Сценарій виховного заходу. "Дзвенить струмочком рідна мова".

 

 

 

Виховна справа

«Дзвенить струмочком рідна мова»

 

Для молодших школярів

 

 

Сценарій підготувала вчителя початкових класів вищої категорії Академічного ліцею №5 Обухівської міської ради Київської обл. Рискаль Людмила Миколаївна

 

 

 

 

2022 р.

Україно моя, мені в світі нічого не треба,

Тільки б голос твій чути і ніжність твою берегти

Андрій Малишко

Мета: поглибити уявлення учнів про мову як національну ознаку народу, його святиню, розширити знання учнів про багатство української мови, викликати бажання знати і володіти її скарбами, розвивати артистичні здібності учнів, вдосконалювати навички виразного читання поетичних творів, виховувати патріотизм, любов до рідного слова.

Наочне оформлення: плакат «Мова – духовне багатство народу, вишиті рушники, стрічки, скатертина, коровай, портрети Т. Шевченка і А. Малишка.

Музичне оформлення:

1. «Будем козаками»
2. Колискова пісня «Ой ходить сон»
3. Слова та музика М. Катричко, «Рідна мова».
4. «Тепла, як сонячна днина»
5. «Це моя Україна»
6. «Рідна мати моя»
7. «Веселкова пісня»

Обладнання: комп’ютер, монітор, музичний центр, репродукції картин Т. Шевченка.

 

Хід свята.

–  Добрий день, шановні гості!

 За давнім звичаєм в Україні гостей зустрічають хлібом-сіллю.

 Тож дозвольте і на наше свято запросити вас хлібом-сіллю.

– Гостей дорогих ми вітаємо щиро.

 Стрічаємо з хлібом, любов’ю і миром.

(пісня «Будем козаками»)

–  Щасливі ми, що народилися і живемо на такій щедрій, мальовничій землі – у нашій славній Україні. Тут жили наші прадіди, діди, тут живуть наші батьки.

Виростеш ти, сину, вирушиш в дорогу,

Виростуть з тобою приспані тривоги.

Можеш вибирати друзів і дружину,

Вибрати не можна тільки Батьківщину.

Можна вибрать друга і по духу брата,

Та не можна рідну матір вибирати.

За тобою завше будуть мандрувати

Очі материнські і білява хата.

Якщо впадеш ти на чужому полі,

Прийдуть з України верби і тополі,

Стануть над тобою, листям затріпочуть,

Тугою прощання душу залоскочуть.

Можна все на світі вибирати, сину.

Вибрати не можна тільки Батьківщину.

– Де б ми не були, скрізь відчуваємо поклик рідної землі, хвилюємось, почувши рідне слово.

 Любіть Україну у сні й наяву,

 Вишневу свою Україну.

 Красу її вічно живу і нову,

 І мову її солов’їну.

– Мово українська, мово наша мила,

Ми у в’язі співу, весняних дібров,

Ясна – як усмішка, чиста – як сльозина,

Ти моя найбільша радість і любов.

Я до тебе, мово, так горнуся щиро

У слова вслухаюсь рідні і прості.

– Мово моя, мово – найдавніше диво.

Ти моя молитва в радості й журбі.

Я тебе, кохана, в душу увібрала,

Разом з материнським щедрим молоком,

А іще з піснями, що їх так співала

Матінка, схилившись над моїм чолом!

Мово моя, мово – мовонька шовкова.

– «Рідна мова дорога людині, мов саме життя» – говорить народна мудрість.

 Вона нам рідна, як мамо і тато, як та земля, на якій ми зростаємо, бо це мова, яку ми чуємо змалку, якою ми промовляємо свої перші слова. Людина може знати дві, три і більше мов, але рідною для неї назавжди залишається материнська, бо любов до рідної мови починається ще з колиски, з маминої пісні. У них материнська ласка і любов, світ добра і краси, справедливості, віра в силу слова.

– О, мова рідна, ти для нас як мати.

 З тобою відкриваєм дивосвіт.

 І українською вчимося розмовляти

 З колиски самої, з маленьких літ.

   (Колискова пісня «Ой ходить сон» – співає мама).

– Яка ж багата рідна мова!

 Який чарівний світ у ній!

 Вона про все тобі розкаже,

 Чарівних слів тебе навчить,

 Усе повідає й покаже,

 Як правильно на світі жить!

 В ній стільки слів, що й не збагнути

 І приказок і порівнянь.

 А мову знаючи, здобути

 Ми зможем просто безліч знань.

(пісня «Рідна мова»)

– Ми переконані, що немає жодної людини, яка б не була зачарована мелодійністю, душевністю нашої української мови. Адже відомо, що українська мова своєю милозвучністю посідає одне з перших місць у Європі.

– Бентежна, тополина, калинова,

 Не вишита, не вибрана до дна –

 Це наша українська рідна мова,

Немов бандури вічної струна!

Із слова починається людина,

Із слова починається мій рід.

Моя ласкава, мила і єдина

Щебече соловейко на весь світ.

– Велична, щедра і прекрасна мова,

 Прозора й чиста, як гірська вода, –

 Це України мова барвінкова,

Така багата й вічно молода.

В нас українська мова промениста,

Доступна й лагідна, весела і дзвінка.

Багата, як земля, джерельно чиста

І тепла, наче мамина рука.

Вона дзвенить, як дивная сопілка,

То звеселяє, то хвилює нас.

І їй вклонялись Леся Українка

Й благословенний наш Тарас.

(пісня «Тепла, як сонячна днина»)

– Мова кожного народу неповторна і своя.

В ній гримлять громи в негоду,

В тиші – трелі солов’я!

На своїй природній мові

І потоки гомонять.

Зелен – клени і діброві

По-кленовому шумлять.

– Ми – українці з мовою своєю.

 У нас держава й мудрий є народ.

 І поки стежкою ідемо однією,

 Ми з мовою досягнемо висот!

 Ми з мовою звемося українці,

Вона нам інформацію несе.

Які життя не кидало гостинці,

Ми разом з мовою здолаємо усе!

Бо рідна мова, наче рідна мати,

Вона завжди пригорне до грудей.

І там, де звучить рідна мова,

Живе український народ.

(пісня «Це моя Україна»)

Поетичний фотоальбом.

– Наше свято присвячене рідній українській мові та її кобзарю Тарасу Григоровичу Шевченко. Т.Г.Шевченко був не лише геніальним народним поетом, він був також і великим художником. Зміст творів Шевченка-художника завжди перекликається із змістом його поетичних творів. Сьогодні ми представимо вам поетичний фотоальбом за творами Тараса Шевченка як поета і художника.

Звучать вірші Тараса Шевченка із показом слайдів його картин.

– З ім’ям Т.Г. Шевченка перекликається творчість видатного поета Андрія Самійловича Малишка. Його синівська любов до батьківської хати, рідного Обухова, до всієї Обухівщини, яка нині з гордістю носить своє друге ім’я – Малишків край, надихає обухівчан всіх поколінь любити так Україну, матір та батька, як любив їх Андрій Малишко, бо в цьому найвища суть людського існування.

– Україно моя, мені в світі нічого не треба,

 Тільки б голос твій чути і ніжність твою берегти.

(Звучить пісня «Рідна мати моя», співає тато)

– Шановні учні! Давайте разом працювати над збагаченням нашої мови, бо коли розкрилиться наша мова, наша культура, наші звичаї й традиції, ще більше збагатимося не лише ми, а й цілий світ.

– Буду я навчатись мови золотої

 У трави-веснянки, у гори крутої,

 В потічка веселого, що постане річкою,

В пагінця зеленого, що зросте смерічкою.

Буду я навчатись мови-блискавиці

В клекоті гарячім кованої криці,

В кореневищі пружному ниви колоскової,

В леготі шовковому пісні колискової;

Щоб людському щастю дбанок свій надбати,

Щоб раділа з мене Україна-мати;

Щоб не знався з кривдою, не хиливсь під скрутою,

В гніві – бився блисками, а в любові – рутою!

– Любіть, вивчайте українську мову,

 Бо скільки ще незвіданого в ній!

 І бережіть, як пісню вечорову,

Як зірку ясну всіх земних надій!

– Ніжну, милу, світанкову, ясну чисту,

колискову, мелодійну і квітучу,

дивну, радісну, співучу, лагідну, живу,

казкову, красну, чарівну, шовкову,

найдорожчу, добру, власну, мудру,

сонячну, прекрасну, солов’їну,

барвінкову українську нашу мову!

 

(пісня «Веселкова пісня»)