Презентація до уроку зарубіжної літератури в 9 класі " Бернард Шоу - видатний англійський драматург"

Бернард Шоу. Зарубіжна література9 клас(з досвіду Шафранової А. В., вчителя ліцею № 144 ім. Г. Ващенка м. Києва)

Бернард Шоу1856 -1950 Найбільший гріх у ставленні до ближнього – не ненависть, а байдужість; ось істинно вершина нелюдськості

Початок творчої діяльностіДжордж Бернард Шоу є взірцем для всіх письменників, що борються. Він написав п’ять романів - усі вони зазнали невдачі. Проте він не допустив, щоб це його стримувало. Лише у 1894 році, у віці 38 років, його драматичний твір дебютував у професійній діяльності.

Визнання. Шоу відчував, що п’єси можуть бути використані для впливу на широке населення. Джордж Бернард Шоу провів решту свого життя, пишучи для сцени, створивши понад шістдесят п'єс. Він отримав Нобелівську премію з літератури за свою п'єсу "Яблучний візок". Кінематографічна екранізація "Пігмаліона" також принесла йому премію "Оскар"

“Нова драма”Боротьба за драму, яка могла б поставити перед глядачем нагальні питання сучасності. Нічого подібного на англійській сцені того часу не було: за винятком традиційних шекспірівських вистав, у репертуарі театрів переважали мелодраматичні та псевдоісторичні п'єси. Б. Шоу почав створення нової драматургічної системи з пропаганди творчості Г. Ібсена. У 1891 році побачила світ книга Шоу "Квінтесенція ібсенізму". Головну мету "ібсенізму" Шоу вбачає у викритті буржуазної моралі, в руйнуванні фальшивих ідеалів. Новаторство Ібсена в галузі драми виявляється, на думку Шоу, в наявності гострих конфліктів і розумних, тонких дискусій. Дискусія стає невід'ємною частиною сучасної драми

У 1885 році Шоу створює свою першу п'єсу "Дома удівця", з якої почалася "нова драма" в Англії. Потім з'явилися "Волокита" (1893) і "Професія місіс Воррен" (1893-1894),— всі вони ввійшли до циклу "Неприємних п'єс". У передмові до збірки Шоу писав, що глядач "стикається в них із жахливими і потворними виявами суспільного устрою Англії"

Різкий викривальний пафос вирізняє п'єсу циклу — комедію "Професія місіс Воррен", злу сатиру на вікторіанську Англію. Як і Ібсен, Шоу виявляє глибоку невідповідність між видимістю й сутністю, зовнішньою респектабельністю і внутрішнім убозтвом своїх героїв. Він робить головною героїнею повію, яка зібрала капітал, займаючись своїм ганебним ремеслом.

"П'єси приємні"Такими ж гостросатиричними були й п'єси наступного циклу — "П'єс приємних": "Зброя і людина" (1894), "Кандида" (1894), "Обранець долі" (1895), "Поживемо — побачимо" (1895— 1896). "П'єси приємні", за словами драматурга, "менш торкаються злочинів суспільства", висвітлюючи в основному "його романтичні помилки та боротьбу окремих осіб із цими помилками"

"П'єси для пуритан"У 1901 році Шоу опублікував новий цикл "П'єси для пуритан". Пояснюючи в передмові смисл загального заголовка, Шоу підкреслював, що він не ханжа й не боїться зображення почуттів, але він проти зведення усіх дій героїв лише до любовних мотивів. Якщо йти за цим принципом, стверджує драматург, "ніхто не може бути хоробрим, чи добрим, чи великодушним, якщо він ні в кого не закоханий"

Пігмаліон. Серед творів, написаних Б. Шоу до Першої світової війни, найширшої популярності набула комедія "Пігмаліон" (1912). Вихідною точкою для драматурга був античний міф про скульптора Пігмаліона, який створив статую морської богині Галатеї. Вражений красою власного витвору, Пігмаліон ублагав богиню кохання Афродіту вдихнути в Галатею живу душу. Статуя ожила і, перетворившись на прекрасну жінку, стала дружиною скульптора

П'єса "Дім, де розбиваються серця" (1913-1917)П'єса "Дім, де розбиваються серця" (1913-1917), закінчена наприкінці Першої світової війни, відкрила новий період творчості Шоу. Відповідальність за трагічні події сучасності Шоу поклав на англійську інтелігенцію, яка віддала долю Європи "під владу підступного невігластва і бездушної сили".

Стелла Патрик Кэмпбелл

Бернард Шоу женился в 42 года на Шарлотте Пейн-Таунсхенд