, ніж прості матові. Шовкові нитки краще використовувати при оформленні листівок із щільного паперу з дрібним малюнком. Зовсім непривабливі виходять картини з простих бавовняних білих і кольорових ниток, що застосовуються для пошиття, оскільки вони мають бляклі тони, але їх можна використовувати в тренувальних вправах або при розробці власного задуму . Муліне має багату колірну палітру. Найбільш оптимальним є використання ірису. Нитки з блиском, кручені, потрібної товщини, багата колірна гамма, є і з переходом кольору.

Кольори. Гармонійне поєднання часто полягає у зрівноважуванні теплих і холодних тонів. Теплі кольори сприймаються оком як наближені, тобто виступають вперед, а холодні - як відступаючі назад, тобто віддаляються. З цього випливає, що для фону потрібно використовувати холодні тони, а для візерунка картини - теплі.

Техніка виконання. Техніка виконання ізонитки проста і доступна людині будь-якого віку. Для її освоєння достатньо знати три основних прийоми: заповнення кута; заповнення кола; заповнення дуги.

1. Накреслити на виворітній стороні картону прямий кут зі стороною 3 см.2. Розділити кожну сторону кута за допомогою лінійки на 6 (всього 12) рівних частин (6 мм).3. Пронумерувати отримані точки, починаючи від вершини. Вершину кута позначити точкою «0».4. Зробити голкою більшої товщини або шилом, підклавши пінопласт під картон, проколи у всіх точках, крім вершини («0»).5. Заправити нитку в більш тонку голку.6. Заповнити кут за схемою, починаючи з вивороту. Прийом «Заповнення кута»

Для того щоб уникнути занадто прямолінійної форми елемента або позбутися від ліній, що обмежують фігуру по периметру, перший стібок (від точки 1 до точки 2) укладається із зсувом на одну точку вперед від вершини кута Якщо кути нерівносторонні, то кількість місць проколів все одно має бути однаковим на обох сторонах кута. Прийом «Заповнення кута»

1. Накреслити 3 кола (спочатку невеликого радіусу 30-50 мм).2. Розділити коло на 12 рівних частин. Після освоєння прийому, можна ділити коло «на око», проколюючи картон через рівні проміжки (чим менше відстань між проколами, тим ажурніше і цікавіше виходить робота). Важливо, щоб точок була парна кількість.3. Зробити проколи в отриманих точках.4. Заправити нитку в голку.5. Заповнити коло по схемі. Прийом «Заповнення кола»

Прийом «Заповнення кола»Одне і теж коло (овал) можна прошити стібками різної довжини. Чим довше стібок, тим більше буде заповнена площина круга і тим менше вийде центральний отвір і навпаки. Прошивання ведуть відповідно до загального порядку дій: - кінець нитки фіксують за допомогою скотча і виводять голку з ниткою на лицьову сторону в точці 1; - роблять стібок, праводячи голку в точці 2; - по виворітній стороні роблять протяжку до точки 3; - по лицьовій стороні роблять стібок до точки 4. Так продовжують до повного заповнення кола щоб з кожної дірочки виходило по дві нитки. На лицьовій стороні утворюється малюнок у вигляді зірки, а на виворітному - короткі протягання по колу.

Прийом «Заповнення кола» Для посилення декоративного ефекту коло або замкнутий контур можна прошити в кілька етапів, вибираючи кожного разу хорду (стібок) різної довжини. На схемі етапи прошивання позначаються римськими цифрами і різними кольорами.

Прошивання дуги, спіраліДуги, спіралі, пелюстки прошиваються по тим же правилам, що і кола. Прошивання дуги. Довжина стібків, якими прошивається дуга, повинна бути менше половини дуги. Чим менше довжина стібка, тим тонше зображення дуги. Прошивання спіралі. Робота починається з початкової точки завитка, довжина стібка вибирається від 3-х до 5-ти проколів. Заповнення спіралі проводиться шляхом просування до кінцевої точки весь час в одному напрямку.

Прошивання пелюстки. Неповне прошивання овалу (сльозинка або пелюстка). Робота починається з гострого кінця елемента, там же і закінчується вишивка. Відстань між двома точками краще вибирати рівним лінії, дотичної нижньої частини пелюстки. Коли треба прошити зображення віялом з однієї точки (наприклад, пелюстки, бутони, квіти), застосовують прийом "прошивання трикутниками".

Картини з використанням ниткової графіки

Презентація створена на основі використання інтернет ресурсів