Презентація до уроку "Утілення в образі Айвенго кодексу лицаря, художні засоби створення образу."

Утілення в образі Айвенго кодексу лицаря. Образи Ровени і Ребеки Художні засоби створення образу

Експрес-опитування 1) Які національні та релігійні суперечності висвітлює автор? (Автор показав боротьбу саксів проти загарбників-норманів, а також зневагу християн-європейців до єврейського народу та юдейської віри, до мусульман. У висвітленні цих конфліктів автор виступає як гуманіст, утверджуючи право кожного народу й кожної віри на існування). 2) Які традиції та звичаї епохи знайшли відображення в романі „Айвенго”?  (Лицарські турніри, королівські прийоми, укладання шлюбів з політичних причин, союз між церквою та владою тощо). 3) Які фольклорні персонажі діють у романі?  (Робін Гуд та його військо – це втілення ідеї боротьби за свободу і справедливість).  4) Визначте тему роману. (Зображення історичного минулого Англії 12 ст., боротьба англосаксів проти норманів, доля лицаря Айвенго, який є живим втіленням епохи).

Зговір принца Джона та його прибічників Після турніру принц Джон запросив Седріка Сакса на бенкет у замок Ашбі, де ображав саксонців, пригадуючи їхні поразки від норманів. Кожний придворний, по черзі наслідуючи його приклад, з хитруватою посмішкою намагався втнути якийсь жарт на Седрікову адресу. Однак гордий сакс помстився своїм кривдникам, виголосивши тост за здоров’я короля Ричарда Левове Серце. Після цього він покинув залу разом з Ательстаном. Почали розходитися й інші гості, залишивши принца Джона роздратованим і наляканим. Зібрати докупи співучасників змови принца Джона намагався Вальдемар Фіц-Урс, доводячи, що, якщо Ричард і повернеться, то буде сам-один, без супутників, без друзів. Кістки хороброго його війська біліють у пісках Палестини. Небагато з його прибічників, що повернулися додому, як ото Вільфрід Айвенго, тиняються по світу обшарпаними жебраками. Фіц-Урс доводив, що такий король, як принц Джон, буде більш вигідним для знаті. Ці докази зробили свою справу. Більшість представників дворянства згодилася з’явитися на збори в Йорку, де мали вжити заходів для того, щоб корона була покладена на голову Джона. Пізно вночі Фіц-Урс повернувся до замку Ашбі й зустрівся тут з де Брасі, котрий утаємничив його у свої плани напасти на саксонців і викрасти в них красуню Ровену. «Ну, гаразд, якщо тобі так уже кортить довідатися,— сказав де Брасі,— храмовик Бріан де Буагільбер замислив план крадіжки. Він допоможе мені напасти, і він таки вкупі зі своїми супутниками зіграє роль розбійника, а я потім переодягнувшись звільню від удаваних злодіїв красуню.

Діставшись до лісу, подорожні в’їхали в його гущавину, дуже небезпечну за тих часів через численні загони вольниці. Їдучи лісом, вони раптом почули крики про допомогу. Під’їхавши до того місця, відкіля їх було чути, зі здивуванням побачили кіннотні ноші, скинуті додолу; біля них сиділа молода дівчина, багато одягнена по-єврейському, і якийсь старий єврей бігав туди й сюди, благаючи допомогти. Отямившись від жаху, Ісаак із Йорку (це був він) розповів Ательстанові та Седрікові, що він найняв в Ашбі шістьох людей для охорони та віслюків, щоб перевезти хворого друга. Провідники умовилися супроводити його до Донкастера. До цього місця вони дісталися цілі й неушкоджені, але злякавшись вольниці, провідники не лише втекли, але забрали й віслюків, лишивши єврея з дочкою напризволяще. Ательстан хотів було відмовити зустрічним у допомозі, але Ребека переконала леді Ровену допомогти не стільки їм самим, як тому пораненому, якого вони везуть з собою, не вказуючи, проте, хто цей поранений. Коли вони всі разом вирушили далі й опинились у міжгір’ї, на них несподівано напали, захопивши в полон. Уникнути цього вдалося лише Гуртові, який ще раніше втік у гущавину лісу, та Вамбі, котрий видер меча із рук одного з нападників. Зустрівшись у лісі, вони вирішили удвох рушити на порятунок Седрікові та іншим, аж раптом третя особа наказала їм спинитись. Вамба впізнав у незнайомці Локслі - йомена, котрий за несприятливих умов дістав нагороду переможця у змаганні лучників. Локслі пообіцяв зібрати загін, щоб визовлити пана Седріка та решту полонених.

У полоні У полоні з Ательстаном та Седріком поводилися досить ввічливо. Ровену помістили в окрему кімнату. Ребека теж опинилася у окремому приміщенні. Про те, що поранений – Айвенго, нормани, крім Моріса де Брасі, не дізналися. У найважчому становищі опинився Ісаак – його ув'язнили у підземеллі. Де Брасі, Фрон де Беф та Бріан де Буагільбер вважали полонених своєю здобиччю. Якщо від Сакса та Ательстана Фрон де Беф вимагав викупу, то мета Моріса де Брасі була іншою. Він вважав, що найбільшу користь принесе йому шлюб з Ровеною. Бріан де Буагільбер всупереч обітницям та заборонам зібрався зробити іудейку своєю коханою.

Моріс де Брасі примушує Ровену до шлюбу Бріан де Буагільбер і Ребека У полоні «…під її (Ровени) величавою самовпевненістю приховувалася м'яка й ніжна душа. Тому, коли леді Ровену спіткала біда, що загрожувала їй самій, її коханому та її опікунові, коли її воля зіштовхнулася з волею сильної, рішучої і безсоромної людини, яка мала владу над нею і зважилася скористатися своєю могутністю, вона занепала духом і розгубилася. Вона ковзнула очима навкруги, ніби шукаючи допомоги, зітхнула, потім здійняла стиснені руки до неба і вибухнула гірким плачем.» — То чого ж тобі треба від мене, — запитала Ребека, — якщо не багатства? Між нами не може бути нічого спільного: ти християнин, я юдейка. Наш союз був би однаково беззаконним в очах і вашої церкви, і нашої синагоги. — Це справді так, — відповів тамплієр, розсміявшись. — Одружуватися з юдейкою! О ні, хоч би вона була царицею Савською!.. Мої обітниці не дозволяють мені кохати жодної дівчини інакше, як par amours, — так я хочу кохати й тебе. Я лицар Храму. Поглянь, ось і хрест мого священного ордену. — І ти насмілюєшся посилатися на хрест в таку хвилину! — вигукнула Ребека. — Якщо й так, — сказав тамплієр, — то чого тобі цим перейматися? Адже ти не віриш у цей благословенний символ нашого порятунку. — Я вірю в те, чого мене навчили, — заперечила Ребекка, — і нехай пробачить мені Бог, якщо моя віра помилкова. Але яка ж твоя віра, сер лицар, якщо ти посилаєшся на свою найбільшу святиню тоді, коли збираєшся порушити найурочистішу з ваших обітниць — і лицарських, і релігійних?

Осада замку Фрон де Бефа Хто осадив замок? Чого вимагали осадники у листі? Що відповіли осаджені? Хто відправився до замку під виглядом священика? Яким чином Седрік опинився на волі? Хто така Ульріка? За чиєю допомогою Айвенго дізнається про події на полі бою? Чим закінчився двобій Чорного Лицаря з Фрон де Бефом? Хто зруйнував браму до замку? Яким чином Ульріка помстилася Фрон де Бефу? Куди забрав храмовник Ребеку? Що сталося з Морісом де Брасі?

Осада замка в ілюстраціях

Заключні розділи роману ще попереду, але вже зараз ми побачили перед собою лицаря Айвенго, про якого багато дізналися. Чи справді він є втіленням образу лицаря? Цитатна характеристика Айвенго ″Наскільки це можна побачити по людині, закутій у крицю, новий шукач удачі мав зріст не дуже й вищий від середнього й скоріше струнку, ніж дебелу статуру. Його крицевий обладунок був щедро оздоблений золотим карбуванням, герб на щиті зображував молодого дубка, вирваного з корінням, з іспанським словом ″Desdichado″, що означає ″Позбавлений спадку. Він сидів на чудовому вороному коні. Умілість, із якою він правив конем, і юнацька грація, видна в його руках, здобули йому прихильність глядачів″. ″Коли шолома скинули, всі побачили вродливе, засмагле на сонці обличчя юнака років 25 під кучмою густих, коротких білявих кучерів″.

Айвенго очима  героїв роману: Седрік Сакс: ″Та ні - той син, що не послухався мене, більш мені не син, і я не клопочуся його долею... ″(неслухняний син) Ровена:  ″Айвенго прийме будь-який виклик до чесного бою...″, ″Ми чули, що Айвенго після відплиття англійського війська залишався в Палестині, бо нездужав, і там зазнав переслідувань від французів, що їхніми прибічниками є, як   відомо, храмовники″. ″Дарую тобі, пане лицарю, цей вінець як нагороду за звитягу цього дня. І ніколи ще вінець лицарства не увінчував гіднішого чола!″. (чесний ,гідний) Ісаак: ″Він добрий юнак  і дотримується визначеного терміну і повертає позичене. Він допомагає ізраїльтянинові″(добрий юнак) Принц Джон: ″Присягаюсь сяйвом від чола Пресвятої Діви, цей лицар позбавлений не тільки спадщини, а й чемності, коли він хоче з′явитися перед нами, не відкриши обличчя″.(людина, позбавлена чемності)                                                                Де Брасі: ″Не думав, що серед чотирьох морів, які омивають Британію, знайшовся б такий боєць, що міг би подужати за один день п′ять лицарів″.(сміливий,відважний) Ватаг розбійників: ″Хіба він не так само бідний і позбавлений спадщини, як ми? Хіба він не дав часу Фрон-де-Бефові та Мальвуазенові, як і ми б дали, якби змогли? Хіба він не ворог Бріанові де Буагільберові? Він надто схожий на нас, аби мати його за здобич: адже собаки не гризуться з собаками там, де вистачає вовків та лисиць″.(рівня) Чорний Лицар: ″Вілфред Айвенго у полоні і може загинути!. Якщо бодай одну волосину на його голові обпалить вогонь, всі пожильці замку заплатять за це своїм життям″.(улюблений лицар) Порівняйте ставлення до Айвенго героїв роману. Зверніть увагу на слова Чорного Лицаря (короля Річарда Левове Серце) щодо свого васала Айвенго. Згадайте баладу Шиллера “Рукавичка”. Порівняйте ставлення сюзеренів до своїх лицарів.

Заповніть анкету героя Прізвище, ім'я:           Вік:                                 Національність:         Соціальний стан:       Рід занять:                   Моральні якості: Визначте головні риси Айвенго, користуючись планом 1. Сила і могутність. 2. Ставлення до багатства. 3. Шляхетність. 4. Чесність. 5. Вірність законам лицарства.  6. Ставлення до жінки. 7. Слава  

Усі персонажі роману характеризують Айвенго як людину ″ кодексу лицарської честі″ Словникова робота Кодекс- (1) систематизоване зведення законів, які стосуються певної галузі права; (2) сукупність норм, правил поведінки. Честь– певний моральний статус людини, певний стандарт її оцінки згідно з належністю до тієї чи іншої групи людей – соціальної, професійної, національної, статево-вікової тощо, який дає право на шану, повагу, визнання. Гідність – усвідомлення людиною своєї цінності як людини загалі. Як представника людства. Обов’язок – таке моральне  усвідомлення справи, за якого її здійснення стає для людини практичним завданням. Співчуття – чуйне ставлення до чужого горя, до чиїхось переживань; здатність поділяти радість і тугу, пристрасть і страждання іншої людини, жаліти її в її болях і невдачах. Милосердя – діяльне прагнення допомогти кожному, хто має в тому потребу.  Великодушність – риса людини, яка має прекрасні душевні якості, благородні почуття.

Кодекс честі лицаря      1. Не можна бути лицарем нехрещена людина. 2. Головна справа лицаря – охороняти Церкву. 3. Не менш важливо захищати слабих, вдів і сиріт.      4. Весь шлях лицаря освячений любов’ю до Батьківщини.      5. На цьому шляху він повинен бути незмінно мужнім.     6. Він повинен боротися із невірними, ворогами Церкви і Батьківщини.     7. Обов’язок лицаря – вірність сеньйору (сюзерену). 8. Лицар зобов’язаний говорити правду і додержуватися свого слова.     9. Ніщо так не прикрашає лицаря, як щедрість.     10. Лицар зобов’язаний боротися із злом, захищаючи добро.

Вчинки Айвенго - лицаря  1. Вірне служіння сюзеренові.        2. Збереження лицарської честі. 3. Високий рівень володіння зброєю. 4. Шанобливе ставлення до жінки. 5. Шляхетне ставлення до тих, які потребують допомоги.         6. Захист інтересів країни. 7. Заборона чинити насильство над безпомічним  лицарем. 8. Захист християнської віри. 9. Щедрість, участь у турнірах.       Наведіть приклади вчинків Айвенго, зробить висновки. Висновок: Вілфред Айвенго, головний герой роману - людина свого часу, взірець найкращих  лицарських чеснот.

Айвенго обов'язок благородство вірний лицар честь скромність гідність шляхетність патріотизм вірність коханій майстерність у їзді верхи, володінні зброєю людяність мужність Образ Айвенго. Гронування

Образ Ровени Ровена — знатна саксонка, нею опікувався Седрик Ротервудський. Опікун обожнює її, ні в чому не відмовляє і пов’язує з нею свої надії на відновлення влади саксів. Через це він навіть виганяє свого сина і позбавляє його спадку. Проте Ровена рішуче протистоїть шлюбові без любові з нащадком князівського роду Альтестаном. Потрапивши у полон, дівчина, що звикла до загального поклоніння, втрачає свою волю, плаче. Тільки щасливий випадок рятує її, а потім доля знову посміхається їй і вона стає дружиною коханого лицаря Айвенго. Опис зовнішності.  « Ясні блакитні очі під витончено вигнутими темними бровами, що надавали виразності чолу, були неначе спроможні й запалювати, і власкавлювати, і наказувати, і благати. До такого обличчя більше пасував лагідний вираз».

- Що відомо про походження леді Ровени? Вона була онукою саксонського короля Альфреда Великого, і їй належали великі багатства й землеволодіння. - У якій сім’ї вона виховувалася? Як там до неї ставилися?  Леді Ровена виховувалася у сім’ї Седріка, де до неї ставилися, як до рідної доньки. - Які риси вдачі героїні виділяються уже з перших розділів роману?  Красива. Знає собі ціну, але не пихата, має почуття власної гідності, вона добра, розумна, вміє себе поводити в товаристві. - Які плани щодо Ровени мав Седрік? Хотів видати її заміж за Ательстана з метою відродження саксонської династії на англійському троні. - Чи згадувала Ровена про Айвенго, якого довго не бачила? Так, адже вона таємно зустрічалася з пілігримом, який завітав до їхнього замку, щоб поговорити з ним про подвиги свого коханого. - Як Ровена зреагувала на появу на турнірі Айвенго? Тільки-но Ровена побачила його, з її грудей вирвався слабкий зойк . Однак вона опанувала собою і змусила себе витримати роль до кінця. - Якими словами героїня виявила своє захоплення перемогою Айвенго? - Жалую тобі цей вінець, сер лицарю, як нагороду, призначену відважному переможцю на сьогоднішньому турнірі… І ніколи вінець лицарства укладений на достойніше чоло». - Що у поведінці дівчини найбільше дратує Моріса де Брасі?   Її гордість і непокореність.

Образ Ребеки Ребекка — дочка багатого єврея Ісаака. Її плем’я постійно зазнавало гонінь та принижень. І хоча дівчина виросла, не знаючи ні в чому відмови, все ж зрозуміла, що їй потрібна велика сила волі, знання, «щоб вижити в цьому жорсткому світі». Вона навчилася лікувати, допомагала всім, хто цього потребував. У критичні хвилини шукала виходу, і, не знайшовши його, віддала перевагу смерті, а не безчестю. Вона дуже сильна натура. Не знайшовши відповіді на свої сердечні почуття, Ребекка вирішує зайнятися доброчинними справами: лікувати, допомагати страдникам. Вона й далі підтримуватиме честь і гідність свого народу, оберігатиме віру предків. Опис зовнішності  «Уся її постать була напрочуд  доладна, і красу її ще підкреслював опідший дбір. Тюрбан жовтого шовку чудово пасував до смаглявого обличчя. Блискучі очі, горді дуги брів, гарної форми орлиний ніс, перлово-білі зубки і смоляно-чорні кучері що окремими спіральками спадали на гарну шийку й груди».

 У чому полягала складність становища Ребекки?   Вона була єврейкою, тому зазнавала переслідувань. - Яку роль вона відіграла у житті Айвенго? Взялася лікувати пораненого Айвенго. - Як ви думаєте, чому вона так зробила? Ребекка покохала Айвенго, але розуміла, що вони ніколи не будуть разом, адже вони люди різної віри, різних світів. Для Ребекки головне те, що вона кохала, тому здатна все зробити для нього. - Як ви гадаєте, Айвенго здогадувався про почуття Ребекки?  Мабуть, ні. Адже вона їх досить добре приховувала. - Про яку рису характеру говорить той факт, що Ребекка з радістю була готова померти за свою віру? Вона була справжньою іудейкою. Віра – її глибоке переконання. - Зачитати уривок, у якому йдеться про характер Ребекки. «Проте на її боці була вроджена сила волі. З раннього дитинства їй були притаманні тверда воля і гострий розум. Розкоші якими оточував її батько. Не заважали їй чітко усвідомлювати на скільки ненадійним було саме існування її народу. Вона трималася  з гордовитою скромністю, ніби підкоряючись несприятливим обставинам, в які поставила її приналежність до зневажуваного племені , але вона усвідомлювала себе гідною кращого середовища». - Як Ребекка поводилася в полоні? Гідно і гордо. -  Як ви гадаєте, за що Бріан де Буагільбер покохав Ребекку?  Храмовик захоплювався її розумом, твердістю, сильною душею. - Чи згодні ви  з такими словами храмовника: « Я шукав лише споріднену душу, і тобі я знайшов таку душу»?  Ці герої обоє наділені сильним характером.

Висновок Жіночі образи двох красунь відіграють значну композиційну роль, допомагають глибше розкрити характери головних героїв та відобразити історичну епоху. Їх краса, розум та доброта облагороджували той жорстокий світ. Леді Ровена -  типовий романтичний образ прекрасної дами, заради якої лицар здійснює свої подвиги. Образ красуні Ребекки складніший. Вона розумна, вміє доводити свої переконання  про честь, віру. Ця героїня втілює ідею автора про те, що самозречення і самопожертва своїми пристрастями в ім’я обов’язку рідко бувають винагородженні і що внутрішнє усвідомлення виконаних обов’язків дає людині справжню вина городу – душевний спокій.

Художні засоби створення образу Для того, щоб створити образ героїв художнього твору, автор - зображує їхні вчинки; поведінку в різних ситуаціях; надає портрети героїв твору, описує одяг, жести, ходу, звички; мова персонажів відрізняється залежно від часу, освіти, належності до певних верств суспільства; авторські зауваження, художні деталі свідчать про ставлення до героїв, викликають симпатію або антипатію; у використанні засобів художньої виразності під час зображення переліченого проявляється авторська позиція. Записати у зошити. Допоможе під час виконання домашнього завдання.

Домашнє завдання Дочитати роман. Обрати одного з персонажів роману, виявити засоби створення художнього образу цього героя. Персонажі на вибір: Ательстан, Бріан де Буагільбер, Моріс де Брасі, блазень Вамба.