Класицизм Класици́зм (англ. classicism, від лат. classicus — зразковий) — напрям в європейському мистецтві, який уперше заявив про себе в італійській культурі XVI ст. Найбільшого розквіту досягає у Франції (XVII ст.). Певною мірою притаманний мистецтву усіх країн Європи, у деяких зберігав свої позиції аж до першої чверті XIX ст. Грунтуючись на принципах філософськогораціоналізму, класицизм виховував ідеальне уявлення про розумну і справедливу владу освіченого монарха, тому в художніх творах переважали громадські, героїчні та патріотичні мотиви. В дусі античного естетичного ідеалу утверджувався чіткий поділ жанрів мистецтва на "високі" "низькі".
Для класицизму характерна орієнтація на античну літературу, яка проголошувалася ідеальною, класичною, гідною наслідування. З мистецтва греків і римлян класицисти узяли лише ті правила, які вимагали дотримання суворого порядку, логіки та гармонії. Як відомо, основою античної архітектури є принцип прямих ліній або ідеального кола. Класицисти вважали цей принцип перемогою розуму над почуттями, а в добу Відродження цінувалося насамперед почуття. У цьому й полягають відмінності в наслідуванні та відродженні античного мистецтва за різних часів.
Загальні риси класицизму: Раціоналізм, наслідування традицій античних майстрів. Ієрархія жанрів: високі, середні, низькі. Розум – головний критерій художньої правди. Образи відрізняються абстрактністю; персонажі схематичні, втілюють якусь одну рису. Герой класицистів не був вільним у власних діях, а підкорявся суворим нормам. На першому місці для нього – почуття обов’язку. Чіткий поділ характерів на позитивні та негативні. Правило трьох єдностей – часу, місця, дії. Чітка композиція. Чистота мови, неприпустимість змішування високого і низького. Віра в силу розуму, чіткість і ясність моральних та естетичних оцінок.
В розвитку класицизму можна визначити три етапи: становлення стилю,зрілість і занепад. Архітектура першого етапу відзначається переходом від барокко до класицизму, пошуками нових засобів художньої виразності, й новим підходом до ансамблевої забудови. За часів класицизму набуває значення:відкритий характер композиції ансамблів площ, вулиць і окремих комплексів.створення великих ансамблів, а в архітектурі – застосування декоративного мистецтва для втілення значних художніх задумів. багатоповерхове будівництво, зростали промислові підприємства, учбові заклади.
Головною рисою архітектури класицизму стає ордер(тип цілісної архітектурної композиції, основаної на художній реалізації стієчно-балочної організації будівлі) У часи класицизму форми і пропорції ордеру починають більше нагадувати епоху античностіОб’єми споруд формують симетрично-осьові композиції;стіни гладенькі, рівні поверхні для організації цих об’ємів, Стриманий архітектурний декор Часто повна відмова від деталей, позбавлених конструктивної функції.
Садово-паркове мистецтво. Садово-па́ркове мистецтво (або садово-паркова архітектура) — мистецтво створення декоративних садів, парків та інше. Ділянок зелених насаджень, призначених для естетичного поліпшення краєвиду і для відпочинку населення. Використовуються рослинність, рельєф та інші природні елементи як основні компоненти при створенні певних художніх образів, які змінюються внаслідок сезонної зміни
Для французького регулярного саду характерні:· Зорове розширення простору.· Осьовий поділ саду.· Домінування будинку, збудованого у класичному стилі.· Поділ території саду на функціональні зони.· Переважання газонів і вічнозелених насаджень над квітковими культурами.· Фігурна стрижка зелених насаджень.
Для англійського пейзажного саду характерні: природність пейзажів;відсутність чітких меж між навколишньою природою; плавність ліній рельєфу, рослин, доріжок і водоймищ; контраст світла і тіні, особлива увага до фактури крон, листя; рух у всьому – в звивистих доріжках, у природних водоймищах; відсутність парадності, переважання ідей романтизму і сентименталізму.
Класицизм в інтер’єрі -В оформленні інтер’єрів застосовувались ті ж елементи античної архітектури, що й на фасадах (колони з арками, каміни, ліпнина в античному стилі , пілястри, фризи тощо) - прозорість і чіткість організації внутрішнього простору;мінімум деталей;чіткість ліній (перевага надавалась прямим лініям) ;Стримані кольори;- Вживалися складні портьери і драпірування на вікнах з атласу;- Багаті масивні люстри, гобелени і настінний розпис