Презентація до уроку природознавства "Червона книга України"

Червона книга України

Червона книга України це - анотований та ілюстрований перелік рідкісних видів та підвидів, що знаходяться під загрозою зникнення на території України, і підлягають охороні; основний документ, в якому узагальнено матеріали про сучасний стан рідкісних і таких, що знаходяться під загрозою зникнення, видів тварин і рослин, на підставі якого розробляються наукові і практичні заходи, спрямовані на їх охорону, відтворення і раціональне використання.

Організація збереження видів тварин і рослин, занесених до Червоної книги України, поліпшення середовища їх перебування чи зростання, створення належних умов для розмноження у природних умовах, покладається в межах їх компетенції на Кабінет Міністрів України, Ради народних депутатів, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи місцевого самоврядування, Міністерство охорони навколишнього природного середовища України, на які законодавством України та Автономної Республіки Крим покладено здійснення функцій у цій сфері.

Перша Червона книга Перша Червона книга, присвячена українській флорі та фауні, була видана у 1980 році під назвою «Червона Книга Української РСР». Перше видання Червоної книги України (1980 р.) містило опис 85 видів (підвидів) тварин: 29 — ссавців, 28 — птахів, 6 — плазунів, 4 — земноводних, 18 — комах і 151 вид вищих рослин.

Після набуття Україною незалежності у видавництві «Українська енциклопедія» було випущене друге видання Червоної книги України: в 1994 році — том «Тваринний світ» (наклад — 2400 примірників), в 1996 році — том «Рослинний світ» (наклад — 5000 примірників). З огляду на малий наклад ці два видання відразу стали раритетами. Друге видання нараховувало 382 види тваринного та 541 вид рослинного світу.

Структура у виданні 1994 року Зниклі; Зникаючі; Вразливі; Рідкісні; Невизначені; Недостатньо відомі; Відновлені.

У виданні Червоної книги 2009 року для видів застосовано наступні критерії: Вразливий; Зникаючий; Недостатньо відомий; Неоцінений; Рідкісний.

У Червоній книзі України про кожний із видів тварин і рослин, занесених до неї, вказуються такі відомості: категорія, поширення, основні місця знаходження, чисельність у природі, в тому числі за межами України, її зміни, відомості про розмноження або розведення в неволі (культурі), заходи, що вжиті та які необхідно здійснити для їх охорони, джерела інформації. У Книзі також містяться картосхеми розповсюдження та фотографії (малюнки) занесених до неї видів тварин і рослин. Загальний обсяг кожного нарису був обмежений 2300 знаками.

Форма подання відомостей у Червоній книзі України про занесені до неї види тварин і рослин визначається Національною комісією з питань Червоної книги України.

Функціонування Червоної книги України регулюється Законом України «Про Червону книгу України» від 07.02.2002. № 3055-III

Згідно з цим Законом: Ведення Червоної книги України покладене на Міністерство охорони навколишнього природного середовища України Кабінет Міністрів України забезпечує офіційне видання та розповсюдження Червоної книги України не рідше одного разу на 10 років Наукові, інші установи та громадяни повідомляють Міністерству охорони навколишнього природного середовища України наявну у них інформацію про поширення, чисельність, стан видів тварин і рослин, занесених до Червоної книги України, та негайно інформує про факти їх знищення, пошкодження, загибелі чи захворювання.

МЕРИЗІЯ АЗОВСЬКА Таксономічна належність:Клас — Гідроїди (Hydrozoa), ряд — Атекати (Athecata). Природоохоронний статус виду: Зникаючий. Ареал виду та його поширення в Україні: Середземне, Каспійське море, в Україні — Чорне та Азовське моря. Чисельність i причини її зміни: Чисельність як правило низька, зустрічаються поодинокі особини, хоча в окремі роки в зх. частині Таганрозької затоки Азовського моря вид на стадії медузоїда відмічався як масовий компонент зоопланктону. Причини зміни чисельності:забруднення водойм, підвищення солоності у прибережних акваторіях морів. Особливості біології та наукове значення: : Поліпи є компонентом перифітону у верхній субліторалі, медузоїди мешкають у планктоні. Морфологічні ознаки:Поодинокі поліпи, або невеликі (2–5 особин) колонії. Поліп на тонкій довгій ніжці, має 3–12 щупалець. Молоді медузоїди майже правильної сферичної форми, старі — сплющені. Діаметр парасольки до 20 мм, по її краю розміщені до 36 щупалець. Мезоглея товста, прозора.Режим збереження популяцій та заходи з охорони: Збереження біотопів.

МУХОЛОВКА ЗВИЧАЙНА Таксономічна належність:Клас — Багатоніжки (Myriapoda), ряд — Губоногі (Chilopoda). Природоохоронний статус виду: Рідкісний. Ареал виду та його поширення в Україні: Пд. і Центральна Європа, Кавказ, Пн. Африка. В Україні — Гірський Крим. Останнім часом відмічаються випадки завозу виду до деяких міст на пн. України. Чисельність i причини її зміни: Подекуди значна, але дуже швидко зменшується. Причини зміни чисельності: знищення біотопів у зв’язку з рекреаційним навантаженням. Особливості біології та наукове значення: : тріщини у скелях, під камінням, старі будівлі, покинуті поселення. Морфологічні ознаки: Тіло видовжене, від сіро-жовтого до буро-оливкового кольору з трьома поздовжніми темними смугами. Ноги поперечно посмуговані. Тіло складається з 7 члеників завдовжки 2,5–4 см, ніг — 15 пар, їхня довжина збільшується в напрямку від голови до задньої частини тіла. У самок остання пара ніг в два рази довша, ніж тіло. На голові одна пара довгих антен. Режим збереження популяцій та заходи з охорони:Збереження біотопів. Режим збереження популяцій та заходи з охорони:Вид утримується в неволі аматорами, проте випадки розмноження невідомі.

ЕМПУЗА ПІЩАНА Таксономічна належність: Клас — Комахи (Insecta), ряд — Богомоли (Mantoptera), родина — Емпузиди (Empusidae). Природоохоронний статус: Вразливий. Ареал виду та його поширення в Україні: Ареал охоплює Пн. Причорномор’я, Малу Азiю, Близький Схід, Кавказ, Закавказзя, степові райони Нижнього Поволжя і Казахстану, Середню Азiю. В Україні знайдений в Херсонській і Миколаївській обл. Чисельність і причини її зміни: Рідкісний вид, реєструються лише поодинокі екземпляри. Зникає через розорювання цілини, степові пожежі, перевипас та застосування пестицидів. Особливості біології та наукове значення: Генерація однорічна. Зимують личинки (у підстилці або серед сухих стебел трав), продовжуючи розвиток навесні. Наприкінці червня — на початку липня з’являються дорослі особини, які тримаються на стеблах і листках високих трав (молочаю, полину та ін.). В середині липня дорослі особини відкладають яйця групами у капсули (оотеки). На початку — в середині серпня з’являються личинки. Дорослі емпузи та їхні личинки — хижаки, полюють удень на різних комах. Самці вночі летять на світло. Тримаються на піщаних ділянках з розрідженою рослинністю і сухостеповим травостоєм. Морфологічні ознаки: Довжина тіла — 55–60 мм. Тіло сильно видовжене, зеленувато-жовте або сіруватокоричневе. На кінцівках комахи кілька світлих плям. Голова з добре помітним, направленим вгору конічним виростом. Передня поверхня цього виросту відбиває сонячне світло, що допомагає у приманюванні здобичі. У самців великі гребінчасті вусики, у самок — короткі, ниткоподібні. Тазики середніх ніг у самок і самців з невеликими округлими дор сальними пластиноподібними виростами, на тазиках задніх ніг вирости мають вигляд вузької кромки. Режим збереження популяції та заходи з охорони: Охороняються локальні популяції у БЗ Чорноморському та «Асканія-Нова». Слід створювати ентомологічні заказники в місцях виявлення виду.

МНЕМОЗИНА Таксономічна належність:Клас — Комахи (Insecta), ряд — Лускокрилі (Lepidoptera), родина — Косатцеві (Papilionidae). Один з близько 70 видів палеарктичного роду; один з 3 європейських видів роду у фауні України. Природоохоронний статус виду: Вразливий. Ареал виду та його поширення в Україні: Ареал охоплює більшу частину Європи, Кавказ, Закавказзя, Малу Азію, гори Центральної Азії, Казахстан та пд. райони Зх. Сибіру. В Україні зустрічається майже на всій території, крім Криму та деяких посушливих районів степової зони. Чисельність і причини її зміни: Локальний, але подекуди звичайний вид, на окремих ділянках у пік льоту імаго кількість може досягати до 50–150 особин на 1 га. У деяких популяціях чисельність зменшується. Причини зменшення чисельності: : вирубування природних лісів, насадження деревних монокультур, рекреаційне навантаження, застосування пестицидів тощо. Особливості біології та наукове значення: : Зустрічається на узліссях та галявинах листяних та мішаних лісів, гірських луках, в долинах річок. Дає 1 генерацію на рік. Літ метеликів у зоні мішаних лісів починається наприкінці травня, у лісостеповій та степовій зоні — наприкінці квітня і триває до серединикінця червня. В Карпатах літ розпочинається пізніше і завершується у липні. Тривалість життя імаго близько 15 днів. Самка відкладає яйця на стебла рослин або на поверхню ґрунту, де вони зимують. Гусінь розвивається у квітні–травні, живиться листям рослин родини рястових. Заляльковується у коконах серед листя на поверхні ґрунту; лялечки розвиваються 2–5 тижнів. Морфологічні ознаки: Розмах крил — 50–62 мм. Загальний фон забарвлення білий з виразними чорними жилками. На передніх крилах метелики мають по 2 чорні плями, зовнішній край та маргінальна область крил з широкою напівпрозорою смугою. Задні крила майже без візерунку, лише з 1–2 чорними плямами, які іноді зливаються, та сіро-чорним анальним краєм. Тіло відносно сильно опушене, особливо у самців.Режим збереження популяцій та заходи з охорони:Вид занесено до Європейського червоного списку. Охороняється на багатьох заповідних територіях України. Доцільним є створення ентомологічних заказників у місцях зі значним антропогенним навантаженням. Додаток ІІ Бернської конвенції.

СТРІЧКАРКА ТОПОЛЕВА Таксономічна належність:Клас — Комахи (Insecta), ряд — Лускокрилі (Lepidoptera), родина — Німфаліди (Nymphalidae). Один з 3 видів численного роду у фауні України. Природоохоронний статус виду: Вразливий. Ареал виду та його поширення в Україні: Лісова зона помірних широт Євразії. В Україні зустрічається переважно в зоні мішаних лісів Правобережжя, у Карпатах та Закарпатті, подекуди у Лісостепу та лісах степової зони. Чисельність і причини її зміни: Нечисленний, місцями рідкісний вид, на окремих ділянках у пік льоту імаго кількість може досягати до 10 особин на 1 га. У деяких популяціях чисельність зменшується. Причини зменшення чисельності: : руйнування або перетворення місць перебування виду (зміна породної структури лісів та густоти деревного покриву, знищення осики як малоцінної деревної породи), хімічна обробка лісу. Особливості біології та наукове значення: : Зустрічається на добре прогрітих сонцем лісових ділянках (узбіччя доріг, просіки, береги водойм, вирубки з поростю осики тощо). Локальний. Дає 1 генерацію на рік. Літ метеликів починається наприкінці травня і триває до середини липня. Вранці метелики трапляються на поверхні ґрунту, на свіжому гною, кізяках і гнилих плодах, у спеку — на водопої у вогких місцях, особливо на лісових дорогах, після полудня — у кронах дерев. Самка відкладає яйця по одному на поверхню листя осики. Гусінь може живитися також листям осокора. Зимує гусінь ІІ віку в сигароподібному коконі на гілках, заляльковується навесні. Лялечка прикріплена до поверхні листка павутинням. Морфологічні ознаки: Розмах крил — 64–85 мм. Крила бурі, у самців — з фіолетовим вилиском, з серпоподібними жовтогорячими плямами перед облямівкою, передні крила з великими білими плямами, на задніх — біла перев’язка, особливо розвинута у самок. Нижній бік крил іржаво-жовтий з сіро-синьою облямівкою біля внутрішнього краю задніх крил і з поперечною смугою такого ж забарвлення.Режим збереження популяцій та заходи з охорони:Вид занесено до Європейського червоного списку. Охороняється на багатьох заповідних територіях зх. України, зокрема у Карпатському БЗ. Доцільним є створення ентомологічних заказників у місцях перебування виду. Слід обмежити застосування пестицидів у лісах.