Презентація до уроку з трудового навчання 6 клас

Технологічний процес паяння Учитель трудового навчання ЗЗСО № 7 Рашуга І. М м. Бердянськ, 2021.

Паяння. Паяння металів – це процес нероз’ємного з’єднання металічних деталей, який ґрунтується на властивості розплавленого присадочного металу (припою) змочувати нагріті до температури плавлення їх поверхні. Після остигання розплавленого припою створюєтьсяміцне нероз’ємне з’єднання, яке не потребує наступної обробки.

Спаяні вироби

Припої Припій — це легкоплавкий сплав металів, призначений для з'єднання проводів, висновків, деталей і вузлів пайкою. Припої поділяються на три групи: тугоплавкі, легкоплавкі і сверхлегкоплавкие. До тугоплавким відносяться припої з температурою плавлення понад 500 °С. До легкоплавких відносяться припої з температурою плавлення до 400 °С. До сверхлегкоплавких відносяться припої з температурою плавлення до 100 °С.

Флюси. При нагріванні металу кисень з`єднується з його атомами, утворюючи на поверхні оксиди. Ці оксиди не дають припою належним чином закріпитися на поверхні й з`єднати деталі, що споюються. Флюс (нім. Fluß — «потік», «течія») — речовина, що додається до розплавленого металу під час паяння для запобігання окиснення поверхні металу. Залежно від температури плавлення металу, чи температури паяння, найчастіше використовують такі флюси: вапняк, силікати, бура, борна кислота, каніфоль.

Історична довідка. Пая́льник або лютівни́к — найпростіший ручний інструмент для контактного нагріву об'єктів шляхом передачі їм тепла від розжареного твердого тіла. Призначений для здійснення операцій лудіння поверхонь та спаювання деталей шляхом локального паяння. Конструктивно складається з нагріваємого робочого органу («жала») та теплоізольованої ручки. Теплові характеристики типових паяльників, дозволяють використовувати їх для виконання паяльних робіт з вживанням лише м'яких припоїв. Перші конструкції подібних інструментів були відомі ще за часів бронзової доби.

Інструменти для паяння

Інструменти для паяння

Історична довідка. Паяльна лампа — нагрівальний прилад (винахід, Швеція, Карл Рікард Нюберг, 1881 рік), в якому горіння вихідної речовини (спирту, гасу, бензину) переводить його у випарнику в газоподібний стан, а струмінь з форсунки затягує кисень, що знаходиться в повітрі, подібно до пульверизатора. Назва походить від прямого перекладу англійського терміна blowlamp (blow — «паяти», lamp — «лампа»)Найбільшого поширення набули паяльні лампи форсункового типу. Більш зручні в експлуатації і теплопродуктивності за інші — бензинові паяльні лампи. Ємність резервуара паяльної лампи зазвичай 0,1-2 літри. Теплова потужність переносних паяльних ламп знаходиться в межах 0,5 к. Вт — 3 к. Вт (регулюється подачею палива).

Паяльні лампи

Паяльні лампи

Процес паяння

Експонати з власної колекції

Дякую за увагу!