Прочитай та перекажи. Осінь... Скільки поезії в цьому золотаво-сонячному слові і скільки радості й тихого смутку! її часто називають «чудовою», «замріяною», «золотою», «загадковою», «незбагненною». Щоразу осінь неповторна у своїй красі й витівках. А яка вона непостійна! То ніжна і лагідна, то похмура і непривітна; то весела і життєрадісна, то мрійлива і плаксива. Можливо, саме через це її не оминали і не оминають увагою поети, композитори і художники. За допомогою своїх специфічних засобів вони передають красу осінньої природи. Для художника — це фарби, композитора — звуки, а для письменника — слово.
Динамічна пауза. Вересень писати вчився,Але швидко щось втомився. Жовтень втому проганяє,Йому руку простягає. В кулачок, на замок,А тепер зроби місток. Листопад — рідний брат,По місточку пройти рад. В другу сторону пройдеться. В кулачок рука зіжметься. Розігнуться пальчики —Ось веселі зайчики... Ну, досить забавлятись —За пензлик треба братись І малювати старатись