Презентація до уроку позакласного читання "Таємниці зими"

Урок позакласного читання«Таємниці зими»

З неба зірочка упала, ну а я її спіймала. Вона весело всміхнулась, кругом себе повернулась,Розказала про дива, які нам несе зима. Трусить інеєм-сніжком, всіх лякає морозком,Заметіллю і снігами, і холодними вітрами. Свят приносить повну хату, коляду й кутю багату. Ось такі будуть дива, ось така іде зима!Послухайте вірш.

Як у подорож рушає, прихопити поспішає стужу й холод у кишені та сніжинок повні жмені. Відгадати загадки.

Новий рік розпочинає, зі святами привітає. Щедрувати діток водить, на ялинці хороводить.

Із морозом бешкетує, сніговіями лютує, бо, напевно, добре знає, що зима уже минає.

Грудень рік кінчає, зиму починає. Зима розпочинається в грудні, і в народі цей місяць назвали «першозимник», грудень-студень (на всю зиму землю вистужує). В цьому місяці дні найкоротші, а ночі найдовші. Тому його ще іменували «ніч року». Грудень - від слова груддя. Після осінніх дощів розтоптані возами грунтівки замерзали. Їздити такими дорогами було важко - заважали замерзлі грудки. У народі його звали: лютень, хмурень, стужайло, мостовик, трусим. Чому грудень?

Як з’явився січень? Січень — найсуворіший з усіх місяців. Славиться тріскучими морозами й дошкульними завірюхами. Українська назва цього місяця походить від словосполучення «січе сніг». Січень - середина календарної зими, її верхівка. За народними прикметами, якщо в січні буває тепло, то в лютому слід чекати вели-ких тривалих морозів У давнину казали: у січні і снігом лице, і морозом вуха пече. Стверджують: січень весні дідусь, а зимі цар.

Чим цікавий лютий? Лютий — останній місяць зими. Називали його у народі сніжень, крутень, лютий. Його україн-ська назва свідчить про погоду, поширену взимку. Зима силкується втримати свої права, нагадує про себе завірюхами, снігопадами та морозами, дошкуляє вітрами. Назва лютий закріпилася за місяцем у кінці позаминулого століття. Адже він люту вдачу має. Про це свідчать і попередні назви місяця: крутень, зимобор, криводоріг, казибрід, межень (межа між зимою та весною).

Захоплює зима своїми прикметами. Глибокий сніг у січні – будуть дощі влітку. Зима малосніжна – літо посушливе. Зима морозяна, з великим снігом віщує гарний врожай хліба.

От випав сніг. Яка обнова!Зима тоді така … чудова. Міста чистенькі, білі села –Зима і радісна, й … весела. Танцюють вальс сніжинки ніжні,Зима пухка і … білосніжна. Доповнити вірш

Вона буває і серйозна,Суха і вітряна, й … морозна. А як насуне хмара сива,Зима по-своєму …красива. А вранці іній – от обнова!Яка зима у нас … казкова. Гілок од інею не видно,Тоді вона, звичайно … срібна

Зима буває вередлива,То часом добра, то …сварлива. Яка ж зима? Яка вона?Вона й весела, і … сумна. Морозна, сніжна і … грайлива

"Казка про білого метелика!" Жив метелик білий-білий, навіть крихітної риски кольорової не мав він на крильцях. Та й не знав, як йому свої ті крильця кольоровими зробити. Навкруги метелика все тоді барвами яскравими - квіточки та трави… Сонце було жовте,ліс зелений,небеса - блакитні, хмарочки -рожеві. В захваті метелик той на усе дивився, які дивні навіть є в його друзів крильця, яке дивне є на них візерунків море, гама кольорів яка.

Від усього цього ще сильніше бідний наш сумував метелик, сидячи самотньо вдень на листку зеленім. Бідоласі квіти всі щиро співчували, конюшина, шавлія та розкішні маки, волошки, шипшина, золотий люпин.. Та ніхто не міг йому чимсь допомогти. Фарби кожна квітка мала рівно стільки, щоб лише їй нею гарно офарбити свої власні стебла й власні пелюстки, та і на стебельцях ще всі оті листки.

От сидить біленький наш якось собі вранці на маленькій польовій, як сніжок , ромашці…Обіцяв усім деньок зранку бути гарним ,та не звісно звідкіля узялися хмари. Кількох крапель дощових було, друзі, з лишком, щоб промокли наскрізь ті білосніжні крильця. Тож, сховавшись від дощу під сухий листочок, посинів від холоду бідолашка зовсім. Та не довго дощик цей хмари проливали, сонечко засяяло ,все аж заблищало.

Дощові краплиночки, як оті алмази , на гіллях дерев, кущів барвами заграли. Вийшов з-під листка тоді метелик: Хай підсушить сонечко мої крильця. В небі він побачив райдугу. - Яка ж вона гарна! Треба ще й у райдуги запитати фарбу,- вирішив метелик враз, та й розправив крильця. І ось тут побачив він, що вони не білі ,що на них є кольори ,навіть всі відтінки. Візерунки різні є. Крильця мов картинки! Райдуга всміхається щиро до малого. Ну, а він із радощів облетів довкола, та й піднявся до неба, кажучи "Спасибі" за чудові ті свої різнобарвні крила.

Мирного Нового року!Бережіть себе!