Фізична терморегуляція Основними процесами такої терморегуляції є конвекція, випаровування, теплообмін та випромінювання. Прикладами екологічно вигідної й економної фізичної терморегуляції є транспірація в рослин, чудесна сітка теплообмінників у зябрах деяких риб, рефлекторне розширення або звуження судин шкіри, потовиділення у ссавців.
Це реакції біологічного окиснення та зміна рівня обміну речовин, що підвищує або знижує рівень утворення тепла в організмі. Хімічна терморегуляція вимагає значних затрат енергії. Проявами хімічної терморегуляції є виділення тепла під час м’язового тремтіння, теплоутворення в клітинах бурої жирової тканини. Хімічна Терморегуляція
Бура жирова тканина. Це спеціалізований тип жирової тканини, у якій окиснення жирів відбуваається для отримання тепла, а не для синтезу АТФ. Має буре забарвлення внаслідок наявності великої кількості мітохондрій, що містять цитохроми із гемовими групами, які інтенсивно поглинають видиме світло. Найбільше цього типу жирової тканини у тілах дитинчат більшості ссавців, в тому числі і людини, а також у звірів, що впадають у зимову сплячку, тобто в тих організмів, що не можуть отримувати тепло тремтінням.
п. ОЙКІЛОТЕРМІЯстратегія виживання організмів з несталою температурою тіла, що змінюється залежно від температури зовнішнього середовища і яка залежить від тепла, що надходить ззовні. Пойкілотермність властива мікроорганізмам, грибам, рослинам, безхребетним тваринам і значній частині хребетних:рибам, амфібіям, рептиліям.
п. ОЙКІЛОТЕРМІЯ У них переважає поведінковий спосіб терморегуляції, що підтримує температуру тіла, яка зазвичай на 1 – 2 °С вища за температуру довкілля. Ряд пойкілотермних організмів має здатність до фізичної терморегуляції (наприклад, тепловіддача через слизові оболонки ротової порожнини у рептилій). Джмелі, пітони можуть утворювати внутрішнє тепло, яке генерується внаслідок безпосередньої рухової активності.
Гомойотермія Стратегія виживання організмів зі сталою температурою тіла, яка не залежить від температури зовнішнього середовища, а залежить від тепла, що утворюється всередині. Гомойотермність властива птахам і ссавцям. Вони здатні підтримувати сталу оптимальну температуру тіла завдяки високому рівню окиснювальних процесів та еволюційному вдосконаленню кровоносної, дихальної та нервової систем.
Гомойотермія. Для птахів й ссавців характерна хімічна терморегуляція, що є потужним джерелом внутрішнього тепла. У гомойотермних організмів наявні також різноманітні й досконаліші механізми фізичної та етологічної терморегуляції. Загалом гомойотермія забезпечує біологічну активність організмів у широкому діапазоні температур, але потребує значних енергетичних затрат на терморегуляцію.
Правило Бергмана. Якщо два близькі види гомойотермних тварин відрізняються розмірами, то більший мешкає в холоднішому, а дрібніший – у теплішому кліматі. Поясненням цього правила є те, що у тварин теплоутворення залежить від маси тіла, а тепловіддача − від площі поверхні тіла. Вага більшості самців білого ведмедя коливається від 300 до 600 кг. Маса європейського бурого ведмедя зазвичай до 400 кг.
Це цікаво – теплокровна риба опах звичайний. Глибоководні опахи постійно підтримують тепло в усьому тілі, у тому числі у внутрішніх органах, і роблять це завдяки рухам грудних плавців. Секрет терморегуляції опаха — в зниженні тепловтрат, пов'язаних із одержанням кисню з холодної морської води. У цих риб вени і артерії тісно сплетені у так звану «дивовижну мережу», яка оточує зябра.