Презентація до уроку «Що таке щастя?» (На прикладі повісті Івана Чендея «Іван»)

“Що таке щастя?” (На прикладі повісті Івана Чендея “Іван”)

Повість “Іван” написана у 1965 році, увійшла до збірки «Березневий сніг» (1968). У рідному селищі Дубовому організували збори, на яких засудили твір від імені народу. Оскільки Іван Чендей не розкаявся в написаному, його виключили з компартії. Заново повість «Іван» побачила світ аж у 1994 р. (книга «Калина під снігом»). У часи горбачовської перебудови Іванові Чендею запропонували поновитися в компартії. Та на це він не купився, був серед організаторів Товариства української мови та Народного руху на Закарпатті.

Повість «Іван» у 2005 році відзначена премією імені Федора Потушняка(обласна премія Закарпатської області) За мотивами повісті Закарпатський обласний музично-драматичний театр поставив виставу У головних ролях заслужений артист України Василь Шершун та лауреат премії братів Шерегіїв Олександр Мавріц

Тема: змалювання життя сільського активіста, осмислення ним сенсу людського життя. Основна думка: засудження людського егоїзму, возвеличення моральних цінностей. Жанр: соціально-філософська повість

ОСОБЛИВОСТІ КОМПОЗИЦІЇ ПОВІСТІПовість складається із 9 розділів: Курликали журавлі. Три Івани. На цвинтаріБагаття дотлівало. Латка синього неба. На хвіртці гуторили старі бабки. Де мій Бог. Двоїста музика. Курликали журавлі. Кожен розділ – це окрема новела про епізод із життя Івана Каламаря. Своєрідним обрамленням твору є символічний образ журавлів

Курликали журавлі     "Роби, роби! Бог жінку і створив для того, аби три кути в хаті було кому держати! А мені і так не лихо... Від роботи коні здихають...“«Е!.. Ні! Нема дурних! За биту жінку нині треба давати одвіт по всіх інстанціях, а хвору мусай годувати! Здорова жінка порядок держить коло хати, тому коло здорової ти і сам чоловік!»“Твоя мама, прощена би, від живного четверга до світлої воскресної недільки в роті і водички не мала, а жила...” ПРОБЛЕМИ: Взаємовідносини між дружиною та чоловіком. Нехтування народними звичаями

  Три ІваниІван Каламар, Іван Стах, Іван Стах (молодший) “У казці про Адама і Єву, про Каїна і Авеля, про блудного непоштивого сина була і велика правда! Був закон!.. Було древо пізнання добра і зла... Було "не сотвори собі кумира ні у водах, ні під землею, ні на землі..." Казки з неба не впали, як не впав з неба і сам я! “Ви забули заповідь: "Чти отця свого і маму свою, щоб добре було тобі і щоб жив довгі літа!“ ПРОБЛЕМИ: Поважай себе, люби Бога у собіПовага до старших

На цвинтарі“ Бо доки вона була мені жінкою, я був собі чоловіком!.. Бо 'м її любив твердо... Та був я дурний, як цап, і все мені пішло з полудня!..” “Нема гіршої біди, як коли жінка візьметься пити!.. Чоловік ще сяк-так і вип'є, і щось д' хижі принесе!.. А жінка коли вже п'є, то останнє відтягне за брагу!” “Хрести хрускотіли сухими кістьми й лицарями падали на зелений весняний моріг. Перед Іваном повзла довга чорна тінь - останні промені гасли, бо верховинське сонце ховалося за насуплений похмурий овид.” ПРОБЛЕМИ: Подружня зрада Проблема пияцтва Наруга над святинями

Багаття дотлівало  “Тобі, синку: те, що тобі давалося, - печатка голови сільради з усіма законами, правами і правдами, з усіма поклонами і почестями, з усіма повноваженнями і повновладдями, довіреностями і передовірами, - усе-усе тобі давалося на віру, у борг, з надією на тебе... І знаєш, яка біда тепер сталася? “ “ Ти не зміг повернути боргу! І тепер ходиш великим боржником... ““А мені не віддаси нічим ніколи. Бо не віддаси і тисячам тих, від кого брав довір'я в кредит!... ““Гоп, Іване Івановичу, я кланявся тій печатці, що у тебе була... То була моя хиба.”“Хто на яку гору може, на таку піднімається. Буває, що на горі підпирають з усіх боків підпорами, аби неборака вітром не здуло... Але хто якими дорогами може і вміє, такими ходить... Дороги призначені кожному... Та повір мені, Іване Івановичу, що я радів би, коли б кланявся не тільки печатці!“Ти мене, Іване Івановичу, научив печатці не кланятися! І я перед усім чесним світом кажу: буду кланятися людям!.. Тільки людям!.. “ ПРОБЛЕМИ: Мораль і влада. Влада і відповідальність

Латка синього неба“На землі, синку, все живе молиться, бо свій порядок має. Коли ясне сонечко ще спить, моляться солов’ї у верболозі; моляться трави і дерева до неба, моляться корівка й овечка, коли лягають спати; ще і цвіркун уночі цвірінчить, бо і він, небожатко, хоче ясної днини в здоров'ї діждатися... ““То, синку, впала кара за якийсь гріх...”      “Вечір на лице старого упав присмерком, поховав карби й повивав у таємничий, ніким ще не розгаданий цвіт... “     “Дума застигла на високому чолі глибокою печаттю, а дві руки Петра Ясенови тепер лежали, мов спочинок заслужили собі по закону і праву довгих літ.” ПРОБЛЕМА: Віри та гріха

На хвіртці гуторили старі бабки “Коли святий богочко хоче покарати грішника, розум відбере од нього... Кажуть, що Іван, неборак, цілий страсний тиждень ходив, як збісний” “Та смішкувався він, свашко, не просто над святим господом, а над грішними людьми. А то вже, свашко, є неспасенний гріх, і кара за нього - велика... “     “ Ой велика, свашко, велика! Бо хто до людей з холодним серцем і непочтивістю, від того і праведний господь лицем відвертається!”      “Маєте правду!.. Еге, ще такого не було, аби господь когось палицею приходив бити за гріх. Одному на кару покажеться так, іншому - інак... А Іван, бодай не снився, еге, якого допустився гріха! Пасочки праведні заборонив святити. “ ПРОБЛЕМА: Що таке гріх?

Де мій Бог “Коли вам, Іване Івановичу, буде дуже, дуже гірко на серці і тяжко на голові, шукайте найщасливіший день у вашому житті і думайте про нього!" “Золото, синку, завжди і всюди блищить! А ця плита коло золота і близько не лежала!” “Батько дав мені віжки й батіг у руку, я на коней вйокнув, хвацько хвисьнув кербачем повітря так, що аж стрільнуло. Коні полетіли ще бистріше, я був щасливий..."      - Ото, певно, і був мій найщасливіший у цілому житті день! “Що за такий великий гріх я скоїв, аби на мене падала така люта і страшна кара?”

“Каламар вигукнув раптом, спохмурнів увесь, бо здумав, як його люди спершу сахалися, а потім уже обходили стороною. Вдовиця Піковиха Каламаря ніби і не знала од тої днини, в яку поніс з хати машинку; минав Судима після того, коли його протримали цілу добу в льоху сільради одної весни в час державної позички; крізь зуби з ним здоровкався Баганич відтоді, як велів з садиби відрізати для дитячого садка кусень землі…”"Не бійтеся, рожном вас чорти пробивати не будуть! Ваш гріх я беру на свою душу і на свого бога!" - потішав я старого, а той: "Ти, синку, мій гріх на свого бога не візьмеш, бо ти ніякого бога не маєш!” “Мала кара за гріх малий, велика - за великий” ПРОБЛЕМА: - А де мій бог? Де мій бог?

Двоїста музика “То, куме, так по природі і має бути: де чоловік уздрів світ, звідки чоловік пішов топтати - бодай святилася - зелену землицю, звідти його мають понести і в сирий гріб!” “Я волів би тричі помирати сам, аби 'м не мав тільки один раз ховати сина!.. ““Кожному, коли приходить на світ, пишеться у книгу, яку буде мати дорогу і рукомесло, які гаразди його стрітять, а біди знайдуть, якої долі буде - щасливої чи нещасної... Ще і смерть йому приписана така, яку собі заслужить... Але я вам кажу по свому дурному розуму: чоловік мав кожен день, всяк час думати і гадати сам, що він несе з собою, що у нього в голові і серці, що він залишить по собі? Бо ще такого не було, аби звікував та на цуратки зносився на цій землі - кожному приходить кінець... І в цьому одному є велика справедливість... “ ПРОБЛЕМА: Що людина повинна залишити по собі?

Польський поет Ц. Норвід:“Людина, щоб бути щасливою, має знати: 1) на що жити;2) для чого жити;3) за що вмерти. Відсутність однієї з цих складових веде до драми. Відсутність двох – до трагедії”

Знову курликали журавлі- Хто їх навчав цього розуму? Хто їм дорогу показує туди і назад? Хто їм знати дає, коли треба відлітати, а коли треба прилітати?..      - Природа, свате!.. На землі ще й камінь свій закон має!..

Щастя. Жити в гармонії із собою. Жити в гармонії з природою. Жити в гармонії з людьми

Домашня робота. Написати твір-роздум:“Чи можна вважати Івана Каламаря щасливою людиною?”