Композиція побудована на математичному розрахунку. Фігура Христа займає центральне положення, підкреслене тим, що точка сходження перспективи збігається з його головою. Щоб акцентувати цю фігуру, Леонардо помістив її на тлі найбільшого прорізу задньої стіни, відокремивши від фігур апостолів.
Усупереч давній традиції Іуда не поміщений окремо від інших, а перебуває серед них. Щоб виділити його, Леонардо вдався до свого улюбленого прийому – контрастного протиставлення, помістивши Іуду в групі по праву руку від Христа разом із лагідним Іоаном і запальним Петром. У «Таємній вечері» Леонардо відкрив для мистецтва нову царинцу – психологічного конфлікту.
Принципи культури Відродження Гуманізм-повага до людини, віра в її сили та здібності; Реалізм-бачення світу таким, який він є; Інтерес до античності; Критика католицької церкви;. Емпіризм (досвід як засіб пізнання світу); Епоха великих відкриттів, розвиток наук; Ідеал людини - гармонійно розвинена особистість
Леонардо да Вінчі народився 15 квітня 1452 року в селищі Анкіано поблизу Вінчі, укріпленої фортеці за 30 км від Флоренції. Батько намагався залучити Леонардо до сімейної професії, але безуспішно: син не цікавився законами суспільства. Приблизно з 15 років навчався у майстерні Верроккіо. Майстерня Верроккіо містилася в інтелектуальному центрі тодішньої Італії, місті Флоренції, що дозволило Леонардо навчитися гуманітарним наукам, а також набути деяких технічних навичок.
Мона Ліза В залежності від кута зору на картину виникає дуже сильний психологічний ефект – ефект контрасту (життя і смерті в одному образі) Досі не збагнути, як митцю вдалося зобразити символ смерті - череп, що мерехтить крізь гарне жіноче обличчя Сфумато – м'якість живописного виконання, плавність тональних переходів, розпливчатість контурів, “димка”.
Вітрувіанська людина знаменитий малюнок, що супроводжується пояснювальними написами, виконаний Леонардо приблизно в 1490 році і поміщений в одному з його журналів. Малюнок і пояснення до нього іноді називають канонічними пропорціями. Малюнок написано пером, чорнилом та аквареллю з допомогою металевого олівця, його розміри 34,3Ч24,5 сантиметри.
Флорентійські мадонни Рафаеля ̶ це надзвичайно витончені, миловидні, зворушливі й чарівні юні матері. Варіюючи в них той самий мотив, зображуючи на тлі ідилічного пейзажу юну матір і маленьких дітей, які граються біля її ніг — Христа й Іоана Хрестителя, він поєднує фігури стійким, гармонійно врівноваженим ритмом композиційної піраміди, яку полюбили майстри Відродження.
Мадонни, створені у Римі, тобто в період повної художньої зрілості, набувають інших рис. Це вже володарки, богині добра й краси, владні своєю жіночністю облагороджувати світ, пом’якшувати людські серця. Вони обіцяють світові ту одухотворену гармонію, яку собою виражають. Нове, складне трактування образу Мадонни знайшло найбільш повне втілення у вівтарі «Сикстинська Мадонна» (близько 1513 р., Картинна галерея, Дрезден).
У її центрі ̶ фігури натхненного Аристотеля й величного старця Платона з портретними рисами Леонардо да Вінчі. Платон представляє відсторонену філософію, а Аристотель, немов обводячи рукою навколишній світ, представляє природну філософію. Про це свідчать указівні жести: Платона – на небо, Аристотеля – на землю.
Мікеланджело Буонарроті Один із найбільших майстрів Відродження — скульптор, живописець і архітектор Мікеланджело. Він народився в Італії 6 березня 1475 р. Коли він був зовсім маленьким, його мама захворіла, тому за малюком доглядала родина каменярів. Пізніше Мікеланджело говорив, що навчився створювати кам'яні скульптури саме завдяки цим людям. Цікавий факт, що «Пієта» — єдина робота, підписана художником. Він випадково підслухав розмову про те, ніби цю скульптуру створив інший художник. Тієї ж ночі майстер прокрався до творіння і вигравіював на ньому своє ім'я.
Дави́д — шедевр епохи Відродження, мармурова скульптура Мікеланджело, створена протягом 1501 — 1504 рр. Статуя зображає біблійного персонажа Давида перед вирішальним двобоєм із филистимлянином Голіафом. Молодий пастух, майбутній цар Ізраїлю, зосереджено дивиться на свого невидимого супротивника, готуючись до битви. Скульптуру було встановлено 8 вересня 1504 році на площі Синьйорії у Флоренції, з того часу скульптура трактувалася як символ Флорентійської республіки, а згодом — цілої епохи Ренесансу.