Номер слайду 14
УВАЖНИЙ ЧИТАЧ - ХАРАКТЕРИСТИКА «Людину-то я чую… От ви мені дорогі не талантом своїм, не тим, що на його збирається люд, а своєю ясною вірою у людей і в святу справу, своєю чистотою, як кришталь, душею». Говорить Лучицькій… «Ні, голубко: і він, і я… як брат і сестра, як друзі… Про кохання не може бути й речі». Про кого говорить Лучицька? «Ні, я вірю в сцену! Я вірю в її високу вагу: вона мене ласкою відігріла, і я мушу їй послужити!»… Хто кому говорить?«У нас тепер мода на Лучицьку, і мода найбільше у режисера» Говорить (Квятковська), звертаючись до«…зрадила діло велике ради свого власного серця, і мене моя зрада зрадою ж і б’є!»… Говорить (Лучицька), звертаючись до” Пішки піду! Туча,, не така жорстока, як люди; буря порве все, та хоч серця не займе… Грім відразу вб’є, та катувати не буде…” “Тікати, тікати звідсіль! Няню, беріть… тільки мою шкатулку… а їхнього — ні рубця… Підводу найміть… ”“Мені тільки тим журно вмирати, що життя… марно пройшло… Не справдилася ні мрія… ні надія!.. Навіть рідна сцена, якій я Боже як вірила… теж хитається,— мій талант не дав їй нічого… і серце коханому не дало втіхи…”