Презентація до уроку української літератури "Григір Тютюнник. Коротко про письменника. Повість «Климко». Автобіографічна основа твору. Доля дитини в часи воєнного лихоліття"

Григір Тютюнник. Коротко про письменника. Повість «Климко». Автобіографічна основа твору. Доля дитини в часи воєнного лихоліття7 клас

О, перший біль тих не дитячих вражень,Який він слід на серці залиша… Л. Костенко

Григір Тютюнник народився 5 грудня 1931 р. у с. Шилівці на Полтавщині в селянській родині.

1932-1933 рр. – роки голодомору« У 33-му сімейство наше опухло з голоду, а дід (батьків) – помер – ще й не сивий був…, а я в цей час – тоді мені було півтора року – перестав ходити, сміяться і балакати перестав…»

У 1937 р. тата заарештували. Тільки 1957 р. його було реабілітовано посмертно.

«Я тільки тріньки- трінечки пам’ятаю тата: вони були великі, і рука в них теж була велика. Вони часто клали ту руку мені на голову, і під нею було тепло й затишно. Може, тому й нині, коли я бачу на голівці якогось хлопчика батьківську руку, мені теж хочеться стати маленьким…»

1941 – 1945 – Велика Вітчизняна війна Григір проживав на Донбасі в батькового брата Филимона Васильовича та його дружини Наталі Іванівни. З перших днів війни дядько пішов на фронт.

Григір Тютюнник закінчив 5 класів, вступив до Зіньківського ремісничого училища.

1961 р. – смерть брата Григорія Тютюнника

1957-1962 рр. – навчання на філологічному факультеті Харківського університету, знайомство з майбутньою дружиною Людмилою.

1963 р. – переїзд до Києва. Працював у газеті «Літературна Україна», на Київській кіностудії ім. О. Довженка, у видавництвах «Молодь», «Веселка».

Творча спадщина

Нагороди1980 р. – нагороджений премією ім. Лесі Українки. 1989 р. – відзначений Державною премією ім. Т. Г. Шевченка (посмертно).

Словникова робота. Барак – тимчасова будівля. Сортувальня – сортувальна станція для потягів на залізниці. Вагова – контрольний пункт, обладнаний вагами. Висілок – поселення. Діжурка – робочий одяг залізничника.

Сторінками повісті «Климко»

Сторінками повісті «Климко»

Сторінками повісті «Климко»

Сторінками повісті «Климко» «Климко йшов босий, у куцих штанчатах, старій матросці, що була колись голубою, а тепер стала сіра, та ще в дядьковій Кириловій діжурці. Тій діжурці, як казав дядько, було «сто літ», і не рвалася вона лише тому, що зашкарубла від давнього мазуту.»

Сторінками повісті «Климко»

Паспорт твору. Рід: епос. Жанр: повість автобіографічної трилогії. Трилогія - три самостійні твори одного автора, пов'язані єдністю задуму, сюжету тощо. Автобіографічний твір – це твір, написаний на основі життєвих фактів, почуттів та переживань самого автора.

Паспорт твору. Тема: зображення тяжких поневірянь Климка в часи фашистської окупації рідного краю. Ідея: засудження війни, уславлення доброти, милосердя, чуйності, щирості. Основна думка: маленькі громадяни нашої країни — діти війни — виявляли таке милосердя, яке й дорослим інколи було не до снаги.

«Народ, що не знає своєї історії, є народ сліпців!..» О. Довженко