Презентація до уроку "Особливості розвитку і види лірики в Давній Греції. Тіртей. Сапфо."

Особливості розвитку і види лірики в Давній Греції Тіртей (VІІ ст. до н. е.) Сапфо (VІІ – VІ ст. до н. е.)

На високому Парнасі, біля чистих вод Кастальського джерела Аполлон-кіфаред водить танки з дев'ятьма музами... Гора Парнас – легендарне місце перебування Аполлона та девятьох муз (дочок Зевса і богині пам’яті Мнемосіни). Біля підніжжя Парнасу було розташоване місто Дельфи, де у храмі Аполлона пророкував знаменитий оракул. Музи - богині мистецтва й науки. Кліо – покровителька історії, Талія – муза комедії, Мельпомена – трагедії, Єврепта) – ліричної поезії, Ерато - любовної лірики, Терпсихора – танцю, Полігімнія – красномовства, Калліоппа) – епічної поезії й науки, Уранія – астрономії.

Грецьке "лірикос" означає "співаючий під звуки ліри", "музичний", "хвилюючий". Під акомпанемент ліри поет виконував свої вірші. Отже, за сивої давнини лірика була невіддільна від музики. Саме слово музика походить від муза (служниця бога мистецтва Аполлона). Лірика і ліра

Горда Полігімнія - муза гімнів, урочистих пісень на честь богів і героїв. Пристрасна Ерато - муза любовної поезії. Але найвищою музою вважалась завзята й ніжна Евтерпа, граціозна покровителька лірики. Три музи опікувались лірикою

Епос – один із родів літератури, який зображає світ у формі авторської розповіді; оповідна поезія про героїчні вчинки певного легендарного персонажа, важливі події минулого тощо. Лірика – один із родів літератури, в якому осмислюється сутність людського буття у формі переживань.

Питання Епос Лірика Всесвіт Сталий, позбавлений руху, все визначено заздалегідь Рухливий, позбавлений сталості, остаточної визначеності Боги Їх вплив на світ Внутрішній особистий діалог з богами Міфологія Переносять до ідеального минулого Спонукають порівнювати легендарні події з сьогоденням Предмет зацікавлення Внутрішній світ людини Людина як частина суспільства Ліричний герой Боги, легендарні герої Сам автор Епос – лірика. Порівняння

Елегія – найулюбленіший жанр декламаторів, написана у вигляді двовіршів, першим рядком яких був повний, а другим неповний гекзаметр: —UU/—UU/—U//U/—UU/—UU/—U  —UU/—UU/—//—UU/—UU/— Довідка: Гекза́метр (грец. hexбmetros — шестимірник) — метричний вірш шестистопного дактиля (—UU), де в кожній стопі, окрім п'ятої, два короткі склади можуть змінюватися одним довгим, витворюючи спондей. Остання стопа завжди двоскладова — хорей. Як правило, гекзаметр має одну цезуру (після третього складу третьої стопи, а давньогрецький гекзаметр — і після другого складу третьої стопи) або дві (після другого складу другої та четвертої стоп), вона розмежовує вірш на два піввірші: перший — з низхідною ритмічною інтонацією, другий — із висхідною. Літературознавство

Ямбічний розмір мав такий вигляд: U—U—/U—/U—U—U— Внимай, дитя, над всем – один властитель: Зевс Хоре́й (грец. chorйios, від choros — хор) — в античному віршуванні — тримірна двоскладова стопа з першим довгим і другим коротким складами. —U—U/—U—U/—U—U/—U— Всі шляхи богам відкриті… —U—U/—U—U

Еллінські вчені не відносили до лірики Джерела, теми, персоналії

Кохання, часто нерозділене; любов до життя гімни епіталами сколії вокальна сольна Сапфо Прославлення військової доблесті, переваги чесної смерті над безслав'ям боягуза, заклики-звернення до молоді френи ембатерії декламаційна елегія Тіртей Тема лірики Фольклорні джерела Вид лірики Митець

Коментар Ще за давньогрецької традиції залежно від способу виконання віршів – декламація чи спів – лірика поділялася на декламаційну та вокальну (пісенну). До першої входили ямбічний і елегійний жанри, до другої – сольний (монодичний) та хоровий жанри. Кожен жанр мав свою тематику, власні художні особливості. Жанри лірики розвивалися самостійно і рідко схрещувалися між собою. Перш за все, кожен із ліричних жанрів мав своє джерело походження: елегія – із похоронних плачів (френів), сольна меліка – із весільних (епіталамів), застільних (сколіїв) пісень. Гімн, славень (дав.-гр. ὕμνος; hэmnos — похвальна пісня) — урочиста пісня, яка вихваляє та прославляє кого-небудь або що-небудь (первісно «божество»). Епіталама — у давньогрецькій ліриці — пісня на честь молодого подружжя, яку виконували після шлюбних урочистостей. У пізніші часи — будь-який твір панегіричного характеру, написаний з нагоди одруження. Еллінські літературознавці взагалі не вважали декламаційні жанри лірикою. Розквіт лірики припадає на класичний період давньогрецької літератури (V – IV ст. до н.е.)

«Парнас» Рафаель Санті Фреска видатного художника Рафаеля Санті присвячена темі поезії. В центрі фрески – гора Парнас, де навколо бога Аполлона, що грає на віолі в оточенні муз, зібралися літературні митці всіх часів: від Гомера, Вергілія до Данте, Петрарки, сучасників художника. Присутні на фресці й античні лірики: у лівому куті арки – Сапфо, Алкей (його постать напіввідвернута від постаті Сапфо, вони розділені певною відстанню невипадково, адже легенда розповідає про нещасливе кохання Алкея до Сапфо, їм не судилося бути разом), Корінна (давньогрецька поетеса із Беотії, яка складала вірші на рідному, беолійському, діалекті; її твори дійшли до нас лише у фрагментах), Анакреонт; у правому куті – поет Піндар, відомий своїми гімнами на честь переможців Олімпійських, Дельфійських та інших ігор; найяскравіший представник хорового мелосу. З точки зору композиції, Піндар утворює пару Сапфо: вона – представниця монодичної меліки, він – хорової. Ці дві опори давньогрецької вокальної лірики розташовані симетрично біля підніжжя (основи) Парнасу. Також одним із представників Давньогрецької лірики є поет, який увійшов в історію під ім’ям Тіртей Афінський.

Тіртей (Τυρταῖος) Тіртей Афінський — напівлегендарний давньогрецький елегійний поет середини VII ст. до н. е., ім'я якого стало збірним у розумінні «поета-воїна». Зачинатель жанру військової елегії — ембатерії.

Тіртей. Біографія Відомості про життя цього видатного елегійного поета досить суперечливі. Ще з античних часів дійшла легенда, що він був афінським громадянином і походив з дему Афідна. Спарта на цей час вела Мессенську війну, але перемогти суперника вкотре не могла. За порадою дельфійського оракула спартанці ніби звернулися до Афін із проханням призначити для спартанського війська полководця. Афінські громадяни, які не дуже полюбляли спартанців за їхню схильність до монархії, вирішили з них поглузувати і виділили їм кульгавого вчителя і поета Тіртея. А той у першому ж бою наголову розбив війська мессенців. І назавжди залишився жити у Спарті. Проте ця легенда малоймовірна, бо спартанці ніколи б не призначили іноземця, та й ще з фізичною вадою, своїм полководцем — це їм забороняв закон. Приводом твердження про афінське походження Тіртея був збіг двох географічних назв: місто Афідна було і в Аттиці, і в Лаконіці. Та й афінянам, мабуть, надто вже кортіло приєднати до блискучої плеяди своїх поетів і талановитого Тіртея, тим більше що Спарта взагалі їх не мала — мистецтво в ній було заборонене. Імовірнішим усе ж здається переказ про спартанське походження Тіртея. Це підтверджують значною мірою і його вірші — усі вони насичені ідеологією суворого воїна-спартанця. Поет постійно прославляє мужність і вірність високому обов'язкові спартанського вояка, закликає його до бою. Врешті питання про походження цього поета не таке вже й важливе. Хай там як, Тіртей постає автором талановитих елегій, що сприяли перемозі спартанського війська над ворогом. Перед тим, як іти в бій, він написав для спартанських вояків глибоко патріотичну елегію, яку вони й заспівали, вирушивши у вирішальну битву. І ця пісня так запалила їхні серця, що вони в єдиному нестримному пориві вмить зламали опір супротивника.

Добре вмирати тому... Робота з поезією. Читання вірша

Алгоритм аналізу поезії -  Назва поезії, автор. До якого виду належить поезія ? Декламаційна лірика Яка тематика вірша? Уславлення відважних воїнів, які захищали свій рідний  край, змалювання жалюгідної долі тих, хто зганьбив себе і свій рід, втікаючи від ворога Воїнів якого давньогрецького міста оспівував Тіртей? Спарти Схарактеризуйте ідеал воїна поезії Тіртея Хоробрий боєць, який вважає за честь загинути за свою державу У чому особливість композиції даної поезії? На початку визначається тема, завершується твір закликом Навіщо Тіртей змальовує долю двох воїнів? Автор поезії хоче довести, що почесніше бути хоробрим воїном і загинути у славі, за свою Батьківщину, аніж осоромитися самому і заплямувати, зробити вдвічі нещаснішою свою сім’ю - В чому полягає повчальний зміст даного твору? Хоробрий воїн може загинути, але ця смерть   почесна, тому що вона — заради батьківщини і на захист своєї сім’ї. Воїн-зрадник буде вигнаний з полісу, стане жебраком і буде поневірятися разом зі своєю сім’єю, не знайде «ні пошани, ні співчуття, ні жалю» Який висновок ми можемо зробити? Що іншого виходу немає: якщо ти чесна людина, ти повинен захищати свою батьківщину

Сапфо (кінець VI- початок VI ст. до н. е.) Сапфо - незвичайна поетеса Давньої Греції, жінка, яка ще за життя стала легендою, профіль якої чеканили на монетах. Вона одна із перших у світі ліриків, яка досягла майстерності у відтворенні найтонших душевних порухів людини. Це її Платон назвав «десятою музою», а поет і політичний діяч Солон (предок філософа Платона) казав, що не хотів би вмерти, не почувши нових пісень Сапфо. З неї пишуть картини, створюють статуї.

За часів Сапфо у Давній Греції жив ще поет Алкей. Твори Алкея позначені різноманітністю розмірів, музичністю та оригінальним способом будови строф. Одна з них ввійшла до історії віршування під його ім’ям «Алкеєва строфа». Легенда розповідає, що якось Алкєй, прогулюючись вулицями рідної Мителени, побачив молоду красуню - невисоку на зріст, смагляву, з виразними очима і довгим волоссям. Поет звернувся до неї. Алкей. Сказати дещо хочу тобі одній, Але, як тільки глянеш на мене ти, - Уста мої змикає сором , Перед тобою стою безмовно. На превеликий подив молодого, але вже популярного поета дівчина не розгубилася, а проспівала у відповідь. Сапфо. Коли б твій намір чистий і добрий був, Тоді б і слово легко злетіло з уст, І вниз очей не опускав би, Сміло сказав би, чого бажаєш.

Це була Сапфо. А така зустріч справді відбулася: збереглась ваза V ст. до н.е., на якій зображені Алкей і Сапфо (малюнки, якими греки прикрашали глиняний посуд, створювалися не тільки за міфологічними сюжетами). Алкей тримає в руках ліру, і здається, що лунають останні акорди і слова, з якими поет звернувся до дівчини. Він схилив голову і чекає.

Сапфо (блискуча) була аристократкою, тобто належала до однієї з тих знатних родин Митилени, на яку тиран Піттак уміло спрямував гнів черні усього Лесбосу. Тому близько 592 року до н.е. (тобто приблизно тоді, коли було вигнано з остро­ва Алкея) батько Сапфо вивіз усю сім'ю на Сицилію. Саму ж Сапфо, на відміну від Алкея, політика ніколи не цікавила. Точно невідомо, скільки часу вона провела в еміграції, але, очевидно, невдовзі повернулася на Лесбос — чи то з батьком, чи вже з чоловіком, про якого, однак, теж нічого певного не відомо, крім того, що його звали Керколай і він мав аристократичне походження. З ліричних творів Сапфо ми знаємо, що в неї була дочка Клеїда (Клеїс), яку вона палко любила: Дівчинка у мене гарна. Наче квітка золотая, Пречудової подоби Моя Клеїс дорогая. За всі Лідії багатства, Хоч така вона мала, І за весь наш любий Лесбос Я б її не віддала.

Повернувшись на Лесбос, Сапфо очолила тамтешній фіас — культове об'єднання, присвячене Афродіті, богині кохання. Завдяки гімнам, які Сапфо присвятила цій богині, її фіас став широковідомий в усій Елладі й перетворився на своєрідний центр жіночого виховання. Саме в рамках цієї школи і для своїх учениць написала Сапфо більшість пісень — елегій, весільних епіталам, гімнів, які увійшли у 10 книг. До нас дійшли тільки фрагменти її творів за винятком трьох — п'яти віршів", що збереглись більш-менш повністю*. Аристократичні родини, що дбали про освіту не лише синів, а й дочок, посилали дівчат на навчання до Сапфо на Лесбос.

Вірші Сапфо ЛЮБОВ Мов боги, здається мені щасливий Муж оцей, що, сівши напроти тебе, Сміх принадний твій і солодкий голос З уст твоїх ловить. Гляну я — серце моє то стихне, То заб’ється так, що тамує віддих, Трачу голос я — на губах розкритих Слово німіє. Раптом жар тонкий пробігає тілом, В білий день мені ув очах темніє, Слів не чую, тільки дзвенить у вухах   Дзвін невгамовний. Вся тремчу, вкриваюсь холодним потом, В'яну, як трава, і, здається, пройде Мить одна – і я упаду на землю Тілом бездушним. Переклад А. Содомори Жереб мені Випав такий. Серцем палким Любити Ласку весни, Розкіш, красу, Сонця ясне проміння. Переклад А. Содомори

«Барвношатна владарко, Афродіто…» — Кому присвячений цей вірш? — Про що просить лірична героїня у богині? Підтвердіть текстом. О, прилинь ізнов, од нової туги Серце урятуй, сповни, що бажаю, Поспіши мені, вірна помічнице, На допомогу. — Знайдіть епітети та метафору в цій поезії Барвношатна владарка, підступи тайні, міцнокрила зграя, блаженна Афродіта, безсмертне лице, бентежне серце, усміх ясний, вірна помічниця — епітети; ярмо любовне — метафора.

Один із перших творів Лесі Українки — вірш "Сафо", в якому 13-річна Лариса Косач по-своєму тлумачить легенду про поетесу. Над хвилями моря, на скелі, Хороша дівчина сидить, В лавровім вінку вона сяє, Співецькую ліру держить. До пісні своєї сумної На лірі вона приграє. Із піснею тою у серці Велика їй туга встає: В тій пісні згадала і славу Величну свою, красний світ, Лукавих людей, і кохання, І зраду, печаль своїх літ, Надії і розпач. Дівчина Зірвала лавровий вінець І в хвилях шумливого моря Знайшла своїй пісні кінець.

У Лесі Українки є й незакінчена драма "Сапфо", де йдеться про людей різної вдачі: натуру творчу, натхненного митця, геніальну Сапфо та її коханого, байдужого до високих поривань. Образ поетеси часто спостерігається у творах живописців, скульпторів, романістів, драматургів, режисерів. Рафаель, зображаючи найвизначніших поетів усіх часів, намалював серед них і Сапфо (фреска "Парнас", Рим, Ватикан). Французький художник Давід створив картину "Сапфо і Фаон" (Санкт-Петербург, Ермітаж, 1809р.). Сила, велич і трагедійний пафос злились у бронзовій постаті Сапфо, яку викарбував скульптор Бурдель (Цюрих, Кунстхауз, 1887-1925рр.). Композитор Гуно написав оперу "Сапфо" (1851), композитор Массне — оперу під такою самою назвою у 1897 році. Як перекладачі до поезії Сапфо зверталися Іван Котляревський, Григорій Кочур, Андрій Сомора, Іван Франко.

Домашнє завдання Написати, чи є зараз актуальними вірші Тіртея (обсяг відповіді 1 сторінка). Вивчити напам'ять один з віршів Сапфо (“Любов” або “Багатошатна владарко, Афродіто…”)