Презентація до уроку "Життя і творчість В.Вітмена"

Життя і творчість В. Вітмена. Учитель зарубіжної літератури Катеринівської ЗОШ І-ІІІ ступенів Лозівської районної ради Харківської областіДьоміна Людмила Юріївна

Я поет Тіла і поет - Душі. Зі мною всі насолоди раю і всі муки пекла теж зі мною. Музо! Я приношу тобі наше « тут»і наше « сьогодні»… В. Вітмен

Волт Ві́тмен (англ. Walter Whitman;  31 травня 1819 — 26 березня1892) — американський поет, есеїст, журналіст та гуманіст. Представник перехідного періоду між трансценденталізмом та реалізмом, що об'єднав ці два напрями в своїх творах. Вітмен — один з найвпливовіших поетів американського канону, якого часто називають батьком верлібру.

Народився Волт Вітмен на Лонг-Айленді, в робітничій сім'ї, і тому в 11 років вже працював «хлопчиком на побігеньках» у місцевого юриста безкоштовно, тільки за те, що юрист давав йому книги з бібліотеки. Далі працював складачем у друкарні, журналістом. У 1846 році — став редактором у «Демократичній газеті», але вже в 1852 році розлучився з журналістикою і почав займатися літературною діяльністю. Протягом життя працював журналістом, вчителем, державним службовцем та медиком-добровольцем під час Громадянської війни в США

Серед його улюблених письменників були — У. Шекспір, Ч. Діккенс, Жорж Санд, Ф. Купер, П.-Ж. Беранже. Під час громадянської війни 1861-1865 рр. Вітмен працював санітаром в госпіталях. Подіям війни присвячені вірші «Барабанний бій» і «Коли останній раз цвів бузок» (обидва 1865). У 1873 поета розбив параліч, до кінця життя він так і не одужав. Він все ж продовжував писати і його твори були наповнені оптимізмом і впевненістю. 26 березня 1892 поет помер.

Суспільно-політична діяльність. Усе життя Вітмен займався політичною та суспільною діяльністю. Він підтримував Умову Вілмота — проект поправки до Конституції, яка забороняла рабство, і загалом був проти розповсюдження рабства. У своїй поезії Вітмен сповідує рівноправність усіх рас, і в певний період часу вимагає скасування рабства, проте пізніше вбачає в русі аболіціоністів погрозу демократії.

Будинок Вітмена. Сірий будиночок поета, який він придбав 1884 р. на гонорари від продажу збірки «Листя трави», – це невеличка скромна споруда, затиснена між двома старовинними будинками з безхатченками на ґанках. Навпроти домівки Вітмена розташована в’язниця, поблизу церква, де інші безхатченки стоять у черзі за безкоштовною їжею. Смітники, занепад, пустирі, нагромадження немислимих архітектурних форм. Бачити це, звичайно, не дуже приємно, але, хоч це й парадоксально, таке сумне видовище є ключем до поезії В. Вітмена, адже жодна з огидних форм життя не суперечить любові Поета.

Творчість. Велика дорога. Сповіщаючи, що для нього на землі не існує нічого чужого і що йому однаково близькі всі люди, незалежно від їх соціального статусу, раси, статі, конфесії тощо, Вітмен постає поборником соціалістичної ідеї в найбільш узагальненому формулюванні. Разом з тим він усвідомлює себе і містиком, який передбачав епоху, коли всі конфлікти, протиріччя і відмінність зникнуть, так що життя стане нескінченно складним, мінливим, але цілісним організмом, «електричним тілом», як сказано в одному з його віршів.

На початку своєї кар'єри він опублікував досить помірковану новелу «Франклін Еванс» (1842). Свій головний твір — «Листя трави» — Вітмен вперше опублікував у 1855 р. за власний кошт. До самої смерті Вітмен продовжував його розширяти та переробляти.

Реформатор американської поезії. У збірці віршів «Листя трави» (1855—1891) ідеї близькості до природи взяли космічний характер; будь-яка людина і будь-яка річ сприйняті священними на тлі нескінченної в часі і просторі еволюції Всесвіту. Почуття спорідненості з усіма людьми і всіма явищами світу виражено за допомогою перетворення ліричного героя в інших людей і неживі предмети.

Збірка “Листя трави” Домінуюче в поезії Вітмена відчуття нескінченної широти і багатоликості світобудови поєднується з настільки ж органічним відчуттям вічної динаміки, мінливості, діалектичної контрастності буття. Воно не визнає ієрархії цінностей, тому що справжнє життя  — постійний рух у часі, нескінченні трансформації і метаморфози: «Все обертається навколо мене, концентрується в мені, виходить з мене самого. У мене є лише один центральний образ — загальна людська особистість».

Вітмен — співак «світової демократії», всесвітнього братства людей праці, позитивних наук, любові і товариства, які не знають соціальних кордонів. Новатор вільного вірша.

Його головна книга «Листя трави» за життя автора виходила шість разів, при кожному перевиданні, включаючи в себе нові цикли віршів, залишалася єдиним поетичним твором, у якому міститься багатогранний і цілісний образ Америки, де перемогла ідея демократії. У XX столітті «Листя трави» визнані одним з найважливіших літературних подій, знаменували собою революцію в поезії, пов'язану з появою вільного вірша (верлібру), новаторської віршової системи, піонером якої виступив Вітмен.

Верлібр - вільний вірш без рими, з рядками різної довжини. Революція Вітмена у віршуванні — не формальний експеримент, а геніальна і вдала спроба поставити мову поезії врівень із часом, із тим шаленим ритмом, у якому перебудовувався світ.  Верлібр Вітмена являв собою складний синтез фольклорного та біблійного вірша, синтаксичного паралелізму, що відрізняє ораторську прозу, ритмічно однорідних пасажів-перерахувань («каталоги»), внутрішніх алітерацій та асонансів, які надають завершеність рядках і всієї строфі.

Волт Вїтмен- поет-трансценденталіст. Трансценденталізм - філософсько-літературна течія в США в 1830-1860 рр., основними ідеями якої були соціальна рівність, рівність людей перед Богом, їхнє духовне самовдосконалення, близкість до первісної природи, інтуїтивне осмислення якої веде до абсолюту і морального очищення.

Вітмен — один з перших поетів, що відтворив реальність величезного сучасного міста, сприйнятого ним як зриме уособлення «загальних зв'язків у світобудові». Чудеса техніки, тріумфи «індустрії» викликали захоплення Вітмена, локомотив, «горластий красень», що на величезній швидкості мчить через дикі прерії, здавався йому символом незворотного прогресу. Тілесність, речовинність, інтерес до матеріального, який ніколи не слабшає, фізична зовнішність явищ і завзяте неприйняття всього умоглядного складають важливу особливість поетичного світу  «Листя трави».

Я чую бравурні співи пташок, шерех пшениці ростучої,Балачку пломінців, тріскотіння дров, що варять мені страву,Я чую улюблений мій звук, звук людського голосу,Чую звуки, що ринуть разом, поєднані, злиті чи один за одним,Звуки міста і звуки, що за містом, звуки дня і ночі,Балакучість юнаків з тими, кому вони до вподоби. Гучний регіт робочого люду за столом,Лють розірваної дружби, хворого тихий лепет...

Вважаючи, що його вірш повинен бути природним, як дихання, Вітмен рішуче відкинув канонічні поетичні форми, на яких, як він вважав, лежить слід неживої літературності, і заклав основи нової поетики, яка отримала виключно інтенсивний розвиток протягом XX століття, особливо в англомовних країнах. Одним з перших, хто оцінив значення зробленого Вітменом для подальшого руху поезії, був І. С. Тургенєв. Серед російських поетів, об'єктивно найбільш близьких Вітмену  — Велимир Хлєбников і В. В. Маяковський. У Росії пам'ятник Вітмену встановлений в Москві на території МДУ в 2009 р. На честь Вітмена названий кратер на Меркурії.

Основні твори. Збірка «Листя трави»[2]Поема «Коли бузок розцвів торік у моєму дворі»Цикл віршів «Прощай, моя фантазіє!»Видання в УкраїніЛистя трави: поезії: пер. з англ. / Уолт Уїтмен; Вступ.ст., пер. В. Коротич; Ред.-упоряд. В. Коптілов. — Київ: Дніпро, 1969. — 195 с. Уолт Уїтмен. Поезії. Видавництво «Дніпро», Київ, 1984 рік, 126 сс. Уолт Уїтмен «Пісня про самого себе», — у час. «Всесвіт», 1976, число 2. Українська література про Вітмена: Лесь Герасимчук. Американський бард в Україні. Київ, 2009.