Презентація до уроку з теми "Осінь"

Коли вона загляне в сад, Наллється соком виноград, І пізні яблука ранет Солодкі стануть, наче мед. Як помандрує по гаях З чарівним пензлем у ру­ках,—Все розмалює на путі, Берізки стануть золоті! І ми її уклінно просим: — Заходь у гості, щедра...

Осіньсенкан. Золота,... Зацікавлює,... Працюємо... Осінь зимі назустріч руха­ється.

Прочитай та перекажи. Осінь... Скільки поезії в цьо­му золотаво-сонячному слові і скільки радості й тихого смут­ку! її часто називають «чудо­вою», «замріяною», «золотою», «загадковою», «незбагненною». Щоразу осінь неповторна у своїй красі й витівках. А яка вона не­постійна! То ніжна і лагідна, то похмура і непривітна; то весела і життєрадісна, то мрійлива і пла­ксива. Можливо, саме через це її не оминали і не оминають увагою по­ети, композитори і художники. За допомогою своїх специфічних за­собів вони передають красу осін­ньої природи. Для художника — це фарби, композитора — звуки, а для письменника — слово.

Динамічна пауза. Вересень писати вчився,Але швидко щось втомився. Жовтень втому проганяє,Йому руку простягає. В кулачок, на замок,А тепер зроби місток. Листопад — рідний брат,По місточку пройти рад. В другу сторону пройдеть­ся. В кулачок рука зіжметься. Розігнуться пальчики —Ось веселі зайчики... Ну, досить забавлятись —За пензлик треба братись І малювати старатись