Презентація до уроку позакласного читання за твором М. Коцюбинського "Подарунок на іменини"

Михайло Коцюбинський Подарунок на іменини

Новелістика Коцюбинського. Михайло Михайлович Коцюбинський створив новели «Сміх», «Він іде» (1906), «Невідомий», «Intermezzo», «В дорозі» (1907), «Persona grata», «Як ми їздили до Криниці» (1908), «Дебют» (1909), «Сон», «Лист» (1911), «Подарунок на іменини», «Коні не винні».

Історія створення Цей твір Михайлові Коцюбинському давалося важко. Він хотів, щоби його опублікували, а тому намагався вгодити цензурі. У листі до дружини писав 7 січня 1912 року: "От пишу тепер оповідання, тема мені подобається, а пишеться дуже погано, неможливо просто, не маю навіть певності, чи надрукую. Тема оповідання проста. В родині поліцейського надзирателя (околодки) завтра святкують іменини єдиного сина, гімназиста 1-го класу. Мати купила синові пароходик, а батько придумав повести сина завтра на місце, де будуть вішати дівчину одну, щоб син побачив таке, чого другі діти не можуть бачити, щоб міг розказати потому про цю подію. На другий день рано вони (батько з сином) їдуть на місце кари, і коли син побачив, кинувся до дівчини, обняв її за коліна і почав кричати: Не треба, не дам! – і грозити катові. Звичайно, переполох, гімназиста забрали, і батько везе його додому, наляканий, щоб це не пошкодило йому по службі. Просто, але тут би можна багато зробити, коли ж не йде".

Тема новели«Подарунок на іменини» — це досконало виписана психологічна новела про доброту й жорстокість, драму дорослішання, а також про те, що діти бувають кращими за їхніх батьків. Що можна подарувати синові на десятиріччя? Поліцейський наглядач Карпо Петрович Зайчик, що забув підготувати подарунок, знаходить несподіване вирішення: враження запамʼятовуються краще, ніж речі. Наступного дня він бере сина із собою на роботу — але те, що чоловік дарує синові на іменини, травмує, а не приносить радість.

На зіткненні протилежних поглядів і оцінок твориться разючий емоційний ефект у новелі «Подарунок на іменини»

Родина Зайчиків. Батько – Карпо Петрович Мати - Сусаннатюремний наглядач колишня повія Доря успішний учень гімназії гордість батьків

Система цінностей дорослих (батьків) родини Зайчиків. Батько. Мати. Бажання будь-якою ціною підвищити свій соціальний статус;Батько недалекий у розвитку (намагається розв’язати просту задачку, та нічого не виходить), але розуміє, що освіта сина – це його статус, тому радіє успіхам Дорі. Справжнє обличчя – цинізм, жорстокість, байдужість, міщанство – проявляються, коли чоловік повідомив про свій подарунок сину (спочатку була вражена, а потім подумала, що і самій їй хотілося б побачити…

Система цінностей дорослих (батьків) родини Зайчиків. Батько. Мати. Карпо Зайчик – слухняний гвинтик державної машини, його бояться люди. І це – норма;Навіть із сином він, найперше, - тюремний доглядач; викликає як на допит, розпитуючи про гімназійні справи;Його боялись, і він боїться (за кар’єру), особливо після «виходки» Дорі.« Прожила на світі до тридцятого року, а ні разу не довелося нічого такого побачить…»Хоча по-своєму любить сина (купила подарунок на день народження)

Зміна ставлення до батька на прикладі однієї деталіІз-за батька Доря мав прізвисько «Оселедець»; було боляче до сліз, коли так обзивали. Наприкінці новели Доря сам вигукує:- Хуліган. Оселедець! Більше не встиг, бо полетів у траву, збитий кулаком з ніг. Любов до батька переростає у ненависть. 

Психологічний стан головного героя новели «Подарунок на іменини»піднесеннярадістьневідомістьруйнування світузламана вірасуїцидальні наміри

Природа та зображувані подіїЖахІдилія. Убивають людину. Кричить дитина (Доря); «Не дам!.. Не хочу!..»«Гречка попливла білим пінистим шумом, до ріллі припадали теплими грудьми пташки, а вітер гойдав дивину і волошки. Повні, рожеві, як діти, збуджені зі сну, пливли по небу хмаринки…»

СЕНКАН Доря. Радісний, піднесений. Переживає, страждає, зневірюється. Не хоче більше жити. Совість

Проблемне запитання- Чи можливе зародження світлого і чистого паростка у сім’ї жорстоких та примітивних людей без високих моральних принципів?- Чи все ж жорстокість породить жорстокість?