Екологічну пластичність виду визначає: Норма реакції, тобто здатністю генотипу залежно від умов середовища формувати в онтогенезі різні фенотипи. Генетична пластичність (англ. genetic flexibility) – здатності генотипів змінюватися й забезпечувати пристосованість до змін навколишнього середовища.
Адаптивна радіація – еволюційний процес виникнення в межах певної систематичної групи форм, пристосованих до різних умов існування. Правило адаптивної радіації сформулював відомий американський палеонтолог Г. Ф. Осборн (1857–1935) у 1902 р., історичний розвиток будь-якої групи супроводжується її розділенням на окремі філогенетичні стовбури, що розходяться в різних адаптивних напрямах від якогось вихідного середнього стану.
Класичним прикладом адаптивної радіації є урізноманітнення плацентарних ссавців, що розпочалося одразу після вимирання динозаврів наприкінці мезозойської ери (близько 66 млн років тому). У ті давні часи ці ссавці були дрібними комахоїдними істотами, подібними до землерийок. Саме ці тварини еволюціонували в сучасні групи бігаючих, літаючих, плаваючих ссавців
Які види беруть участь в адаптивній радіації груп?Вихідними видами в адаптивній радіації є зазвичай екологічно пластичні види. Згідно з правилом походження від неспеціалізованих предків (Е. Кон, 1904), нові великі групи беруть початок не від вищих представників предкових груп, а від порівняно неспеціалізованих.