Презентація до уроку Я досліджую світ (українська мова) за темою " Легенди України"

 Легенда – це поетична оповідь про яку-небудь історичну подію, усне народне оповідання про чудесну пригоду, котра сприймається як достовірна. Легенда - приблизний синонім поняття міф; епічна розповідь про те, що відбувалося в незапам'ятні часи. Як і перекази, легенди покликані зберегти у народній пам'яті й передати майбутнім поколінням знання про історичне минуле народу, пояснити причини виникнення різних явищ природи, їхню суть, зафіксувати народні уявлення наших пращурів про них. На відміну від переказів, легенди менш достовірні, у них допускається вигадане, фантастичне, неймовірне.  Але поряд з цим, легенди - це не прості вигадки, адже беруть свій початок з реальних подій.

Яку українську легенду нагадує дана поробка?

Жив у стародавні часи могутній богатир Лиман, і було в нього двоє дітей — дочка Десна та син Дніпро. Десна була старшою, а Дніпро молодшим. От виросли діти, настав час Лиману передавати їм свої володіння. Каже батько:— Діти мої любі, приходьте завтра до мене за благословенням. Хто першим прийде, тому й спадок мій залишу. Полягали Десна та Дніпро спати. Та не спиться Дніпрові, сон не йде до нього. Хоче син першим батькове благословення взяти. І ранком, як тільки зоря зійшла, Дніпро прийшов до Лимана. —  Благословіть, тату!— Добре, сину,— каже Лиман,— Та чому ж не прийшла Десна, адже вона старша за тебе і більше прав має на мій спадок?—  Вона ще спить, батьку,— відповів Дніпро.  Благословив Лиман сина, і той пішов батьківську землю міряти, господарювати на ній. Проспала Десна вранішню зорю. Прокинулась — а молодшого брата вже немає. Прибігла до батька: —  Благословіть, тату! 

Лиман благословив дочку, а потім каже:— Дніпро першим від мене благословення взяв, але якщо випередиш його і першою землю мою зміряєш — пануватимеш на ній по праву. Побігла Десна за братом, а попереду себе сокола пустила, щоб він дорогу їй показував. Але як не намагалась, усе одно випередити Дніпра не змогла. Раптом побачила Десна братів слід: «Якщо не випереджу його, то разом із ним отримаю батьківську спадщину». Ступила Десна у слід Дніпра — і вмить обидва стали ріками, потекли разом. Це батько вирішив примирити дітей своїх. Проте Дніпро з тих пір усе одно вважається головною річкою Вкраїни. Як розрізнити, де вода сестри, а де брата? Просто — в Десні вода світліша, а в Дніпрі темнувата.

На Азовському морі рибалчили якісь захожі люди, які один одного й не знали. Між ними звертав на себе увагу один, для котрого отаман не міг настачить лям. Як тільки він зачавився, так і порвав ляму. Раз зранку прокинулись рибалки - коли їхнього дужого десь нема. Кинулись вони до свого дуба, аж і дуба коло берега нема, тільки видно слід, що його кудись потягнуто. Найбільше було дива, що тяг його один чоловік, а дуб був такий, що на ньому їздило 60 чоловік! І коли кинулись рибалки - 59 чоловік, найшовши дуба, тягги його назад до моря, - аж се їм не по силі. І мусили вони наймати, щоб їм помогли стягти дуба в море. А про богатиря того більше нічого й не чули.

Одного разу посварився Бог з чортом, який був упертим душогубом та все до високої влади рвався. Мало не дійшло в них до бійки. Та добре, що не дійшло, а то б землю геть переорали, з долин зробили б гори, а з лісів тільки б будяки залишилися. Каже Бог:- Ото затям собі, рогатий чорте, я тебе вб’ю, не сховаєшся від мене ніде.- Не боюся я тебе.-    А я на тебе придумаю грім. Щоразу, як проїжджатиме пророк Ілля по небу, то кидатиме в тебе громи і блискавки.

Тільки блисне з хмари, загуркоче - і грім тебе уб’є, рогатий.-    А я влізу в людину, - чорт йому на це.-    Ні, сатано, ти не влізеш у чесну людину, хіба в грішну.-    А грішних на землі теж багато, і ти, Боже, не дізнаєшся, у кому я сиджу, еге ж, - зареготав чортяка, аж зуби вишкірив. То відтоді пророк Ілля летить по небу на колісниці й лупить громами і вогнем по трясовинах лісових, по деревах, де чорт гойдається, то в скирту сіна, бо там привиджується йому рогатий. Раз вдарив грім коло грішника, який запродав злу душу чортові. Але рогатому тільки памороки забив, він віджив і покривуляв у лісові хащі та болота. А громи б’ють і на чесних, і на грішних, бо так хоче Бог позбутися свого ворога. Отож як уб’є грім людину, то кажуть, що чимось вона грішна. Та чи воно так, чи ні - хто його знає.