Презентація до уроку з української літератури ЛРК "Поети Красноградщини".

третє листопадакласна роботаурок літератури рідного краю.поети красноградщини. огляд життя і творчості леоніда первомайського

Життєпис. Леонід Первомайський (справжнє прізвище Гуревич) належить до засновників української радянської літератури. Народився він 17 травня 1908 р. в невеличкому містечку Костянтинограді (тепер Красноград). Звідти, до речі, родом і Іван Сенченко, і Олександр Копиленко. Леонідів батько мав професію палітурника, заробляв негусто, а родина була чимала. В одній комірчині мешкало аж шестеро, і за ліжко хлопцеві правила дошка, на якій мати прасувала білизну. Проте дитинства без радості не буває. Були розваги і дружба з такими ж напівзлиденними ровесниками "на вулиці". Були материні пісні. А пам'ятала їх мати безліч, вона й передала синові у спадок невситиму любов до народнопоетичної творчості. "Не кінчається II пісня, тільки дедалі тихше вона співає, майже пошепки, а я чую кожне слово, чую II дихання, і знаю, що то не пісня, а сама вона розповідає, і скаржиться, і прощає - не прощає... Може, вона сама складала свої пісні? Більше ні від кого я не чув їх ніколи",- писав на схилі віку Леонід Первомайський. Леонід Первомайський із дружиною Євдокією. Красноград (тоді також Червоноград), 1927 рік. Вікіпедія (wikipedia.org)

Життєпис. Навчався в початковій школі, у 1917–1920 роках — у перших двох класах Костянтиноградської гімназії, у 1920–1922 роках — в семирічній трудовій школі. Після школи працював на Карлівському цукровому заводі, бібліотекарем у Зачепилівському районному будинку селянина, там же завідував хатою-читальнею.1925 року переїхав до міста Лубнів, працював у робітничому клубі, секретарем редакції в газеті «Червона Лубенщина»Вже наступного 1926 року перебрався до Харкова, працював у редакції дитячого журналу «Червоні квіти». В роки німецько-радянської війни був на фронті, працював кореспондентом радіомовлення Південно-Західного і Донського фронтів та військовим кореспондентом газети «Правда»Жив у Києві у будинку письменників «Роліті» по вулиці Леніна, 68 (нині вулиця Богдана Хмельницького). 

Творчість1924 року, прибравши бойовий, комсомольський псевдонім - Первомайський, початківець послав до редакції газети вірш, що мав промовисту назву "Ми". Рукопис потрапив до його земляка Івана Сенченка, який, не вагаючись, "довів до кондиції" ще не вельми вправні рядки і надрукував вірш під двома прізвищами. Це був дебют Леоніда Первомайського в пресі. Ми молода невмируща сила. Зоряні в небо вбиті клинки. Піснею, словом, плугом,Уділом - Карбами краємо сонні віки -так звучить вірш "Ми" в останній - авторській редакції. Перекроїти життя, збудувати нові суспільні відносини, запалити вогонь революції по всьому світі - ось що надихало тогочасну творчість Леоніда Первомайського.zoryane-nebo.jpg (450×300) (yaryna.net)

Творчість. Перша збірка оповідань Леоніда Первомайського «Комса» вийшла 1926 року, перша збірка віршів «Терпкі яблука» — 1929 року. Перша його п'єса «Коммольці» побачила сцену 1930 року. Збірки віршів Первомайського «День народження» і «Земля» 1944 року відзначено Державною премією СРСР другого ступеня. Філософський роман про героїку і будні війни «Дикий мед» було екранізовано. Дикий мёд (1966) - You. Tube

Музика слів. Леонід Первомайський намагався не тільки писати, а й жити так, як він цього навчав у своїх віршах. Втручався, боровся, не стояв осторонь. 1932 р. подався, приміром, на Памір, подорожував, зустрічався з прикордонниками, селянами, привіз з Таджикистану, крім оповідань і віршів, цілу серію фотографій, зроблених під час мандрів, фотографій, що становлять уже цінність етнографічну."Водоспади музики і вогню, ріки молодості і пороги переходив я вбрід, щоб пройти мою молодість знов. Крізь дороги боїв на шляхи перемоги - серце, куте в остроги, я проносив живе і доніс його, осьдечки - ціле воно! Гей ви, хлопці мої, лежите у холодних могилах, безпритульні коростяві друзі, мовчазні продотрядники, суворі партійці, веселі чекісти і в повному складі ЧОН! Як ви вміли голодними днями звитяг через хмарні злигодні життя нести стяг і ставити віхи на виднокрузі і невтомно йти на мости безсмертя крізь дроти вікових заборон!"- писав він у 1933 р. Разом з тим чується йому й інша музика слова і почуття, вона озветься ще в його віршах, і як озветься!Неначе флейти звук печальний,Що, затихаючи, бринить,Спливає сном за обрій дальній. Холодна мовчазна блакить. Згасає день, і непрозорна. Лягає тінь на мій поріг. Вступає вечора валторна. В симфонію звучань нічних.закат солнца - Bing images

У сутінках життя11 листопада 1974 року в Києві, на фасаді «Роліту», де в 1935–1973 роках жив і працював письменник, встановлено бронзову меморіальну дошку: Вікіпедія (wikipedia.org)У Краснограді на будинку, в якому народився поет, також встановлена меморіальна дошка. У Красноградському краєзнавчому музеї зберігаються ордени і робочий кабінет Леоніда Первомайського, які туди передала дочка письменника Сусанна Пархомовська. Красноградський краєзнавчий музей ім. П. Д. Мартиновича (museums.kh.ua)Вікіпедія (wikipedia.org)Вікіпедія (wikipedia.org)Помер Леонід Первомайський 9 грудня 1973 року. Похований на Байковому цвинтарі. На могилі встановлено не плиту, не погруддя, а три пілони, що нагадують і згорнуті сувої паперу, і наповнені буремним подихом вітрила, і крила, піднесені для злету. На середньому з них бронзою видзвонюють слова: В путь вийшов я, веселий і безстрашний,І щастям заплатив за дар пісень,-І не забудеться мій день вчорашній,Коли настане завтрашній мій день. Цей чотиривірш, написаний за кілька тижнів до смерті, немов підсумовує пройдене і провіщає майбутнє. Можна подивуватися і позаздрити: яка ж то віра водила рукою поета, яка впевненість у тому, що життя не змарновано, що придасться людям його сумлінна праця!

Чимало спливло відтоді води, а не есе, як помічаємо, перемінилося на ліпше. Суворий же і вимогливий Леонід Первомайський залишився молодим у своїх пошуках до останнього свого подиху. Вмів він шукати - і вмів позбуватися знайденого. Либонь, тому й не вважав за сором зізнатися: А вірші писать, молоді поети,Буду вчитись у вас,Але вчитиму й вас: Як треба любити цю землю й це небо. Не лякатися щастя, не зрікатись біди,І як від вчорашнього -Відмовлятись від себе,Щоб собою. Завтрашнім. Стать назавжди.І правда, він завжди був молодий душею. Ще в зав'язі дрімає пізній плід,Ще тільки в перших снах мені маячить. Гіркий, принадний, таємничий світ,-Мені ще тільки вісімнадцять літ... Як шкода, що цього ніхто не бачить!("Старість")Який біль у цих гранично одвертих словах, яка туга - і яке щастя! Масштаб письменника визначається ще й тим, як і скільки доходитимуть до читачів його твори вже по смерті - наче світло згаслої зірки. Він був гордий своїм званням творця, поета, вищого звання для нього не було. Як він сам написав у вірші "Помирають міністри і полководці": "Я поет. Не хвилюйтеся. Я не помру". Первомайський Леонід Соломонович. Біографія Леоніда Первомайського — Укр. Ліб (ukrlib.com.ua)Ім'я Леоніда Соломоновича Первомайського занесено в енциклопедію світової літератури.